20 червня Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького відзначає 81-шу річницю. За цей час він став не лише найбільшим сховищем історичної спадщини краю, а й одним із найвідвідуваніших музеїв України. Напередодні свята журналіст «Баношу» поспілкувався з директоркою музею Ольгою Шумовською про нові експозиції, найцінніші експонати, сучасні технології та розвиток Ужгородського замку.
Що особисто для Вас означає ця дата – 81-ша річниця музею? З якими результатами зустрічаєте черговий день народження установи?
Музей – це необхідна установа кожного краю і кожної держави, адже саме тут зберігається наша історія та культурна спадщина. Ми не лише охороняємо ці надбання, а й демонструємо їх відвідувачам. Для того, щоб було майбутнє, треба добре пам’ятати минуле. Саме музеї виконують роль містка між минулим і майбутнім.
Крім того, музей сьогодні виконує й своєрідну дипломатичну місію. Ми приймаємо гостей із різних країн, внутрішньо переміщених осіб, туристів, які приїжджають на Закарпаття у справах чи на відпочинок. Через наші експозиції вони знайомляться з історією краю та всієї України.
До кожної важливої річниці ми намагаємося підготувати щось нове для відвідувачів. Цього року відкриваємо одразу дві нові експозиції. Перша має назву «Час минає швидше, ніж ти думаєш» і присвячена колекції старовинних годинників. Тут буде представлено близько 110 експонатів, переважно європейського виробництва XIX–XX століть із Німеччини, Франції, Великої Британії та США. Ми відтворили атмосферу старовинної ужгородської майстерні-магазину, де колись продавали годинники та прикраси. Для цього зібрали архівні матеріали й рекламні оголошення, що розповідають про діяльність таких закладів у місті.
Друга експозиція присвячена залізоливарному мистецтву Закарпаття. У XIX столітті на території краю діяло кілька залізоливарних заводів, продукція яких нині зберігається у фондах музею. Відвідувачі побачать старовинні пічки, свічники, ікони, декоративні вироби та інші цікаві предмети. Також до річниці відкриваємо міжнародну виставку Тракайського музею з Литви. На відкриття приїде литовська делегація на чолі з директором музею. Тож день народження музею буде насичений цікавими подіями.
А загалом що сьогодні можуть побачити відвідувачі музею, які приходять до вас?
Наразі під експозиції залучено близько 40 приміщень Ужгородського замку. Ми розповідаємо історію Закарпаття від найдавніших часів до сучасності. Представлені експозиції, присвячені угорському, австро-угорському, чехословацькому періодам, Карпатській Україні, добі Незалежності та сучасній російсько-українській війні. Окремі зали присвячені Тиводару Легоцькому, етнографії краю, народним музичним інструментам, природі Закарпаття, флорі та фауні. Ми прагнемо показати все найцікавіше, що має наш край, і донести цю історію до відвідувачів.
Як за останні роки змінився музей та які досягнення ви вважаєте найважливішими?
Найкраще про результати нашої роботи говорить статистика відвідуваності. У 2024 році наш музей посів друге місце в Україні за кількістю відвідувачів, поступившись лише Національному музею історії України у Другій світовій війні в Києві. Це свідчить про те, що простір стає цікавішим для людей. Ми збільшуємо кількість експозицій, показуємо колекції, які раніше ніколи не експонувалися. Вперше відкрили для відвідувачів підвальні приміщення замку, які десятиліттями були недоступними. Активно співпрацюємо з громадськими організаціями, художниками, колекціонерами. Якщо раніше музей проводив кілька заходів на рік, то сьогодні це десятки виставок, лекцій, презентацій та культурних подій. Лише за рік можемо організувати до 40 виставок і понад 60 різноманітних заходів. Музей активно розвивається, стає більш впізнаваним, розширює міжнародне співробітництво та реалізовує грантові проєкти. Ми постійно працюємо над новими екскурсіями, квестами та форматами роботи з відвідувачами.
Музей розташований в Ужгородському замку – одній із найдавніших історичних споруд Закарпаття. Наскільки складно поєднувати збереження архітектурної пам’ятки та сучасну музейну діяльність?
