Коли згадують Книгу рекордів Гіннеса, уява зазвичай малює найвищих людей, найбільші споруди чи неймовірні спортивні досягнення. Закарпаття на цьому тлі здається доволі скромним регіоном. Однак ті досягнення, які все ж увійшли до світової чи української історії, мають особливу цінність. Вони не народилися випадково, за ними стоять роки праці, сміливі ідеї, ризиковані експедиції та люди, які відмовилися миритися з обставинами.
У цьому матеріалі журналісти «Баношу» зібрали 10 дивовижних історій. Від найкоротшої конституції у світі та рекорду з розбивання дерев’яних дощок, до надмарафону на інвалідних візках та найдовшого музичного інструмента планети. Це історії про людей і події, які доводять: для рекорду зовсім не обов’язково народитися у великій столиці. Іноді достатньо бути закарпатцем.
Найкоротша Конституція світу: рекорд Карпатської України
Серед усіх рекордів, пов’язаних із Закарпаттям, цей, мабуть, є найбільш незвичним. Адже його встановив не спортсмен, не музикант і не винахідник, а ціла держава, яка проіснувала лише кілька днів.
15 березня 1939 року в Хусті відбулося засідання Сойму Карпатської України – парламенту молодої держави, що постала на уламках Чехословаччини. Саме того дня депутати проголосили незалежність Карпатської України та ухвалили її основний закон. Президентом новоствореної держави обрали греко-католицького священника, педагога та громадського діяча Августина Волошина.
На перший погляд, у цій події не було нічого рекордного. Проте згодом історики звернули увагу на унікальну особливість документа. Конституційний закон Карпатської України складався лише з кількох пунктів і фактично містив найнеобхідніші положення для існування держави. У ньому визначалися назва країни, форма правління, державна мова, національні символи.
Для порівняння, сучасні конституції багатьох держав налічують десятки або навіть сотні статей. Конституція України 1996 року містить 161 статтю та понад десяток розділів. Конституція США, яка вважається однією з найкоротших у світі серед чинних, складається із семи статей та 27 поправок. На цьому тлі документ Карпатської України виглядав винятково лаконічним.
Втім, історія цього рекорду нерозривно пов’язана з трагедією. Уже в день проголошення незалежності на територію Карпатської України почали наступати угорські війська. Попри героїчний спротив бійців Карпатської Січі, сили були нерівними. За кілька днів держава припинила існування, а її територія опинилася під угорською окупацією.
Через це Конституція Карпатської України так і не стала основою для розвитку повноцінної державної системи. Проте документ залишився важливим свідченням прагнення закарпатців до самовизначення та власної державності. Сьогодні про ті події нагадують меморіали на Красному полі біля Хуста, музейні експозиції та численні історичні дослідження.
На шляху довжиною понад 12 тисяч кілометрів: рекорд Олександра Сухана
Історія ужгородця Олександра Сухана – одна з тих, що змушують переосмислити саме поняття людських можливостей. Молодий закарпатець отримав важку травму хребта. Наслідки були незворотними – лікарі констатували, що він більше ніколи не зможе ходити. Для багатьох людей подібний вирок став би кінцем активного життя, однак Сухан відмовився приймати роль людини, обмеженої обставинами.
Поступово він повернувся до активної діяльності, почав займатися спортом і долучився до руху людей з інвалідністю, які прагнули довести, що фізичні обмеження не є перешкодою для великих звершень. Саме тоді з’явилася ідея взяти участь у безпрецедентному міжнародному марафоні.
У 1992 році стартував унікальний проєкт – надмарафон на колісних кріслах. Його маршрут пролягав від Владивостока до Санкт-Петербурга. Загальна довжина дистанції перевищувала 12 тисяч кілометрів.
Для здорової людини така відстань сама по собі видається майже неймовірною. Для людей, які пересувалися на кріслах колісних, вона перетворювалася на справжнє випробування на межі фізичних можливостей. Учасники щодня долали десятки кілометрів. Їм доводилося рухатися дорогами різної якості, долати підйоми, боротися зі спекою, дощами та втомою. Подорож тривала кілька місяців. За цей час вони перетнули величезну кількість міст і регіонів, фактично проїхавши через увесь континент.
Олександр Сухан став одним із головних учасників цього проєкту. Для нього марафон був не лише спортивним викликом. Це була можливість довести суспільству, що люди з особливими потребами можуть жити повноцінним життям, подорожувати, займатися спортом і досягати цілей, які багатьом здаються недосяжними. Надмарафон став найдовшим у світі груповим переходом на інвалідних візках, а його учасники увійшли до історії світового адаптивного спорту.
Втім, найважливішим результатом стали не дипломи й сертифікати. У той час, коли про інклюзивність майже не говорили, а доступність міського простору залишалася радше винятком, ніж правилом, учасники марафону продемонстрували приклад неймовірної сили духу.
