Закарпаття має чимало імен, без яких неможливо уявити культурну історію краю. Одне з них – Дезидерій Задор. Піаніст, композитор, диригент, органіст, педагог і фольклорист, він не просто створював музику, а фактично допомагав формувати професійне музичне середовище Закарпаття.
Задор народився в Ужгороді, навчався у Празі, виступав як піаніст, збирав народні мелодії Закарпаття, очолював музичне училище та Закарпатську філармонію, а пізніше став професором Львівської консерваторії.
Журналісти «Баношу» зібрали 10 фактів про Дезидерія Задора, які допоможуть побачити за відомим ім’ям живу історію людини та зрозуміти її значення для музичної культури Закарпаття.
Задор народився в музичній родині в Ужгороді
Дезидерій Євгенович Задор народився 20 жовтня 1912 року в Ужгороді.
Музика була частиною його родини ще до того, як він почав професійно нею займатися. Його батько був органістом і кантором церковного хору, а мати – вчителькою, хоровою співачкою та скрипалькою. Саме батьки стали його першими музичними наставниками. Батько навчав хлопця гри на органі, а мати – сольфеджіо та співу.
На сцену вийшов ще дитиною
Музичні здібності Задора проявилися дуже рано. У 12 років він уже розпочав концертну діяльність. Тоді ж почалися його перші спроби писати власну музику. Тобто професійна музична кар’єра Задора фактично почалася ще в дитинстві – задовго до навчання в Празі та великих концертних успіхів.
Він навчався одразу кількох музичних спеціальностей
У 1930-х роках Задор навчався в Празькій консерваторії, де опановував фортепіано, орган та хорове диригування. Паралельно він навчався в Карловому університеті. У 1934 році закінчив консерваторію, а в 1938-му – Школу майстрів при ній, де поглиблював знання з фортепіано та композиції. Серед його викладачів були музиканти Рудольф Курц, Ярослав Кржічка та Вітезслав Новак.
У Празі Задор отримав міжнародне визнання
У 1937 році Задор став лауреатом Міжнародного радіоконкурсу піаністів імені Фридерика Шопена в Празі. Він здобув другу премію. Для молодого музиканта із Закарпаття це був серйозний професійний успіх, який засвідчив його рівень далеко за межами рідного краю.
Він збирав народну музику Закарпаття
Задор цікавився не лише академічною музикою. Значну частину його діяльності становила фольклористика. У 1936–1938 роках він працював референтом із питань фольклору Підкарпатської Русі при етнографічному відділі Міністерства освіти в Празі. Досліджував музичний фольклор Закарпаття та працював над його записами. Результатом цієї роботи стала, зокрема, збірка «Народні пісні підкарпатських русинів», яка вийшла в Ужгороді у 1944 році. Саме завдяки таким дослідникам народні мелодії краю отримували шанс бути не лише почутими в конкретному селі чи родині, а й зафіксованими та збереженими.
Після війни очолив перший професійний музичний заклад області
У 1946 році в Ужгороді було створено музичне училище – нинішній Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора. Першим директором став саме Дезидерій Задор. За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, офіційною датою заснування закладу є 28 червня 1946 року. Таким чином, Задор займався не лише власною творчістю, він допомагав створювати професійну музичну освіту в післявоєнному Закарпатті.
Очолював Закарпатську філармонію
У 1954 році Задор став художнім керівником Закарпатської обласної філармонії і працював на цій посаді до 1963 року. Це був ще один напрям його діяльності: він не просто писав музику та навчав студентів, а безпосередньо працював над розвитком професійного концертного життя краю.
Закарпаття залишалося головним джерелом його творчого натхнення
Навіть після переїзду до Львова Задор не поривав із Закарпаттям.
У його творчій спадщині є твори, пов’язані з природою, культурою та музичними традиціями краю. Серед них – симфонічні поеми «Верховина» та «Карпатська веселка», кантата «Карпати», концерт для фортепіано з оркестром, концерт для цимбал з оркестром та численні обробки народних пісень. Однією з відомих його обробок стала закарпатська народна пісня «Верховино, світку ти наш».
Останні десятиліття життя він працював у Львові, але поховали його в Ужгороді
У 1963 році Задор почав працювати у Львівській консерваторії. З 1978 року він був її професором. Там він залишався до кінця життя. Дезидерій Задор помер 16 вересня 1985 року у Львові. Але поховали його, відповідно до його бажання, в Ужгороді. Так Ужгород став для нього не лише містом народження та початку музичного шляху, а й місцем останнього спочинку.
Його ім’я сьогодні продовжує жити в музичному Ужгороді
У 1991 році Ужгородському музичному училищу присвоїли ім’я Дезидерія Задора. Сьогодні це Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора.
Його ім’я також носить Відкритий конкурс піаністів, який проводить музичний коледж. У березні 2026 року в Ужгороді відбувся вже четвертий такий конкурс.
А в самому коледжі Задора називають одним із фундаторів професійної музичної культури Закарпаття. І це, мабуть, найважливіше в його спадщині. Задор залишив після себе не лише партитури й записи народних пісень. Він залишив школу, учнів, музичні традиції та інституції, які продовжують працювати й сьогодні.
Дезидерій Задор – більше, ніж композитор
Якщо подивитися на його біографію цілісно, стає зрозуміло, чому Задора називають одним із фундаторів професійної музичної культури Закарпаття.
Він грав на сцені, навчав музикантів, диригував, писав власні твори, досліджував народну музику, керував філармонією та створював музичну освіту краю.
І водночас значна частина його творчості залишалася пов’язаною із Закарпаттям – його музикою, людьми, природою та фольклором. Саме тому історія Задора – це не лише біографія одного музиканта. Це частина історії того, як Закарпаття формувало власну професійну музичну культуру.
Джерела: Енциклопедія сучасної України, Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора, ЄДЕБО, Департамент культури Закарпатської ОВА.
