Місця свободи та гідності: де в Ужгороді творилася новітня історія

21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи – свято, присвячене двом важливим етапам новітньої історії країни: Помаранчевій революції 2004 року та Революції гідності 2013-2014 років. Ця дата нагадує про людей, які виходили на вулиці, щоб відстояти право самостійно визначати майбутнє своєї держави, захищати демократичні цінності та не погоджуватися з рішеннями влади, які суперечили волі суспільства.

Для Ужгорода Революція гідності також стала часом, коли звичні міські простори отримали нове значення. Театральна площа перетворилася на місце перших протестних зібрань і студентських чергувань. На площі Народній з’явилися намети та барикади. Біля будівлі Закарпатської обласної державної адміністрації відбувалися акції протесту й протистояння з обласною владою. А міські площі та вулиці стали простором для розмов про майбутнє України, європейський вибір і відповідальність громадян.

До Дня Гідності та Свободи журналіст «Баношу» пропонує пройтися місцями Ужгорода, які були пов’язані з подіями 2013-2014 років. Згадаємо, що тут відбувалося, хто виходив на протести та як ці локації стали частиною новітньої історії Закарпаття.

ЄвроМайдан на площі в Ужгороді. фото зі сторінки “Євромайдан Ужгород” у Facebook

Театральна площа

Сьогодні Театральна площа – один із найвпізнаваніших громадських просторів Ужгорода. Тут зустрічаються містяни, прогулюються туристи, виступають музиканти, відбуваються культурні заходи. Площа розташована в історичному центрі міста, поруч із пішохідним мостом через Уж і будівлею Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка». Вона давно стала місцем, де ужгородці збираються не лише для відпочинку, а й для спільних подій.

У листопаді 2013 року Театральна площа отримала ще одну роль – стала місцем початку протестного руху в обласному центрі. 21 листопада тут зібралися громадські активісти та студенти, які виступили проти рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Це був день, коли протести почалися не лише в Києві, а й у різних містах країни. Спочатку ужгородське зібрання не було масовим. Однак новина про відмову від європейського курсу швидко вивела на вулиці молодь, громадських активістів та людей, які не хотіли залишатися осторонь політичних рішень.

ЄвроМайдан на площі в Ужгороді. фото зі сторінки “Євромайдан Ужгород” у Facebook

Однією з найпомітніших подій перших днів стало віче 24 листопада 2013 року. За інформацією тогочасних закарпатських медіа, сотні людей зібралися на Театральній площі під сильним дощем. Учасники не розходилися, а стояли під парасольками, слухали виступи та висловлювали підтримку європейському курсу України. Згодом це зібрання почали називати «Мітингом під парасольками». На вічі говорили не лише про євроінтеграцію. Протест поступово набував політичного змісту: учасники вимагали відставки уряду, закликали президента підписати Угоду про асоціацію та зверталися до виборців Закарпаття із закликом збирати підписи за відкликання народних депутатів-мажоритарників, які не підтримали європейський курс.

Уже 25 листопада студентська активність продовжилася в Ужгородському національному університеті. У фойє центрального корпусу відбувалася акція, пов’язана з протестним рухом. Студенти долучалися до загальноукраїнських вимог і обговорювали подальші дії.

Театральна площа залишалася місцем зібрань і в наступні дні. 26 листопада місцеві медіа повідомляли, що студенти готувалися до нічного чергування. На площі з’являлися плакати, жовто-блакитні стрічки, люди залишалися після завершення денних акцій. Наступного дня молодь знову виходила на протест, долучаючись до загальноукраїнського студентського страйку напередодні Вільнюського саміту.

Фото: Максим Молнар

Особливе значення для розвитку протестів мав силовий розгін студентів у Києві в ніч на 30 листопада. Після побиття учасників столичного Майдану протестний рух в Україні змінив характер. Якщо спочатку люди виходили переважно через відмову влади від європейської інтеграції, то тепер ішлося також про насильство з боку правоохоронців, відповідальність посадовців і захист громадянських прав. Після розгону київського Майдану в місті відбувся перший великий сплеск протестної активності. На акції почало приходити більше людей, а студенти стали однією з найпомітніших груп протестувальників. Згодом студентська активність дещо змінилася: після оголошення позачергових канікул частина найактивніших учасників вирушила до Києва. Водночас ужгородські акції продовжувалися.

Поштова площа

Поштова площа розташована в адміністративному центрі Ужгорода, поруч з будівлею міської ради. У повсякденному житті це місце пов’язане передусім із роботою органів місцевого самоврядування та міськими справами. Однак узимку 2013–2014 років громадське життя міста було нерозривно пов’язане з подіями Революції гідності. Ужгородці збиралися, обговорювали подальші дії, організовували поїздки до Києва та долучалися до протестного руху.

Поштова площа була частиною цього міського простору громадської активності. Її розташування поруч із міською радою робило її природним місцем перетину повсякденного життя міста та суспільно-політичних подій. Історія того періоду показує, що ужгородський Євромайдан формувався не лише на одній площі: протест поширювався вулицями, об’єднував студентів, громадських активістів і звичайних мешканців, які прагнули впливати на майбутнє країни.

