Радванський кар’єр: від видобутку андезиту до водойми в Ужгороді

Улітку поверхню Радванського кар’єру вкриває біле латаття, а бірюзова вода контрастує зі скелястими схилами, де колись видобували андезит. Сьогодні сюди приходять, щоб побачити незвичний для Ужгорода краєвид, однак ще кілька десятиліть тому тут працював кар’єр, який забезпечував місто й регіон будівельним каменем. За сучасною водоймою прихована історія промислового об’єкта, що понад століття змінювався разом із містом.

Радванська гора має вулканічне походження й належить до Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма. У її надрах сформувалися поклади андезиту – міцної вулканічної породи, яку згодом почали видобувати.

Втім, історія цієї території почалася задовго до появи кар’єру. Під час розробки родовища тут виявили археологічні знахідки – кам’яні вироби, які свідчать про давнє освоєння цієї місцевості людиною та використання місцевого каменю.

До початку промислового видобутку Радванська гора мала зовсім інший вигляд. На історичних картах XIX століття промислового кар’єру на цьому місці ще не позначено.

Як почав працювати кар’єр

Точний рік появи радванського кар’єру потребує уточнення. Відомо, що на початку ХХ століття він уже працював. Одна з найдавніших письмових згадок про підприємство датується 1912 роком. Спочатку тут не лише видобували камінь, а й обробляли його. З радванського андезиту виготовляли облицювальні матеріали, сходи, пам’ятники та інші вироби.

У тогочасній пресі полірований камінь іноді називали «угорським чорним гранітом». Це була комерційна назва, адже за геологічною класифікацією порода є андезитом.

Підприємство, яке працювало десятиліттями

Після Другої світової війни підприємство перейшло до державної власності. Згодом тут створили радянське кар’єроуправління, де видобували андезит і виготовляли щебінь.

Матеріали з радванського кар’єру використовували у будівництві, зокрема для дорожніх робіт. Підприємство стало одним із місць роботи для жителів Ужгорода – тут працювали машиністи, водії та працівники виробничих дільниць.

Однак із часом продовжувати видобувати ставало складніше. Через вибухові роботи мешканці прилеглих районів повідомляли про пошкодження будинків.

Наприкінці 1970-х років видобуток у радванському кар’єрі припинили. Підприємство перенесли на іншу ділянку, а на старій території почали згортати промислову діяльність.

Після припинення відкачування води кар’єрна виїмка поступово почала заповнюватися. Так утворилася водойма, яку сьогодні знають ужгородці.

З часом навколо цього місця з’явилися місцеві легенди. Одна з найпоширеніших розповідає, що водойма нібито затопила кар’єр за одну ніч разом із технікою, яка залишилася на дні.

Однак підтверджень цієї історії немає. За спогадами колишніх працівників, техніку перед закриттям підприємства вивезли, а вода заповнювала кар’єр поступово.

Сьогодні колишній промисловий об’єкт став однією з відомих локацій Ужгорода. Улітку водойма вкривається лататтям, а колір води та скелясті береги створюють незвичний для міста краєвид. Водночас водойма не облаштована для купання: тут немає офіційного пляжу, а значна глибина та особливості дна можуть становити небезпеку.

Матеріал підготовлено на основі краєзнавчих досліджень, архівних публікацій та історичних матеріалів про Радванський кар’єр.

Використані джерела:
– дослідження краєзнавиці Тетяни Літераті;
– історичні матеріали про Радванський кар’єр і Радванську гору;
– відкриті краєзнавчі публікації про історію каменевидобування на Закарпатті.