Сьогодні в Ужгороді попрощалися із захисником Максимом Сергійовичем Раком з людиною, чиє життя з першого до останнього дня було сповнене світла, сили та відданості.
Максим народився в холодну, сніжну ніч 3 березня 1988 року. Але на ранок сніг розтанув, і в його рідному Маріуполі почалася весна. Ніби саме його народження принесло світло і сонце. Такою людиною він і був усе життя: світлою, доброю, сонячною.
Він був людиною справи та честі. Його дружба тягнулася з дитинства і крізь роки, бо вірність була його головною рисою. Він добре вчився, мав багато захоплень: займався айкідо, стрільбою із лука, велоспортом. Разом з дідом і батьком захоплювався риболовством. Дуже любив море, навіть хотів стати моряком. Але після школи у 2005 році вступив у машинобудівний коледж.
У 2008 році він прийшов працювати на Азовсталь і пройшов чесний шлях від звичайного робітника до керівника. Для своєї великої родини — батьків, бабусі, сестри — він завжди був головною опорою.
Для донечки Таїсії він був усім світом. З дружиною познайомилися в колі близьких родичів, дружба переросла в глибоке кохання, і у 2015 році вони стали сім’єю. Максим був дивовижним батьком і чоловіком. Вони будували плани і були щасливі у рідному Маріуполі, аж поки не почалася велика війна.
Мужність Максима виявилася ще в лютому 2022 року. Під обстрілами він брав участь в екстреній зупинці доменних печей Азовсталі. Найменша помилка могла призвести до техногенної катастрофи, яка б знищила місто і заблокувала наших військових. Максим діяв чітко і професійно, врятувавши тисячі життів.
Він допомагав людям вижити в оточеному місті. Наприкінці березня 2022 року родина змогла виїхати до Ужгорода.
У 2024 році Максима мобілізували. Як людина честі, він прийняв цей виклик гідно. Це було продовження його шляху: він захищав людей у Маріуполі на заводі і так само пішов захищати свою родину, доньку і країну на фронті.
Він загинув як Герой, виконуючи свій обов’язок до останнього подиху.
У Максима залишилася дружина Олена, донечка Таїсія, батьки Сергій і Світлана, сестри Ганна та Юля, бабуся Валентина.