Площа Народна

Площа Народна – один із найважливіших адміністративних і громадських просторів Ужгорода. Тут розташовані будівлі Закарпатської обласної ради та обласної державної адміністрації, а також ректорат Ужгородського національного університету. Площа є частиною урядового кварталу, який упродовж десятиліть був пов’язаний із роботою обласних органів влади. Під час Революції гідності вона перетворилася на місце, де протестний рух вийшов на новий рівень. Якщо Театральна площа стала простором перших зібрань, то на Народній відбувалися акції, пов’язані безпосередньо з вимогами до обласної влади.

У листопаді 2013 року тут уже з’являлися намети. Тогочасні повідомлення від 26 листопада розповідали, що представники політичних сил встановили намети перед будівлею обласної ради та збирали підписи на підтримку підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Це був один із ранніх епізодів протестної активності на площі.

Акція протесту в Ужгороді. 2013 рік. Сергій Денисенко/Facebook

У січні 2014 року ситуація загострилася. Після ухвалення Верховною Радою 16 січня законів, які суттєво обмежували громадянські права та свободи, протестний рух охопив нові міста й регіони. В Ужгороді акції стали масштабнішими, а вимоги протестувальників стосувалися вже не лише євроінтеграції, а й дій центральної та місцевої влади.

Наприкінці січня 2014 року на площі Народній розпочалося блокування будівлі Закарпатської ОДА. Протестувальники облаштували тут наметове містечко та звели барикади. До Ужгорода приїжджали активісти з різних районів області, зокрема автобусами. Ужгородські акції загалом проходили мирно, хоча напруга в дискусіях була високою, а на площі перед протестувальниками вишикували особовий склад місцевого підрозділу «Беркута».

Акція протесту в Ужгороді. 2013 рік. Сергій Денисенко/Facebook

Наметове містечко було не просто символічною декорацією. Воно означало, що протестувальники готові залишатися на площі тривалий час, чергувати, організовувати побут і підтримувати постійну присутність біля обласної влади. Барикади виконували захисну функцію та позначали межу протестного простору.

Ці події залишилися не лише в усних спогадах. У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї зберігаються фотографії та речі, пов’язані з Євромайданом. В експозиції «За Україну, за її волю» представлені прапори учасників ужгородського та тячівського Євромайданів, захисне спорядження, особисті речі активістів, а також предмети, привезені з київського Майдану. Музейна інсталяція «Закарпатці на майдані» поєднує історії місцевого протесту та участі закарпатців у подіях столиці.

Площа Народна й сьогодні залишається місцем, де відбуваються пам’ятні заходи. Тут біля пам’ятного знака борцям за свободу і незалежність України вшановують Героїв Небесної Сотні та учасників Революції гідності. Щороку 21 листопада до знака приходять студенти, представники громадськості та влади, покладають квіти й лампадки.

Фото: Ужгородська міська рада

Будівля Закарпатської ОДА

Будівля Закарпатської обласної державної адміністрації – одна з головних адміністративних споруд області. Саме тут працює обласна виконавча влада, ухвалюються управлінські рішення та проводяться офіційні заходи. Під час Революції гідності вона стала одним із центрів протестного протистояння в Ужгороді. На площі Народній розташовували намети, облаштовували барикади й збиралися учасники протесту. Будівля ОДА була безпосереднім об’єктом блокування та символом обласної влади, до якої протестувальники висували свої вимоги.

Акція протесту в Ужгороді. 2013 рік. Сергій Денисенко/Facebook

Наприкінці січня 2014 року активісти розпочали блокування адміністрації. Цей епізод став частиною загальноукраїнської хвилі протестів, коли громадяни вимагали від влади припинити насильство, відмовитися від репресивних практик і почути суспільство. До протестів долучалися люди з різних районів Закарпаття. Події навколо ОДА мали не лише політичний, а й культурний вимір. Після штурму будівлі представники художнього музею прийшли забирати картини Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі, які раніше позичили для кабінетів посадовців. Ця історія стала одним із символічних моментів протесту: твори закарпатських художників, які мали зберігатися в музейному просторі, опинилися в адміністративних кабінетах.

Після завершення найгострішого етапу протестів будівля ОДА отримала ще одну роль – стала місцем збереження пам’яті про Євромайдан. У лютому 2015 року в її холі відкрили експозицію, присвячену подіям Революції гідності. Там представили фотографії, документи, книги та особисті речі учасників протестів. Організатори закликали людей приносити власні світлини й предмети, пов’язані з подіями зими 2013–2014 років у Києві та на Закарпатті.

Фотовиставка “Революція в об’єктиві”, березень 2014. Фото: Varosh

Місто, яке пам’ятає

Революція гідності тривала в Україні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Її епіцентром був Київ, однак протестний рух охопив міста й містечка по всій країні. Ужгород не залишився осторонь: тут відбувалися студентські акції, народні віча, блокування обласної адміністрації та зібрання на підтримку учасників київського Майдану.

. фото зі сторінки “Євромайдан Ужгород” у Facebook

День Гідності та Свободи – це не лише дата в календарі й не лише спогад про події понад десятирічної давнини. Це нагода згадати, що свобода не виникає сама собою. Її відстоюють люди, які готові брати відповідальність, виходити на площі, допомагати одне одному та захищати право суспільства впливати на власне майбутнє. Ужгородські площі й вулиці зберігають пам’ять про тих, хто виходив на протести взимку 2013-2014 років. Сьогодні містяни проходять ними у звичних справах, зустрічаються з друзями, поспішають на роботу чи навчання. Але за знайомими фасадами й повсякденними маршрутами є історія людей, які свого часу зробили вибір не залишатися осторонь.