Масштабні пожежі, що спалахують після щоденних російських ударів, викидають в атмосферу тисячі тонн токсичних речовин. Горіння є ключовим чинником катастрофічного забруднення довкілля. В Україні вже зафіксовано тисячі фактів екоциду з боку Росії — це цілеспрямоване нищення екосистем, а також отруєння води та повітря.
Чим ми насправді дихаємо після чергових вибухів і чим це загрожує українцям у майбутньому — досліджувала кореспондентка ТСН Валентина Доброта.
Вимірювання невидимої загрози: що знаходять у повітрі та ґрунті столиці
Поблизу дитячого майданчика у спальному районі Києва фахівець Центру контролю та профілактики хвороб Лідія Тимошенко разом із колегою розгортає обладнання для забору проб повітря.
«Вимірюємо вміст формальдегіду, оксидів азоту, вуглецю та сірки. Це у нас такий пробовідбірник: він має спеціальний насос, через який прокачується повітря, а спеціальний фільтр уловлює пил, тоді як поглиначі визначають рівень формальдегіду», — пояснює Лідія Тимошенко.
За п’ять годин до цих вимірювань у Києві стався черговий приліт. Чорний токсичний дим вітер гнав саме у цей бік. Окрім повітря, експерти відбирають і проби ґрунту безпосередньо біля лавок і там, де граються діти. Надалі землю досліджуватимуть на вміст нафтопродуктів, хлоридів та небезпечних важких металів: свинцю, кадмію, міді й цинку.
Після вибухів викришений бетон, дахові покриття та інші продукти горіння перетворюються на найдрібніший пил. Він здатний проникати не лише глибоко у дихальну систему, а й безпосередньо у кровотік. Майже кожен помічав: після обстрілу в повітрі стоїть гострий запах гару, летить сажа, з’являються нудота, головний біль та подразнення у горлі.
Трагедія деокупованих сіл: смерть від раку після горіння техніки
Про те, як позначається проживання серед суцільних згарищ, розповідає Лариса Пихно. Окупація застала її матір у селі Велика Дорога на Чернігівщині. З першого дня захоплення села загарбники перетворили місцевих жителів на живий щит, розташувавши свою техніку безпосередньо у дворах та на городах. Під час одного з боїв там вщент згоріло близько трьох десятків одиниць ворожої бронетехніки.
«У перший день мама нарахувала понад 500 танків. Пожеж було дуже багато», — згадує пані Лариса.
Вже за кілька років після деокупації у селі почали масово помирати люди — переважно від раку легенів.
«Через два будинки праворуч помер молодий чоловік, у нього лишилися малі діти — просто так помер від раку легенів. Навпроти нас медсестра Зіна, яка робила уколи по всьому селу, теж померла від раку легенів. Такі молоді люди… І так почали люди помирати просто від раку. Щоб з чимось пов’язати, спочатку ходили чутки, ніби якась відьма завелася. Але якщо логічно мислити — обстріли були страшні», — ділиться пані Лариса.
Її 63-річна мати Надія померла раптово. Біль у спині спочатку списували на важку фізичну працю. Після її смерті пані Лариса зробила тест на генетичну онкосхильність, який показав відсутність спадкового раку. Жінка переконана: це наслідки війни.
Досвід світових конфліктів і загроза важких металів
Запорізький онколог Олексій Ковальов зазначає: як пожежі після щоденних обстрілів вплинуть на здоров’я українців, можна прогнозувати на основі досвіду країн, де точилися інтенсивні війни. В’єтнам, Ірак, Афганістан, Сирія, Балкани — у кожній із цих країн спостерігався сплеск захворюваності на рак легенів, печінки, підшлункової залози та меланому. А захворюваність на рак шийки матки у повоєнному В’єтнамі зросла на приголомшливі 360%.
«На початку XX століття рак легенів був надзвичайно рідкісною хворобою — у всьому світі було відомо лише про 300 випадків. А після Першої світової війни захворюваність зросла в тисячі разів. Після Другої світової війни вона знову стрімко пішла вгору. Для України рак легенів — це велика проблема. У північних районах Іраку, які найбільше постраждали від авіаційних та ракетних ударів, через 5–10 років розпочалося різке зростання захворюваності на рак молочної залози», — наголошує завідувач кафедри онкології та онкохірургії Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Олексій Ковальов.