Певні складнощі, безумовно, є. Ужгородський замок – пам’ятка архітектури національного значення, тому будь-які реконструкції, перебудови чи навіть встановлення нових елементів потребують численних погоджень. Ми не можемо просто взяти й змінити щось на власний розсуд. Тому кожен проєкт доводиться ретельно продумувати, щоб сучасні рішення гармонійно вписувалися в історичне середовище. Інколи це пов’язано з бюрократичними процедурами та погодженнями на рівні Міністерства культури чи інших установ.
Водночас сучасні технології дають можливість знаходити компроміси. Не обов’язково втручатися в автентичні конструкції, часто можна використати реконструкції, копії або сучасні технічні рішення, які не шкодять історичній спадщині.
Одним із прикладів є робота над безбар’єрністю. Нам вдалося облаштувати доступний простір на першому поверсі замку, встановити пандуси та усунути частину архітектурних бар’єрів. Це було непросто, але рішення вдалося знайти. З другим поверхом ситуація складніша, ми розглядали можливість встановлення ліфтової системи, однак поки не отримали необхідних дозволів. Тому продовжуємо шукати варіанти, які дозволять зробити музей доступнішим для всіх відвідувачів.
Які експонати або колекції є справжньою гордістю музею і чим вони унікальні не лише для Закарпаття, а й для всієї України?
Таких експонатів у нас чимало. Частина з них представлена в експозиціях, а частина зберігається у фондах, оскільки потребує спеціальних умов зберігання та експонування.
Одним із найцінніших експонатів є Королівське Євангеліє 1401 року. Це одна з найдавніших рукописних книг України. Навіть Пересопницьке Євангеліє, на якому складають присягу президенти України, створене більш ніж на півтора століття пізніше. Наше видання зберігається у фондах і лише зрідка демонструється публіці. Востаннє ми показували його на День Конституції два роки тому.
Серед природничих колекцій особливу увагу привертає відбиток риби тунця віком близько 33 мільйонів років. Також маємо унікальні стародруки, ікони, археологічні знахідки, прикраси та монети різних історичних періодів.Загалом музейна колекція налічує близько 200 тисяч експонатів. У кожній фондовій групі є предмети, які можна назвати винятковими не лише для Закарпаття, а й для всієї України.
Як відбувається їх збереження та поповнення?
Це дуже відповідальна робота. У музеї діють спеціальні фондосховища із відповідними умовами безпеки. Вони обладнані системами охорони, сигналізацією, контролем температури та вологості. За станом експонатів постійно стежать наукові працівники, фондові співробітники та головний зберігач музею. Для кожної категорії предметів існують свої правила зберігання.
Сьогодні питання збереження культурної спадщини набуло особливого значення через війну. Ми усвідомлюємо, що не маємо права втратити те, що вдалося зберегти попереднім поколінням. Саме тому музеї сьогодні виконують надзвичайно важливу місію.
Крім власних колекцій, ми допомагаємо колегам з інших регіонів України. Частина музейних предметів із небезпечних територій була евакуйована на Закарпаття. З міркувань безпеки ми не можемо розголошувати деталі, однак така робота справді ведеться.
Чи траплялися останнім часом цікаві знахідки або надходження до фондів, які особливо вас вразили?
Такі надходження є практично щороку. Особливо цінними є знахідки, отримані в результаті археологічних досліджень на території замку. Йдеться насамперед про розкопки руїн церкви Святого Юрія – найдавнішої сакральної споруди Ужгорода. З 2018 року там працює археологічна експедиція Ужгородського національного університету під керівництвом археолога Володимира Мойжеса.
Попри те, що поховальні крипти свого часу зазнали пограбувань, археологам вдалося знайти чимало унікальних речей. Серед них: прикраси, зброя, елементи одягу, надгробні плити та інші артефакти середньовічної доби. Деякі знахідки фактично не мають аналогів в Україні. Зокрема окремі елементи шляхетського одягу та застібки, які вже представлені в експозиції «Артефакти середньовічної замкової церкви».
Крім того, фонди постійно поповнюються завдяки археологам, меценатам, дарувальникам та навіть митним службам, які передають музею історично цінні предмети. Щороку наші колекції збільшуються приблизно на 600 нових експонатів.
Останніми роками музеї активно впроваджують цифрові технології. Як цей процес відбувається у вас?
