Сьогодні автомобіль на Закарпатті давно перестав бути чимось незвичайним. Машини стоять у дворах і вздовж ужгородських вулиць, автобуси щодня їздять між містами та селами, а без автомобільного транспорту важко уявити роботу швидкої, поліції, пошти чи звичайного бізнесу. Але трохи більше ста років тому машина на вулиці була справжньою дивиною.
Люди звикли до коней, возів і потягів, а тут раптом з’являвся саморушний екіпаж без коня – гуркотів вулицею, залишав за собою запах пального і змушував перехожих озиратися. Причому Закарпаття познайомилося з автомобілем досить рано. Вже у 1912 машина з’явилася в Перечині, а в Ужгороді в тому ж році підприємець отримав дозвіл на відкриття маршрутів легкового таксі.
За кілька десятиліть автомобіль пройшов шлях від дорогої дивини для окремих заможних людей до звичайного засобу пересування. З’явилися таксі, автобуси, службові автомобілі, швидка допомога, вантажівки та автомобільні майстерні. А разом із ними змінювалися міста, дороги й саме уявлення закарпатців про відстань. Про автомобілізацію Закарпаття сьогодні розповідають журналісти “Баношу”.
Перші автомобілі: не вчора і навіть не після Чехословаччини
Перші машини з’явилися на Закарпатті ще тоді, коли край перебував у складі Австро-Угорщини. Один із добре зафіксованих прикладів походить з Перечина. 10 квітня 1912 року населений пункт отримав автомобіль відкритого типу. Його передали інженеру-хіміку місцевого лісохімічного підприємства «Бантлін» Фальберту. Про цю машину згадують закарпатські краєзнавчі матеріали та місцеві публікації.
Це не означає, що саме 10 квітня 1912 року на Закарпатті взагалі вперше побачили автомобіль. Такого висновку наявні джерела не дозволяють зробити. Автомобілі могли приїздити до краю й раніше, а документально встановити абсолютну «першу машину» сьогодні складно.
Але історія Перечина показує інше: на початку 1910-х автомобіль уже переставав бути виключно європейською новинкою і з’являвся в житті закарпатських містечок та промислових підприємств. І це цілком логічно. Перечин на той час був важливим промисловим центром завдяки лісохімічному заводу «Бантлін», заснованому ще 1893 року. Підприємство виробляло з букової деревини смолу, ацетон, метиловий спирт, оцтову кислоту та іншу продукцію. Сировину до заводу вже з кінця XIX століття доставляли вузькоколійкою.
Тобто автомобіль тут з’явився не зовсім випадково посеред села, де всі звикли лише до возів. Він опинився в середовищі, де вже існували велике промислове підприємство, інженери, залізничний транспорт і зв’язки з іншими містами.
Ужгород швидко зрозумів, навіщо треба таксі
Якщо Перечин дає нам одну з найраніших документованих згадок про автомобіль, то в Ужгороді історія пішла ще цікавішим шляхом.Перші власники автомобілів в Ужгороді були не випадковими містянами. Серед них представники місцевої економічної та землевласницької еліти – граф В. Дзедушинський та фабриканти Ф. Ліберман і Я. Марґошес. Автомобіль тоді був не просто способом пересування: його придбання вимагало значних коштів і доступу до технічного обслуговування, тому поява машини біля будинку чи підприємства фактично демонструвала статус її власника.
Але в Ужгороді автомобіль досить швидко почали використовувати і як комерційний транспорт. У травні 1912 року місцевий підприємець В. Сівінський отримав від міського магістрату дозвіл на організацію двох напрямків легкового таксі. Вже у 1913 році в місті працювали денне та нічне таксі. Машина могла перевозити не більше трьох пасажирів, а оплату визначали за показниками таксометра. Замовити автомобіль можна було телефоном, за номером 1-23. Сьогодні номер таксі з трьох цифр здається майже фантастикою. Але тодішній Ужгород мав невелику телефонну мережу, тому короткий номер цілком відповідав можливостям міста.
