Ще кілька років тому Емілія Євтушенко працювала у сфері логістики, а сьогодні її рецепти дивляться сотні тисяч людей. Майже 230 тисяч підписників в Instagram, співпраця з відомими брендами, власний стиль подачі та десятки ідей, які допомагають економити час на кухні – так сьогодні виглядає її професійний шлях.
У розмові з журналістом «Баношу» Емілія розповіла, чому хотіла залишити блогерство, як будує довіру аудиторії та чому відмовляється від більшості рекламних пропозицій. Також вона поділилася секретами організації роботи, розповіла про любов до закарпатської кухні та пояснила, чому для неї блог – це насамперед можливість бути корисною людям.
Розкажіть, як ви взагалі вирішили стати блогеркою?
Раніше я працювала в логістиці. Це була дуже нервова й виснажлива робота. У якийсь момент подумала, що зараз багато людей починають вести блоги, і мені теж захотілося спробувати. Обрала саме кулінарний напрямок, адже всі люблять смачно поїсти, а більшість людей готують вдома. Спочатку поєднувала блог з роботою, поступово розвивала сторінку, і згодом це стало моєю основною діяльністю.
На яких платформах зараз працюєте і чому обрали саме їх?
Основні майданчики – Instagram і TikTok. В Instagram я показую не лише рецепти. Можна сказати, що я вже більше lifestyle-інфлюенсер. Ділюся своїм життям, розповідаю про дітей, будівництво будинку, зараз, наприклад, облаштовуємо окрему кухню. TikTok обрала ще й тому, що звідти зручно дублювати контент в інші соцмережі. До того ж там працює монетизація. Нещодавно почала розвивати і YouTube, хоча для нього потрібен зовсім інший формат відео і значно більше часу.
Коли зрозуміли, що блог – це вже не просто хобі?
Насправді я не люблю називати це роботою. Робота – це коли ти ходиш на неї зранку. Для мене блог – це захоплення, яке приносить і задоволення, і дохід.
Переломним моментом стали перші співпраці. Коли бренди почали надсилати техніку, я зрозуміла, що вони бачать в мені перспективу, бачать розвиток і хочуть бути частиною мого контенту. Саме тоді стало зрозуміло, що це вже професійний рівень.
На початку було складно?
Дуже. Особливо тому, що тоді не було жодного чіткого навчання, як правильно вести блог. У мене було близько п’яти акаунтів у TikTok і жоден не хотів “залітати”. В Instagram тоді ще не було Reels, тому потрапити в рекомендації було майже неможливо. Люди або брали участь у гівах, або купували рекламу в інших блогерів. Коли з’явилися Reels я повністю змінила підхід. Почала робити заготовки контенту на тиждень: за кілька годин закуповувала продукти, готувала одразу багато рецептів і все знімала. Саме тоді аудиторія почала приходити сама, без реклами. Сьогодні в мене майже 230 тисяч підписників в Instagram.
Чи були моменти, коли хотілося все кинути?
Такі моменти були, особливо на початку. Найважче було знайти свою нішу. На старті мені хотілося показувати все: і рецепти, і родину, і своє життя. Але згодом я зрозуміла, що потрібно сфокусуватися на кулінарії, а сімейні моменти лише трохи додавати до контенту, і все стало на свої місця.
Як зараз організований ваш робочий процес?
Я приблизно знаю, що буду готувати протягом тижня. План залежить і від нашого сімейного меню, і від співпраць із брендами. У мене два повноцінні знімальні дні на тиждень. За цей час я знімаю весь контент, який потім поступово виходить протягом наступних днів. Паралельно роблю заготовки їжі для родини. Тобто один процес працює і для блогу, і для дому.
Хто навчив вас готувати?
У мене готує вся родина. І бабуся, і дідусь, і мама, і тато, навіть чоловік.
Напевно, любов до кухні передалася саме від них. Мій улюблений рецепт – сегединський гуляш. Я взагалі дуже люблю кислі страви. Це тушковане м’ясо з цибулею та квашеною капустою, яке готується зі сметаною або вершками й подається з паровими кнедлями.
Чи можна передбачити, який рецепт стане популярним?
Насправді ні. Дуже багато залежить від алгоритмів Instagram. Іноді робиш чудовий рецепт, а він майже не набирає переглядів. Тоді я можу його перезняти, змінити озвучку або подачу, і відео вже чудово заходить.
