Понад тисячу років Закарпаття перебувало у складі різних держав. За цей час над краєм майоріли угорські, австрійські, чехословацькі та радянські прапори. Змінювалися кордони, уряди й політичні режими, але незмінним залишалося прагнення частини місцевого населення зберегти власну культуру, мову та право самим визначати своє майбутнє.
Історія Закарпаття суттєво відрізняється від історії більшості українських областей. Якщо центральні та східні регіони переживали події Української Народної Республіки чи Гетьманату, то Закарпаття тоді входило до складу іншої держави. Саме тому шлях краю до незалежної України був довшим і складнішим.
Журналісти «Баноша» простежили, як протягом ХХ століття Закарпаття крок за кроком наближалося до української державності: від короткого існування Карпатської України до референдуму 1991 року та сучасної боротьби за свободу.
Карпатська Україна: перша незалежність, яка випередила свій час
Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 році майбутнє Закарпаття залишалося невизначеним. На територію краю претендували кілька держав, однак у 1919 році рішеннями Паризької мирної конференції Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословаччини на правах автономії. На практиці повну автономію Прага довго не запроваджувала, хоча край отримав значно більше свобод, ніж мав за часів Угорського королівства.
Ситуація різко змінилася восени 1938 року після Мюнхенської угоди, коли Чехословачина почала втрачати свої території. У жовтні Прага нарешті надала автономію Підкарпатській Русі. Незабаром уряд краю очолив греко-католицький священник, педагог і громадський діяч Августин Волошин. Саме за його урядування дедалі активніше використовувалася назва «Карпатська Україна», яка підкреслювала українську ідентичність краю. Почалося формування власних державних інституцій, українська мова ширше використовувалася в адміністрації та освіті, а для підтримки порядку створили військове формування «Карпатська Січ».
15 березня 1939 року в Хусті відбулося історичне засідання Сойму Карпатської України. Депутати одноголосно проголосили незалежність держави. Було ухвалено основні державні символи: державною мовою стала українська; державним прапором затвердили синьо-жовтий стяг; гербом став крайовий герб із тризубом святого Володимира; президентом обрали Августина Волошина. Фактично Карпатська Україна стала другою українською державою XX століття після Української Народної Республіки.
Втім, незалежність проіснувала лише один день. Уже 15 березня війська Королівства Угорщина, які заздалегідь розпочали наступ, почали масштабне захоплення території краю. Наступного дня бої точилися вже поблизу Хуста.
Найвідомішим епізодом оборони став бій на Красному Полі, де добровольці Карпатської Січі разом із частиною військових намагалися стримати наступ угорської армії. Попри нерівність сил і погане озброєння, оборонці чинили опір до останнього. Сьогодні Красне Поле є одним із найважливіших місць пам’яті в історії Закарпаття.
Поразка була неминучою. Уже за кілька днів майже вся територія Карпатської України опинилася під контролем Угорщини, а уряд Августина Волошина змушений був залишити край. Попри свою коротку історію, Карпатська Україна стала важливою сторінкою українського державотворення. Це був перший випадок, коли саме на території сучасного Закарпаття офіційно проголосили незалежну українську державу із власним урядом, прапором, гербом і президентом.
Закарпаття у складі Української РСР: майже пів століття радянської доби
Після окупації Карпатської України в березні 1939 року Закарпаття опинилося під владою Королівства Угорщина. Так тривало до осені 1944 року, коли внаслідок наступу Червоної армії німецькі та угорські війська залишили територію краю.
26 листопада 1944 року в Мукачеві відбувся Перший з’їзд народних комітетів Закарпатської України. На ньому була ухвалена декларація про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною. Водночас міжнародно-правовий статус краю залишався невизначеним, адже формально він усе ще входив до складу Чехословаччини.
Остаточне рішення було ухвалене 29 червня 1945 року, коли СРСР і Чехословаччина підписали договір про передачу Закарпаття Радянському Союзу. Уже в січні 1946 року офіційно утворили Закарпатську область у складі Української РСР. Для багатьох жителів це означало початок зовсім іншої епохи.