Сучасний музей повинен бути не лише змістовним, а й цікавим для відвідувачів. Особливо це стосується молодого покоління, яке виросло в цифровому середовищі. Я багато подорожую, відвідую музеї різних країн Європи, вивчаю їхній досвід і намагаюся впроваджувати найкращі практики у нас. Люди сьогодні приходять до музею не лише за знаннями, а й за враженнями.
Однією з останніх новинок стало інтерактивне дзеркало в експозиції народного одягу. Завдяки спеціальній програмі відвідувачі можуть «приміряти» традиційний одяг бойків, лемків, гуцулів та долинян, зробити фотографію й отримати її через QR-код.
Також у музеї працюють мультимедійні інформаційні бокси. Найближчим часом плануємо встановити нові цифрові навігатори для відвідувачів, які допоможуть орієнтуватися в замку та знайомитися з експозиціями.
Окремою гордістю є мультимедійна книга. Вона дозволяє демонструвати рідкісні стародруки в цифровому форматі. Відвідувачі можуть перегортати сторінки на екрані, вивчати текст і водночас не наражати оригінал на ризик пошкодження. Для музейної справи це дуже важливе поєднання сучасних технологій та збереження історичної спадщини.
Чи змінився відвідувач музею за останні роки? Хто сьогодні найчастіше приходить до вас?
Так, відвідувач змінився. Якщо раніше значну частину наших гостей становили іноземні туристи, насамперед з Угорщини, Словаччини та Румунії, то після початку повномасштабної війни їх кількість суттєво скоротилася. Навіть попри те, що Закарпаття вважається одним із найбезпечніших регіонів країни, іноземці зараз рідше обирають Україну для подорожей.
Натомість значно збільшилася кількість внутрішньо переміщених осіб та внутрішніх туристів. Для багатьох із них історія Закарпаття є маловідомою, адже наш край має власну, досить складну історичну долю. Тому ми намагаємося доступно пояснювати історичні процеси та знайомити відвідувачів з особливостями розвитку регіону.
Сьогодні серед наших гостей багато людей середнього віку. Це вже досвідчені відвідувачі, які свідомо приходять до музею, цікавляться історією та культурою, порівнюють побачене з іншими музеями України та Європи. Для них особливо важливо демонструвати унікальні колекції та рідкісні експонати. Водночас найбільшим викликом для нас залишається молоде покоління – діти, підлітки та молодь віком від шести до двадцяти років. Саме серед них досі існує стереотип, що музей – це щось нудне і нецікаве.
Я часто повторюю фразу: «Музей – це не запилений склад, а місце мандрівок у часі». Саме тому ми постійно шукаємо нові форми роботи з молодими відвідувачами: створюємо квести, інтерактивні програми, мультимедійні експозиції та різноманітні освітні заходи.
Окрема категорія гостей приходить за емоціями та враженнями. Для них важливі фотозони, інтерактивні елементи, сучасна подача матеріалу. Сьогодні музей має враховувати дуже різні очікування відвідувачів, і це непросте завдання. Саме тому ми регулярно проводимо опитування, аналізуємо статистику відвідуваності, вивчаємо вподобання гостей. На основі цих даних формуємо програму виставок, заходів та нових проєктів. Ми переконані: якщо змінюється турист, має змінюватися й музей. Лише так можна залишатися цікавими для людей і залучати нових відвідувачів.
Ужгородський замок оповитий різними легендами. Наскільки вони допомагають популяризувати музей?
Це дуже важлива частина будь-якої екскурсії. Кожен замок має свої легенди, і наш не є винятком. Найвідоміша з них – легенда про Білу Діву, яку, за переказами, батько наказав замурувати за те, що вона видала ворогам таємницю замку через кохання. Також існує легенда про криницю у внутрішньому дворику: кажуть, якщо кинути в неї качку, вона випливе в річці Уж. Не менш популярні історії про підземні ходи, які нібито з’єднували Ужгородський із Невицьким та Мукачівським замками.
Усе це працює на зацікавлення відвідувачів. Люди люблять легенди, вони легко запам’ятовуються і часто залишаються в пам’яті навіть тоді, коли окремі історичні факти вже забуваються. Якщо після екскурсії людина перекаже друзям хоча б одну легенду про замок – це вже означає, що ми виконали свою роботу.