Місту теж знадобилася власна машина
Ужгородський магістрат не залишився осторонь автомобільної новинки. У квітні 1914 року, напередодні Першої світової війни, міська рада придбала перший вантажний автомобіль для власних потреб. За даними дослідження, машина мала потужність 40 кінських сил і могла перевозити до 3,6 тонни вантажу.
А потім почалася війна
Розвиток автомобільного транспорту перервала Перша світова війна. Автомобіль у цей час був уже не лише цивільною новинкою. У Європі його активно використовували військові, а сама війна прискорила розвиток автомобільної техніки.
Для Закарпаття наступні роки взагалі стали періодом великих політичних і територіальних змін. Після розпаду Австро-Угорщини край увійшов до складу Чехословаччини, де отримав назву Підкарпатська Русь. І саме міжвоєнний період став часом, коли автомобільний транспорт почав перетворюватися з поодинокої дивини на систему. Автомобілі використовувалися не лише для цивільних потреб. У 1919 році, під час формування чехословацької військової присутності в краї, до Мукачева направили автомобільну колону, а в Ужгороді працювала автомобільна майстерня. Тобто машина дедалі більше ставала частиною не просто приватного життя, а державної та військової інфраструктури.
Чехословаччина і нова транспортна реальність
У 1920-х роках зміни стали помітними вже не лише в гаражах заможних людей. 25 квітня 1923 року почав діяти перший автобусний маршрут між Ужгородом і Мукачевом. Цю дату фіксує хронологія історії Закарпаття, укладена на основі історичних матеріалів. Це важливий момент, бо до цього міста вже були пов’язані залізницею, але автобус давав іншу свободу. Поява автобусного маршруту між Ужгородом і Мукачевом означала ще одну зміну: міжміські поїздки поступово переставали залежати виключно від залізниці. Автомобільний транспорт можна було спрямувати туди, де рейок не було, а його маршрут змінювати відповідно до потреб пасажирів.Згодом автобусне сполучення розширювалося. У лютому 1928 року на маршруті Ужгород – Мукачево – Берегово з’явилися перші державні автобуси. До цього пасажирські автомобільні перевезення на цьому напрямку перебували в приватних руках. Таким чином, автомобіль поступово переставав бути особистою справою окремого підприємця. Він ставав частиною транспортної системи.
Автомобіль приходить у медицину
Ще один важливий період – березень 1926 року. Тоді в Ужгороді ввели в експлуатацію перший автомобіль швидкої допомоги. Це зафіксовано в хронологічних матеріалах з історії Закарпаття.
Хто тоді їздив автомобілями?
Серед ранніх ужгородських власників джерела називають представників заможних верств, підприємців і поміщиків. Тому перші машини логічно з’являлися там, де були підприємства, заможні люди, чиновники та міська влада. Але поступово коло користувачів розширювалося.
Однак поява машин автоматично не означала появи хороших доріг. Закарпаття – гірський край, і транспортна інфраструктура тут завжди залежала від рельєфу. Залізниця вирішувала частину проблем, але автомобіль вимагав мережі доріг, придатних для регулярного руху. Тому розвиток автомобільного транспорту був пов’язаний не лише з купівлею машин. Потрібно було облаштовувати дороги, мости, організовувати рух, визначати правила та створювати місця для ремонту.
Є ще одна деталь, яка добре показує, наскільки автомобіль до 1930-х уже став частиною повсякденного життя Ужгорода. Ірландський журналіст Роберт Смайлі, який побував на Закарпатті у 1930-х роках, залишив репортажі про край. В одному з описів згадувалося, як місцеві автомобілісти з’їжджали з набережної просто в мілку воду Ужа, щоб помити свої машини. Сьогодні це звучить як сцена з якогось старого фільму: автомобіль заїжджає в річку, а власник використовує воду замість автомийки.
У 1930-х автомобіль на Закарпатті вже не виглядав фантастикою. Він був транспортом підприємців, міських служб, медиків, військових і звичайних пасажирів, які користувалися таксі чи автобусами. До масової автомобілізації було ще далеко, але головна зміна вже відбулася: машина перестала бути дивиною і поступово стала частиною повсякденного життя краю.