Свої дослідження проводить і бойовий медик добровольчого батальйону «Госпітальєри» Руслан Мелешко. Він відбирав проби ґрунту на лінії фронту: після влучання КАБів на Запоріжжі, з місця горіння танка в Кураховому на Донеччині та з деокупованої Київщини.
«Основне забруднення йде не стільки від вибухових речовин чи дії ракет та авіабомб, скільки з тих місць, де горіла техніка. Найбільше засмічення ґрунтів важкими металами відбувається саме там, де були підбиті танки або згоріла інша техніка. Це загальний метал, який горить: там є мікросхеми, різні номенклатури металів, акумулятори зі свинцем та цинком. Усе це потрапляє в нашу землю», — застерігає Руслан Мелешко.
Найвища концентрація важких металів спостерігається безпосередньо під точкою горіння, і згодом усі ці отруйні речовини потрапляють у ґрунтові води. У Великій Дорозі люди вже скаржилися, що вода стала каламутною та набула дивного присмаку, а на землі, де горіла бронетехніка, люди змушені вирощувати городину.
Дрібнодисперсний пил: як отрута потрапляє у кров
У лабораторії Центру контролю та профілактики хвороб відібраний у Києві ґрунт пересівають і просушують, а також обраховують вагу пилу на фільтрах. Під час вимірювань його концентрація виявилася в межах норми завдяки вітряній погоді та великій кількості дерев. Втім, формальдегід у повітрі присутній.
«Раніше формальдегід міг взагалі не виявлятися. Він має властивість поступово накопичуватися в організмі, що загрожує розвитком проблем із дихальною системою та подразненням очей. Це небезпечна речовина», — зазначає Лідія Тимошенко.
Пульмонологиня Світлана Гук пояснює: великі частки пилу й сажі осідають на верхніх дихальних шляхах і легко виводяться. Натомість невидимий мікроскопічний пил становить значно більшу небезпеку.
«Повітря на вигляд може бути доволі прозорим і без запаху, але ці частинки міститимуться в ньому. Вони підступним чином проникають у найвіддаленіші ділянки бронхів, потрапляють в альвеоли і навіть у кров. Саме з цією властивістю пов’язують зростання кількості судинних захворювань, навіть інфарктів та інсультів у людей, які зазнають тривалого впливу такого пилу», — застерігає керівниця Центру респіраторної медицини та алергології клінічної лікарні «Феофанія» Світлана Гук.
За словами експертки Аріни Петросян, токсичні дрібнодисперсні частинки (менше 2,5 мікрона) після пожеж можуть висіти у повітрі та переноситися вітром на великі відстані протягом доби, особливо за умови спеки й безвітря.
Як захистити себе: правила безпеки
Щоб мінімізувати ризики для здоров’я під час та після обстрілів, фахівці радять дотримуватися таких правил:
- Носити респіратор: завжди мати при собі медичний респіратор із клапаном (ВМП), який захищає від дрібного пилу.
- Моніторити якість повітря: стежити за показниками у спеціальних мобільних додатках і за високого рівня забруднення не виходити на вулицю.
- Зачиняти вікна та робити прибирання: проводити регулярне вологе прибирання в оселі та зачиняти вікна під час задимлення.
- Правильно евакуюватися: якщо ви опинилися біля епіцентру вибуху, залишати будівлю потрібно проти вітру (якщо дим рухається на схід, виходити слід на захід), щоб не йти разом із токсичною хмарою.
Лікарі підкреслюють: поєднання постійного стресу, безсонних ночей та забрудненого довкілля створює ефект «бомби уповільненої дії». Зменшити цей негативний вплив допоможуть регулярні онкоскринінги, відмова від тютюну та алкоголю, а також виховання здорових звичок у дітей.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ЧИМ МИ ДИХАЄМО ПІСЛЯ ПРИЛЬОТІВ? Як токсичні пожежі впливають на українців