Радянська влада швидко запровадила на Закарпатті власну систему управління. Було ліквідовано попередні органи влади, націоналізовано великі підприємства, банки та значну частину приватного майна. Як і в інших регіонах СРСР, розпочалася колективізація сільського господарства. Створювалися колгоспи, а приватне землеволодіння поступово зникало.
Окремою сторінкою стали репресії. Частину представників місцевої інтелігенції, духовенства та громадських діячів було заарештовано або депортовано. Особливо складною була доля Мукачівської греко-католицької єпархії. У 1949 році радянська влада фактично ліквідувала діяльність Греко-католицької церкви на Закарпатті, а її майно передали Російській православній церкві. Лише наприкінці 1980-х років греко-католицькі громади отримали можливість діяти відкрито.
Водночас саме радянський період приніс масштабну індустріалізацію області. У Закарпатті активно будували заводи, розвивали деревообробну, машинобудівну та легку промисловість. З’являлися нові підприємства в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Виноградові, Хусті та інших містах. Розширювалася мережа автомобільних доріг, шкіл, лікарень, закладів культури.
Закарпаття залишалося одним із найбільш багатонаціональних регіонів України. Тут поруч жили українці, угорці, румуни, словаки, німці, євреї та представники інших громад. Попри політику радянізації, край зберігав свою мовну й культурну різноманітність, а багато місцевих традицій продовжували існувати в родинах, навіть якщо не підтримувалися офіційною владою.
Наприкінці 1980-х років, коли в СРСР розпочалася перебудова, Закарпаття, як і вся Україна, поступово долучилося до демократичних змін. В області почали виникати громадські організації, культурні товариства, осередки Народного Руху України. У містах проходили мітинги, присвячені українській мові, національній символіці та демократичним реформам.
Саме тоді синьо-жовтий прапор, який десятиліттями залишався забороненим державним символом, знову дедалі частіше з’являвся на мітингах і громадських заходах. Для багатьох закарпатців він уже асоціювався не лише з історією Карпатської України, а й із майбутнім незалежної держави.
До літа 1991 року Радянський Союз стрімко втрачав контроль над республіками. Попереду на Закарпаття чекала подія, яка остаточно визначила його місце на карті Європи – Всеукраїнський референдум про незалежність України.
1 грудня 1991 року: як Закарпаття підтвердило свій вибір
24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Проте остаточне слово мали сказати громадяни. На 1 грудня 1991 року було призначено Всеукраїнський референдум, під час якого українці відповідали на одне запитання: чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності.
Закарпаття стало одним із регіонів, де явка була дуже високою. За офіційними даними Центральної виборчої комісії 92,59 % виборців області підтримали незалежність України. Це означало, що абсолютна більшість жителів краю, незалежно від національності чи рідної мови, висловилася за існування суверенної української держави.
Цей результат був особливо показовим. Закарпаття часто називали регіоном із власною історичною специфікою, адже протягом ХХ століття край перебував у складі різних держав. Попри це, під час референдуму мешканці області зробили чіткий вибір на користь незалежної України.
Референдум, про який часто забувають
Того ж дня, 1 грудня 1991 року, в Закарпатській області відбувся ще один референдум – уже обласний. Його питання стосувалося надання Закарпаттю статусу спеціальної самоврядної адміністративної території у складі незалежної України. За офіційними результатами, більшість учасників голосування підтримала таку пропозицію.
Водночас рішення цього обласного референдуму ніколи не було реалізоване. Верховна Рада України не внесла відповідних змін до законодавства, а Закарпатська область і надалі залишилася адміністративно-територіальною одиницею України. Саме тому сьогодні область має такий самий статус, як і інші регіони держави. Історики наголошують, що цей референдум не ставив під сумнів незалежність України. Навпаки, він проводився одночасно із загальноукраїнським голосуванням і передбачав існування Закарпаття саме у складі української держави.