Найбільший випускний альбом України
У 2017 році студенти Ужгородського національного університету вирішили зробити свій випуск справді незабутнім. Замість традиційних урочистостей студентський профком УжНУ ініціював створення найбільшого випускного альбому в Україні, що згодом було офіційно зафіксовано як національний рекорд.
До гігантського альбому увійшли 793 фотографії випускників 17 факультетів денної форми навчання. Його загальна довжина склала 165,13 метра. Символічну фотострічку розгорнули в Ужгороді у День молоді – від початку знаменитої Липової алеї до пам’ятника Августину Волошину. Завдяки цьому проєкту сотні студентів стали частиною одного масштабного рекорду, який не лише увійшов до Національного реєстру рекордів України, а й став яскравим нагадуванням про роки, проведені в університеті.
Людина, яка двічі підкорила Гіннеса: рекорди мукачівця Ігоря Капури
Історія Ігоря Капури – це приклад особистого спортивного досягнення. Саме він став одним із небагатьох закарпатців, які отримали офіційний сертифікат Guinness World Records за власний рекорд.
Ігор Капура народився та виріс у Мукачеві. З дитинства займався карате, а згодом став тренером і керівником обласної федерації кіокушинкай карате. Протягом багатьох років він неодноразово ставав переможцем та призером міжнародних турнірів, однак справжнє міжнародне визнання прийшло завдяки рекордам.
Шлях до Книги Гіннеса розпочався з багаторічних тренувань ударної техніки. У кіокушинкай карате розбивання твердих предметів – тамешіварі – вважається одним із показників майстерності спортсмена. Проте навіть серед професіоналів мало хто наважується робити це на швидкість.
У 2023 році Капура вирішив атакувати світовий рекорд із розбивання дерев’яних дощок ударом ноги за одну хвилину. Для цього потрібно було не лише мати потужний удар, а й підтримувати шалений темп протягом усіх шістдесяти секунд. Кожна дошка повинна була відповідати встановленим параметрам, а весь процес ретельно фіксувався на відео відповідно до вимог Guinness World Records.
Результат виявився приголомшливим. За одну хвилину мукачівець розбив 198 дерев’яних дощок. Це дозволило йому встановити новий світовий рекорд та офіційно потрапити до Книги рекордів Гіннеса.
Більшість рекордсменів зупиняються після першого успіху. Натомість Ігор Капура продовжив підготовку та взявся за нові виклики. Завдяки цьому його ім’я вдруге з’явилося серед офіційних рекордсменів Guinness World Records, а сам спортсмен отримав статус дворазового рекордсмена Гіннеса.
За словами самого Капури, підготовка до рекорду тривала роками. Особливу увагу він приділяв не лише фізичній формі, а й витривалості. Під час рекордної спроби спортсмен працював буквально на межі можливостей організму. Кожен удар вимагав максимальної концентрації, а будь-яка помилка могла коштувати дорогоцінних секунд.
Цікаво, що свої досягнення спортсмен неодноразово присвячував Україні та українським захисникам. У час, коли світові медіа щодня писали про війну, новина про рекорд закарпатця стала ще одним нагадуванням про силу та незламність українців.
Сьогодні Ігор Капура продовжує тренерську діяльність у Мукачеві та працює з молодими спортсменами. Його історія стала прикладом того, як людина з невеликого закарпатського міста може опинитися на сторінках найвідомішої книги рекордів світу.
Голос Карпат, який почули у світі: трембіта та її рекорд
Серед усіх рекордів, пов’язаних із Закарпаттям, цей має особливе звучання. Буквально. Адже йдеться про трембіту – музичний інструмент, який століттями був невіднятною частиною життя карпатських горян і згодом був визнаний найдовшим духовим музичним інструментом у світі.
Для більшості туристів трембіта є екзотичною пам’яткою, яку можна побачити на фестивалях або почути під час народних свят. Проте в минулому її значення було набагато важливішим. До появи телефонного зв’язку саме трембіта виконувала роль своєрідного засобу комунікації між гірськими поселеннями.
Завдяки потужному звуку сигнал трембіти можна було почути на відстані до десяти кілометрів. Пастухи повідомляли один одного про початок полонинського сезону, повернення отар, весілля, народження дітей або трагічні події. У гірській місцевості, де сусідні села нерідко розділяли хребти та десятки кілометрів лісу, це мало життєво важливе значення.