Які маловідомі факти про замок або музей, на вашу думку, заслуговують більшої уваги громадськості?
Насамперед це результати останніх досліджень підземель замку. Ми знаємо про існування ще одного виходу в напрямку Підградської вулиці. Окремої уваги заслуговує п’ятий “килевидний” бастіон, який сьогодні потребує реставрації та подальшого відкриття для відвідувачів.
Останніми роками наші наукові співробітники провели чимало досліджень щодо історії фортеці. Вони уточнюють періоди будівництва мурів і бастіонів, вивчають історію власників замку та його мешканців. Наприклад, нещодавно дослідили біографію останнього володаря замку та історію отримання ним графського титулу, встановили, що під час Національно-визвольної війни 1703–1711 років у замку певний час проживав трансильванський князь Ференц II Ракоці разом із власником замку Міклошем Берчені.
Такі відкриття дозволяють по-новому поглянути на історію Ужгородського замку та роблять її набагато живішою і ближчою до сучасного відвідувача.
Як змінилася роль музею під час повномасштабної війни та які виклики стоять перед вами сьогодні?
На початку повномасштабного вторгнення ми відкрили безплатне відвідування для внутрішньо переміщених осіб. Хотілося, щоб музей став місцем, де люди могли хоча б ненадовго відвернутися від війни, привести дітей, відчути певну психологічну підтримку. У такому форматі ми працювали майже рік. Згодом почали активніше залучати переселенців до екскурсій, культурних заходів та освітніх програм. Частину колекцій на початку війни довелося тимчасово приховати з міркувань безпеки, але згодом експонати повернулися до експозиційних залів. Паралельно музей виконував ще одну важливу місію – допомагав колегам з інших регіонів України зберігати музейні цінності.
Змінилися і наші підходи до роботи з відвідувачами. Ми почали більше працювати з військовими, ветеранами, дітьми, внутрішньо переміщеними особами. Для різних категорій створюються окремі програми, екскурсії, квести та освітні заходи.
Війна змусила нас переглянути багато процесів, але водночас показала, наскільки важливими залишаються музеї навіть у найскладніші часи. Ми не лише зберігаємо культурну спадщину, а й допомагаємо людям знаходити опору в історії та культурі.
Сьогодні наше головне завдання залишається незмінним – зберігати, досліджувати та популяризувати історію Закарпаття. Попри всі труднощі ми продовжуємо розвиватися, відкривати нові експозиції та працювати для людей. Як і Україна, музей продовжує триматися й рухатися вперед.
Які плани музей має на найближче майбутнє?
Найголовніший наш план сьогодні збігається з бажанням усієї країни – перемога України та завершення війни. Саме після цього ми зможемо повною мірою реалізувати багато задумів, над якими працюємо вже зараз. Насамперед плануємо активніше залучати іноземних туристів, розширювати міжнародну співпрацю та представляти світові історію Закарпаття. Важливо показати, як українські музеї змогли вистояти в умовах війни, зберегти свої колекції та продовжити працювати для людей.
Також хочемо проводити більше культурних і масових заходів. Сьогодні можливості для цього обмежені умовами воєнного стану, однак після його завершення музейний простір зможе приймати значно більше подій.
Серед наших пріоритетів – поповнення музейних колекцій та розвиток інфраструктури. Одним із найнагальніших питань залишається ремонт даху замку. Ми беремо участь у грантових програмах і шукаємо можливості для залучення фінансування, адже це критично важливо для збереження пам’ятки.
Маємо також масштабні плани щодо реставрації окремих об’єктів замкового комплексу. Зокрема, прагнемо відкрити для відвідувачів бастіони, які потребують відновлення. Плануємо продовжити роботи з укріплення та консервації фортифікаційних мурів. Окремий проєкт стосується руїн церкви Святого Юрія. У перспективі хочемо облаштувати над нею захисне накриття та створити навколо оглядовий майданчик для відвідувачів. Також у планах – відремонтувати горищні приміщення замку та створити там нові виставкові й галерейні зали з панорамним видом на Ужгород.
Планів справді багато. Частину з них поки що складно реалізувати через воєнний час і обмежене фінансування. Але ми продовжуємо працювати над проєктами вже сьогодні, щоб після перемоги втілити їх у життя.