Початок нової епохи
Після референдуму Закарпаття остаточно стало частиною незалежної України. Перші роки незалежності край переживав ті самі труднощі, що й вся країна: економічну кризу, закриття підприємств, безробіття та масову трудову міграцію. Тисячі закарпатців вирушали на заробітки до Чехії, Угорщини, Словаччини, Італії, Іспанії та Португалії. Саме тоді сформувалася одна з найбільших українських трудових діаспор у Європі.
Водночас прикордонне розташування стало й перевагою. Після розширення Європейського Союзу Закарпаття опинилося на кордоні України з чотирма державами ЄС: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Через область проходять міжнародні транспортні коридори, працюють десятки пунктів пропуску, розвивається транскордонне співробітництво.
За роки Незалежності значно змінився й культурний простір області. Українська мова стала мовою освіти, державних установ та більшості медіа. Водночас Закарпаття зберегло свою багатонаціональність. Тут і сьогодні компактно проживають угорці, румуни, словаки, німці, роми та представники інших громад, які мають можливість розвивати власну культуру відповідно до українського законодавства.
Разом із цим поступово поверталися історичні назви, відновлювали діяльність релігійні громади, відкривалися нові українські школи, активніше досліджувалася історія Карпатської України та постаті, які десятиліттями замовчувалися в радянський час.
Поступово змінювався й туристичний імідж регіону. Якщо на початку 1990-х Закарпаття асоціювалося переважно з прикордонною областю, то сьогодні його знають як край Карпат, термальних вод, виноробства, середньовічних замків і дерев’яних церков, частина яких входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Однак справжню ціну незалежності Закарпаття, як і вся Україна, усвідомить значно пізніше, після подій 2014 року, а особливо після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Саме тоді слово «незалежність» перестало бути лише історичним поняттям і стало щоденною боротьбою.
Від Революції Гідності до повномасштабної війни: як змінилося Закарпаття
Після проголошення незалежності Закарпаття розвивалося як прикордонний регіон України. Відкриті кордони, співпраця з країнами Європейського Союзу, нові економічні можливості та розвиток туризму поступово змінювали область. Проте історія незалежної України виявилася значно складнішою, ніж здавалося на початку 1990-х.
У листопаді 2013 року в Україні розпочалася Революція Гідності. До протестів долучилися й жителі Закарпаття. Ужгород, Мукачево, Хуст та інші міста проводили акції на підтримку європейського курсу України. Чимало закарпатців вирушили до Києва, де брали участь у подіях на Майдані Незалежності.
Після початку російської агресії у 2014 році жителі області почали вступати до Збройних сил України, Національної гвардії, добровольчих підрозділів і прикордонної служби. Закарпаття, яке десятиліттями вважалося відносно спокійним прикордонним краєм, також відчуло наслідки війни. Область втрачала своїх військових, а в містах і селах з’явилися меморіали на честь полеглих захисників.
24 лютого 2022 року повномасштабне вторгнення Росії змінило життя всієї країни, зокрема й Закарпаття. Хоча бойові дії не дійшли до області, вона стала одним із головних гуманітарних центрів України. Через Закарпаття пройшли тисячі людей, які евакуювалися із зон бойових дій або прямували до країн Європи. Значна частина переселенців залишилася жити саме тут.
У громадах області відкривали центри тимчасового проживання, волонтерські штаби, гуманітарні склади. До допомоги долучилися місцеві жителі, громадські організації, благодійні фонди, релігійні громади та бізнес. Закарпаття приймало людей, які втратили домівки, забезпечувало їх житлом, продуктами та необхідними речами.
Водночас тисячі закарпатців продовжили захищати Україну на фронті. Серед них – військовослужбовці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, прикордонники Чопського загону, бійці Національної гвардії, територіальної оборони та інших підрозділів Сил оборони України.
Саме після 2022 року державні символи набули для багатьох українців нового значення. Синьо-жовтий прапор, який ще кілька десятиліть тому лише повернувся на адміністративні будівлі, став символом боротьби, пам’яті та єдності. Його можна побачити на площах міст, біля меморіалів полеглим військовим, на шевронах захисників, волонтерських автомобілях і в кожній громаді Закарпаття.