Традиційна трембіта виготовляється зі смереки, яка зазнала удару блискавки. Карпатські майстри здавна вірили, що саме таке дерево має особливі акустичні властивості. Стовбур розколювали навпіл, видовбували серцевину, після чого знову з’єднували дерев’яні частини та обмотували їх березовою корою або лозою. Процес виготовлення одного інструмента міг тривати кілька місяців. Від майстра вимагалися не лише столярні навички, а й глибоке розуміння особливостей дерева, адже навіть незначна помилка могла вплинути на звучання.
Саме розміри зробили трембіту рекордсменкою. Довжина окремих інструментів перевищує вісім метрів. Для порівняння, це приблизно висота двоповерхового будинку. Жоден інший духовий музичний інструмент у світі не має подібних параметрів. Ця особливість і стала підставою для внесення трембіти до Книги рекордів Гіннеса як найдовшого духового музичного інструмента планети. Таким чином світове визнання отримав не окремий музикант чи майстер, а ціла культурна традиція, що формувалася в Карпатах протягом багатьох століть.
Особливе місце трембіта займає і в історії Закарпаття. Найбільше майстрів та виконавців традиційно проживали у високогірних районах – насамперед на Рахівщині, Тячівщині та Міжгірщині. Саме тут інструмент залишався частиною повсякденного життя значно довше, ніж в інших регіонах Карпат.
Сьогодні потреба передавати сигнали через гори давно зникла. Проте трембіта продовжує жити як символ Карпат. Її можна почути під час фестивалів, етнографічних свят, туристичних заходів та державних урочистостей. А для багатьох закарпатців вона залишається не просто музичним інструментом, а голосом гір, який століттями супроводжував життя місцевих громад.
Пиріг на чверть тонни: як закарпатське село стало рекордсменом України
Не всі рекорди народжуються у великих містах. Один із найсмачніших рекордів в історії Закарпаття був встановлений у невеликому селі Золотарево на Хустщині.
У 2011 році під час фестивалю «Золотарівське яблуко» місцеві господині та пекарі вирішили створити десерт, який прославив би край далеко за межами області. Результатом став найбільший яблучний пиріг України. Його довжина склала 12,7 метра, ширина – 58 сантиметрів, а вага досягла 246,5 кілограма. Рекорд був офіційно зафіксований представниками Книги рекордів України.
Для приготування пирога використали сотні кілограмів яблук, борошна, цукру та інших інгредієнтів. Випікання стало справжньою спільною справою для мешканців села. Після офіційної фіксації рекорду десерт розділили між гостями фестивалю.
Примітно, що закарпатський рекорд протримався майже п’ять років. Лише у 2016 році його перевершили пекарі з Коломиї, які створили яблучний пиріг довжиною 15,5 метра. До того часу саме Золотарево офіційно носило титул батьківщини найбільшого яблучного пирога країни.
Солодкий рекорд Валентина Штефаньо: найбільша карамельна ялинка України
Коли мова заходить про рекорди Закарпаття, неможливо оминути ім’я Валентина Штефаньо. Відомий ужгородський кондитер неодноразово дивував українців своїми незвичними солодкими витворами, але один із них став справжнім рекордом.
Напередодні Різдва 2011 року Штефаньо представив у центрі Ужгорода карамельну ялинку, яка на той момент стала найбільшою в Україні. Висота солодкої конструкції сягнула 1 метра 53 сантиметрів, а її вага перевищила 30 кілограмів. Для створення ялинки майстер використав близько 40 кілограмів цукру, а робота над проєктом тривала майже добу.
Цікаво, що ідея народилася не заради рекорду. Напередодні свят кондитер проводив благодійний майстер-клас для дітей з інвалідністю. Саме під час цього заходу й було створено унікальне карамельне дерево. Маленькі учасники могли спостерігати за процесом виготовлення прикрас та навіть долучатися до створення окремих елементів декору.
Найскладнішим виявилося не саме відливання карамелі, а побудова конструкції. На відміну від шоколаду, карамель є значно крихкішою, тому будь-яка помилка могла зруйнувати кілька годин роботи. Ялинку прикрасили десятками карамельних іграшок, а також мініатюрними гербами Ужгорода, виготовленими вручну.
За словами самого Штефаньо, перед початком роботи він вивчав інформацію про подібні вироби у світі. На той час йому не вдалося знайти карамельних ялинок подібних розмірів. Саме тому кондитер заявив, що його витвір може претендувати не лише на український, а й на світовий рекорд.
Втім, ця ялинка стала лише одним із багатьох незвичних проєктів ужгородського майстра. Роком раніше він створив 20-кілограмову шоколадну ялинку заввишки понад 1,3 метра, а ще раніше – метрову шоколадну ялинку вагою 10 кілограмів. Пізніше його великодні шоколадні композиції та інші солодкі скульптури також потрапляли до різних реєстрів рекордів України.