Чи важко поєднувати блог та сімейні справи?
Якщо правильно організувати час – зовсім ні. Діти йдуть у школу або садок, а я займаюся зйомками та монтажем. Коли вони повертаються додому, час уже належить їм. Згодом усе стає набагато простіше, коли набиваєш руку. Крім того, дуже важливо навчитися правильно знімати: працювати зі світлом, озвучкою, монтажем. Хороша якість відео дуже впливає на те, чи звернуть на тебе увагу великі бренди.
Чи підтримують вас рідні у блогерстві?
Дуже. Мене підтримують усі: родина, друзі, близькі. Вже ніхто не соромиться потрапляти в кадр. Навпаки, коли приїжджаю до кумів, вони самі жартують: «Ну що, сьогодні будемо знімати?». Одразу починають щось готувати на мангалі, пропонують ідеї. Тато теж дуже допомагає. Якщо під час закупів забули якийсь продукт, він може поїхати й купити його або запропонувати новий рецепт для відео. Нещодавно я повернулася з Полтавщини, де мені допомагала бабуся. Вона теж постійно каже: «Давай покажемо людям і цей рецепт, і цей».
Як виглядає типовий день, коли ви знімаєте контент?
Усе починається ще ввечері. Я складаю список рецептів, які маю зняти, і список покупок. Зранку відводжу дітей до школи чи садочка, їду за продуктами, повертаюся додому, готую сніданок і відразу починаємо знімати. За один день можемо записати три-чотири рецепти. Потім кілька днів займаюся монтажем.
Якщо це рекламна співпраця, то все погоджується заздалегідь: сценарій, формат, рецепт. Тут імпровізації майже немає. А от коли знімаю для себе, тоді можу дозволити собі експериментувати.
Що найбільше дивує людей, які ніколи не займалися блогерством?
Багато хто думає, що я щодня готую й щодня знімаю новий контент.
Насправді це не так. Я записую все за два знімальні дні, а потім поступово публікую. Інакше мені довелося б щодня робити макіяж, зачіску, готуватися до камери. А я люблю вдома ходити максимально по-домашньому: без макіяжу, із зібраним волоссям. Тому такий формат мені набагато комфортніший.
Яка співпраця запам’яталася вам найбільше?
Однозначно KitchenAid. Тоді в мене було приблизно 30–40 тисяч підписників. І раптом мені надсилають планетарний міксер вартістю близько 40 тисяч гривень. Я дуже хвилювалася, адже це світовий бренд. Не могла зрозуміти, чому вони обрали саме мене. Пам’ятаю, як старалася зробити все максимально якісно. Після цього бренд неодноразово звертався до мене, і фактично я стала одним із їхніх постійних амбасадорів. Саме цю співпрацю я пам’ятаю найкраще.
Чи часто стикаєтеся з негативними коментарями?
Так, і доволі часто. Коли тільки починала вести блог, думала, що обирати потрібно між мамським блогом і кулінарним. Вирішила, що в кулінарії буде менше хейту. Як виявилося – помилялася.
Наприклад, варто показати рецепт бограча, як одразу починаються суперечки серед закарпатських підписників. Одні пишуть, що я поклала не те м’ясо, інші, що мало картоплі чи помідорів, треті переконані, що обов’язково має бути квасоля. У кожної господині свій рецепт, і кожна вважає його правильним.
Так само буває через окремі слова. Ми на Закарпатті часто говоримо суржиком, тому можу у відео сказати «творог», і відразу знаходяться люди, яких це обурює.
Іноді пишуть, що я не можу втомлюватися, бо «сиджу вдома й просто знімаю рецепти». Це не мої підписники пишуть, а просто глядачі, коли відео залітає в рекомендації. Але зараз я вже абсолютно спокійно до цього ставлюся. Якщо люди хочуть писати – нехай пишуть.
Чи відчуваєте відповідальність перед своєю аудиторією?
На сто відсотків. Я погоджуюся лише на невелику частину рекламних пропозицій. Беру тільки те, чим користуюся сама або можу щиро рекомендувати. Мені пропонували рекламувати косметику, різні курси схуднення, програми правильного харчування. Але я відмовлялася, тому що це не відповідає моєму блогу. Я не рахую калорії, не веду сторінку про здорове харчування, тому не можу радити людям те, у що сама не вірю. Саме завдяки цьому, думаю, вдалося побудувати довіру аудиторії.