Ужгород у незалежній Україні: як змінювалася столиця Закарпаття
Для Ужгорода 1991 рік означав початок нового етапу розвитку. Місто остаточно стало адміністративним центром українського Закарпаття та почало формувати власний образ уже як європейське прикордонне місто незалежної держави.
Протягом наступних десятиліть в Ужгороді відкривалися нові навчальні заклади, культурні установи, реконструювалися історичні пам’ятки, розвивався туристичний сектор. Поступово місто стало відомим далеко за межами області завдяки найдовшій в Україні липовій алеї, Ужгородському замку, Закарпатському музею народної архітектури та побуту, сакурам, фестивалям вина і традиційній кухні.
Особливу роль відіграло прикордонне розташування. Близькість до Словаччини зробила Ужгород важливим центром міжнародного співробітництва, студентських обмінів, культурних проєктів та малого прикордонного бізнесу.
Після початку повномасштабної війни місто стало одним із найбільших гуманітарних центрів заходу України. Тут розгорнули роботу десятки волонтерських штабів, міжнародних організацій та центрів допомоги внутрішньо переміщеним особам. Ужгород також тимчасово приймав державні установи, університети, громадські організації й підприємства, які були евакуйовані з регіонів, де тривали активні бойові дії.
Понад століття пошуку власного шляху
За останні сто років Закарпаття пережило зміну кількох державних кордонів, політичних режимів і прапорів. Край входив до складу Австро-Угорщини, Чехословаччини, Королівства Угорщина, Радянського Союзу, а з 1991 року є невід’ємною частиною незалежної України.
Особливе місце в цій історії посідає Карпатська Україна – короткий, але важливий епізод українського державотворення. Не менш знаковим став референдум 1 грудня 1991 року, коли жителі області підтримали незалежність України.
Сьогодні історія Закарпаття продовжує писатися. Її творять військові, які захищають країну, волонтери, які допомагають фронту, медики, рятувальники, підприємці та звичайні люди, які щодня працюють заради України. За століття над Закарпаттям майоріли різні прапори. Але саме синьо-жовтий став символом держави, яку край свідомо обрав і яку сьогодні разом з усією країною продовжує захищати. Саме тому День Незалежності – це не лише свято всієї країни. Для Закарпаття це ще й нагадування про довгий шлях, який край пройшов від прикордонної землі різних імперій до невід’ємної частини незалежної України.
10 ключових дат Закарпаття на шляху до Незалежності
10 вересня 1919 року – Сен-Жерменський мирний договір закріпив входження Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини з обіцянкою широкої автономії.
11 жовтня 1938 року – після Мюнхенської угоди автономний уряд Підкарпатської Русі офіційно розпочав роботу. Край отримав реальне самоврядування у складі Чехословаччини.
15 березня 1939 року – у Хусті Сойм проголосив незалежність Карпатської України. Президентом держави обрали Августина Волошина, а синьо-жовтий прапор став державним.
18 березня 1939 року – після кількох днів боїв територію Карпатської України повністю окупувало Королівство Угорщина. Незалежність молодої держави була втрачена.
29 червня 1945 року – СРСР і Чехословаччина підписали договір про входження Закарпатської України до складу Української РСР.
25 січня 1946 року – офіційно утворено Закарпатську область у складі Української РСР із центром в Ужгороді.
24 серпня 1991 року – Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Закарпаття стало частиною незалежної української держави.
1 грудня 1991 року – жителі Закарпаття на Всеукраїнському референдумі переконливо підтримали незалежність України, підтвердивши Акт проголошення незалежності.
2014 рік – після початку російської агресії сотні жителів Закарпаття стали на захист України. Для області розпочався новий етап боротьби за незалежність уже зі зброєю в руках.
24 лютого 2022 року – повномасштабне вторгнення Росії змінило життя Закарпаття. Область стала одним із головних гуманітарних тилів країни, прийняла сотні тисяч вимушених переселенців, а тисячі закарпатців долучилися до оборони України.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