Космос у звичайній квартирі: найбільша в Україні колекція космічних артефактів
Не всі рекорди можна з’їсти, почути чи побачити на фестивалі. Деякі роками збираються по крупинках, перетворюючись на справу всього життя. Саме так сталося із закарпатцем Йосипом Гаснюком. Протягом багатьох років він збирав предмети, що стосуються космічної тематики. До колекції увійшли фотографії космонавтів, автографи учасників космічних місій, марки, конверти, пам’ятні медалі, документи та інші артефакти, пов’язані з історією підкорення космосу.
Згодом зібрання стало настільки масштабним, що його офіційно внесли до Книги рекордів України як одну з найбільших приватних колекцій космічної тематики. Загальна кількість експонатів налічувала тисячі одиниць, а окремі предмети були унікальними навіть за міжнародними мірками.
Особливу цінність становили матеріали, присвячені першому польоту людини в космос, програмам «Аполлон», історії радянської та української космонавтики. Частину експонатів власник отримував безпосередньо від космонавтів, науковців та учасників міжнародних космічних програм.
Цікаво, що створення колекції розпочалося ще у дитинстві. Як і тисячі хлопців покоління після польоту Юрія Гагаріна, майбутній рекордсмен захоплювався космосом. З роками дитяче захоплення перетворилося на серйозну науково-дослідну роботу.
На тлі гастрономічних та спортивних досягнень цей рекорд виглядає особливо незвично. Він нагадує, що рекорди встановлюються не лише силою чи швидкістю. Іноді для цього потрібні десятиліття терпіння, наполегливості та щирого інтересу до своєї справи.
1033 кілометри без зупинки: як Ужгород встановив рекорд України з бігу
У серпні 2020 року Закарпаття вкотре нагадало про себе на всю країну. Цього разу рекорд встановлювали не спортсмени-одинаки, а ціла команда ентузіастів, які вирішили довести, що навіть під час аматорського забігу можна досягти результату національного масштабу.
21 серпня в Ужгороді стартувала безперервна естафета «Uzhhorod Ultra 1000 km». Перед учасниками стояло амбітне завдання – подолати тисячу кілометрів безперервного бігу та встановити новий рекорд України.
Маршрут пролягав набережною Незалежності. Замість традиційного забігу з пункту А до пункту Б спортсмени долали коло довжиною близько 2,1 кілометра. Коли один учасник завершував свою частину дистанції, естафету одразу підхоплював наступний. Біг не припинявся ні вдень, ні вночі.
Упродовж майже чотирьох діб до естафети долучилися 90 бігунів різного віку та рівня підготовки. Хтось пробігав кілька кілометрів, хтось десятки. Проте головним був командний результат. Кожен учасник додавав свою частину до спільного досягнення.
Фінішували рекордсмени ввечері 24 серпня. На той момент секундомір показував 85 годин безперервного бігу, а загальна дистанція склала 1033 кілометри. Таким чином Ужгород одразу встановив два національні рекорди: найдовший безперервний естафетний біг та найдовшу дистанцію, подолану під час такого заходу. Результат офіційно зафіксував представник Книги рекордів України.
Особливо символічним стало те, що завершився забіг у День Незалежності України. Для багатьох учасників це був не лише спортивний виклик, а й спосіб продемонструвати єдність та силу громади. На фініші спортсменів зустрічали містяни, волонтери та представники місцевої влади.
311 страв і один регіон: як Ужгород встановив гастрономічний рекорд України
У жовтні 2023 року в Ужгороді під час фестивалю «Дари Карпат. Бренди України» було встановлено рекорд України за кількістю страв, представлених на одній локації. Результат – 311 різноманітних позицій із рослинних продуктів. Йдеться не про ресторанне меню і не про кулінарну виставку в класичному розумінні. Це був масштабний фестиваль, у якому взяли участь десятки навчальних закладів, виробників і гастрономічних ініціатив. Кожен учасник представляв власні страви – від традиційних закарпатських рецептів до сучасних інтерпретацій здорового харчування.
На одній локації одночасно зібралися сотні варіацій страв: супи, закуски, десерти, напої, випічка, ферментовані продукти, пастила, соуси та навіть авторські гастрономічні експерименти. Головною умовою було використання рослинної сировини та акцент на здоровому харчуванні.
Офіційну фіксацію рекорду здійснив представник Національного реєстру рекордів України. Саме він підтвердив: 311 позицій – це новий національний рекорд за кількістю страв, представлених одночасно в одному місці.
Якщо подивитися на ці історії разом, стає очевидно: Закарпаття не змагається за рекорди у звичному сенсі. Воно радше створює приводи для історій, які потім фіксують у книгах, реєстрах і пам’яті людей. І, можливо, головний рекорд цього краю взагалі не зафіксований жодною організацією. Це здатність постійно дивувати, навіть тоді, коли від нього цього не очікують.