Це помітно і по співпраці з брендами. KitchenAid, «Чумак», «Торчин», La Pasta та багато закарпатських виробників повертаються до мене знову і знову. Для мене це найкращий показник того, що люди довіряють моїй роботі.
Чи впливає Закарпаття на ваш контент?
Ні. Я можу сказати, що готую справжній закарпатський бограч, але всі прекрасно знають, що в кожної господині він свій. Крім того, по батьковій лінії моя родина живе на Полтавщині. Я щоліта проводила там багато часу, тому в мене фактично поєдналися дві кухні – закарпатська й полтавська.
Іноді люди пишуть: «Чому ви показуєте полтавські рецепти й називаєте їх закарпатськими?». Я пояснюю, що виросла саме на цих двох кулінарних традиціях.
Загалом сьогодні продукти майже всюди однакові, супермаркети теж. Але закарпатська кухня все ж має свої особливості. Є багато рецептів, які не так часто зустрінеш в інших регіонах України.
Чи залишилися ще місцеві рецепти, які хотіли б популяризувати?
Майже всі традиційні закарпатські страви я вже показувала. Хіба що ще не знімала банош. Думаю, до нього теж обов’язково дійду.
Що найбільше мотивує вас працювати далі?
Мені подобається досягати поставленої мети. Якщо вже почала вести блог, то хочу зробити його якісним і корисним. Хочу, щоб люди чекали на мої рецепти й отримували від них користь. Мене трохи засмучує, коли бачу неякісний контент. Я могла б теж просто знімати руки, накладати музику й нічого не пояснювати. Але мені цікаво розвивати власний бренд.Найбільше задоволення отримую тоді, коли розумію, що допомагаю людям. Зараз мій головний напрямок – економія часу на кухні.
Я показую, як зробити заготовки, що можна приготувати одразу на кілька днів, що заморозити, як організувати процес так, щоб не стояти біля плити щодня.
Наприклад, нещодавно зняла відео, де за три години приготувала їжу для родини на три дні. Саме такий контент, як мені здається, найбільше допомагає людям.
Чи стежите за іншими кулінарними блогерами?
Звичайно.Майже всі кулінарні блогери підписані один на одного. Якщо виникають якісь питання, можемо звернутися по пораду. Наприклад, у Закарпатті є Мирослава, яка добре знається на консервації. Якщо мені потрібно уточнити якийсь нюанс, можу написати їй, і вона завжди підкаже. Я також багато дивлюся YouTube і TikTok, особливо закордонний контент. Там часто трапляються цікаві ідеї.
Але я ніколи не копіюю рецепти. Можу побачити якусь основу, протестувати її, змінити інгредієнти, удосконалити технологію, і вже виходить абсолютно інший рецепт. Наприклад, колись побачила панкейки на рикоті. Протестувала рецепт, змінила пропорції, додала свої інгредієнти, і в результаті саме цей варіант став одним із найулюбленіших серед моєї аудиторії. Так само зараз багато працюю над різними заготовками. Можна зробити кілька різних соусів до пасти, заморозити їх невеликими порціями, а потім просто відварити макарони й щодня отримувати нову страву буквально за кілька хвилин.
Чи дорого сьогодні бути кулінарним блогером?
Насправді ні. Я купую ті самі продукти, які все одно придбала б для родини. Ба більше, намагаюся навчити людей економити. Завжди кажу, що не варто ходити в магазин без списку, адже тоді купуєш багато зайвого. Коли записую відео із заготовками, залишаю повний список продуктів у описі. Люди можуть одразу скористатися ним, замовити доставку або піти до магазину вже з готовим переліком. Тому для мене блог – це навіть про економію, а не про додаткові витрати.
Які цілі ставите перед собою найближчим часом?
Насамперед хочу серйозно зайнятися YouTube. Я вже навіть купила камеру GoPro, щоб знімати ще якісніший контент. Але зараз літо, діти на канікулах, багато сімейних справ. Думаю, коли вони повернуться до школи, зможу повністю зосередитися на розвитку YouTube. І, звичайно, хочу й надалі масштабувати свій Instagram, розвивати особистий бренд і створювати ще більше корисного контенту для своєї аудиторії.
