В Ужгороді відкрили тринадцяту пересувну фотовиставку «Ми не народжені для війни». В експозиції близько 300 світлин військовослужбовців 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади, які загинули, перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими за особливих обставин. Виставку представили у Закарпатській обласній філармонії.
Проєкт пам’яті організований Об’єднанням родин «Завжди перші 82 ОДШБр», щоб розповідати про своїх близьких. На фотографіях вони не лише у військовій формі – є кадри з мирного життя, родинних зустрічей, відпочинку, моментів із дітьми.
Поруч зі світлинами розмістили листи від рідних: матерів, дружин, доньок. Частина з них адресована тим, кого вже немає, інші – військовим, родини яких продовжують чекати.
«Ніхто з людей, чиї обличчя ви сьогодні побачите, не народжувався солдатом. Вони народжувалися, щоб жити. Навчалися, працювали, закохувалися, створювали родини, виховували дітей, будували будинки, планували майбутнє. У кожного було своє життя до війни», – сказали під час відкриття.
Від Бергамо до Ужгорода
Першу виставку показали в італійському Бергамо. Згодом експозиція побувала у Вроцлаві, а в Україні – у Львові, Луцьку, Хмельницькому, Івано-Франківську та Вінниці. Ужгород став тринадцятим містом, де її представили.
До створення проєкту долучилися родини військовослужбовців, які об’єдналися після загибелі, зникнення безвісти або полону своїх близьких. Вони підтримують одне одного, допомагають у пошуку зниклих та займаються питаннями полону, повернення й ідентифікації загиблих
Однією з учасниць об’єднання є мама загиблого військового. Її сина родина шукала два роки. Після встановлення особи за результатами ДНК вона ще вісім місяців чекала на повернення його тіла додому.
Для одних родин ці фотографії стали способом зберегти пам’ять про близьких. Для інших – нагадуванням, що їх досі чекають удома.
