Червень – особливий місяць для Мукачівського історичного музею, адже саме цього місяця виповнюється 36 років з моменту його заснування на базі величного замку Паланок. За ці роки, сповнені наполегливої праці та відданості, легендарна фортеця перетворилася на справжню туристичну перлину, що вабить мандрівників зі всієї України.
Журналісти “Баношу” запрошують вас у захопливу подорож сторінками історії, щоб розкрити найцікавіші факти про замок Паланок та історичний музей, який старанно зберігає пам’ять про минуле. Адже ці дві історії тісно переплетені, і одна без одної просто неможливі.
Замок Паланок
Мукачівський замок Паланок, величний і неприступний, розкинувся на площі майже 14 тисяч квадратних метрів на вершині недіючого вулкана, підносячись на 68 метрів над околицями. Його стіни та вежі приховують таємницю – розгалужену мережу підземних ходів, які колись слугували надійним прихистком для місцевих жителів та їхньої худоби. Загалом, замок налічує 130 кімнат, з’єднаних між собою лабіринтом підземних переходів, що додає йому ще більшої загадковості та історичної цінності. Багато таємниць зберігають підземелля фортеці, дослідження яких триває. Загалом Паланок входить до 5 найкращих замків такого типу, що збереглися у Європі.
Назва замку “Паланок” походить від дубового частоколу, яким колись був оточений водяний рів навколо замку. Саме той частокіл в давнину називали «паланкою».
Мукачівський замок вперше згадується в історичних документах у 1311 році. На той час він належав могутньому феодалу з північно-східної Угорщини, Аба Амадею, котрий також володів Невицьким замком. Спочатку замок відігравав роль стратегічного оборонного пункту, контролюючи важливі торгові шляхи. У XIII-XIV століттях він перейшов у власність угорських монархів, а наприкінці XIV століття його господарем став Федір Корятович, подільський князь, чия статуя сьогодні прикрашає внутрішній двір фортеці.
Саме Корятович доклав значних зусиль для розбудови та укріплення замку, перетворивши його на свою резиденцію та неприступну твердиню, яка так і не скорилася жодному завойовнику. Він ретельно продумав кожну деталь, розширив територію, посилив оборону та наказав викопати колодязь. Забезпечення замку водою стало справжнім викликом: тривалі роботи супроводжувалися трагедіями, адже багато робітників загинули від отруйних вулканічних газів. Лише на глибині 85 метрів вдалося досягти джерела.
Криниця ця оповита не лише прохолодою води, але й моторошною легендою. Розповідають, що під час її копання, господарю явився сам нечистий з пропозицією, від якої важко було відмовитись: вода в обмін на золото. Але Федір виявився не промах і перехитрив диявола, віддавши йому мізерний мішечок з двома монетами. Ображений та обдурений, диявол зник у глибинах криниці, і з того часу, кажуть, звідти чути його стогін та прокльони.
Також, за старовинними переказами, колодязь, що знаходиться в мукачівському замку і був виритий Федором Корятовичем, нібито з’єднаний підземними ходами з річкою Латорицею. У 2008 році професійні альпіністи-скелелази підтвердили існування цих катакомб.
Протягом багатьох століть замок неодноразово переходив з рук в руки, поки його не придбав трансільванський князь Дьйордь I Ракоці. Він запровадив право успадкування, і його династія володіла замком близько ста років. Кожен з власників Паланку розширював і зміцнював його, тому на початку XVIII століття, в період національно-визвольної боротьби, Мукачівський замок став надзвичайно важливим стратегічним об’єктом.
Мукачівський замок – не просто велична споруда, що витримала численні облоги та зміни володарів. Це місце, де розгорталися справжні людські драми, а героїзм переплітався з трагедією. Однією з найяскравіших постатей, пов’язаних з замком, є Ілона Зріні. Коли її чоловік потрапив у полон, а зрадники отруїли воду, саме вона взяла на себе відповідальність за оборону. Попри складні обставини, Ілона не тільки готувала замок до можливої капітуляції, але й продовжувала відчайдушно боротися за майбутнє свого сина та всього народу. Її мужність була настільки дивовижною, що турецький султан Мехмед IV нагородив її атнаме – грамотою, якою зазвичай відзначали лише чоловіків.
Замок був свідком і більш радісних подій. На весіллі Ілони Зріні та ватажка повстанців Імре Текелі гуляли з розмахом: гості з’їли десять волів і випили майже триста бочок вина. Пам’ять про цю постать живе й досі, адже одна з вулиць Мукачева має ім’я Ілони Зріні.
Але історія замку – це не лише про героїзм. Період з 1782 по 1896 роки став для нього особливо трагічним. Понад століття Паланок використовувався як політична в’язниця, яку прозвали “угорською Бастилією”.
У її мурах закінчували свій вік відомі європейські політичні діячі, скуті ланцюгами, а втеча звідси була неможливою. Це назавжди залишило свій відбиток на його стінах.
Певний час власницею замку була Софія Баторі, родичка Єлизавети Баторі, що увійшла до Книги рекордів Гіннесса як наймасовіша убивця в історії. Страшні легенди про жорстоку княгиню й досі блукають мукачівськими вулицями.
У буремні часи наполеонівських війн у мукачівському замку зберігалася Свята корона Угорщини.
Після завершення Першої світової війни та приєднання Карпатської Русі до Чехословаччини згідно з Тріанонським договором, замок пережив довгий період експлуатації у військових цілях. Спочатку, з 1919 по 1938 роки, тут розміщувалися чехословацькі військові. Згодом, у період з 1939 по 1944 роки, замок слугував казармою для Королівської угорської армії. Після 1945 року його зайняла Радянська Армія. З 1962 по 1973 роки будівля була перетворена на середню професійно-технічну школу, де готували майбутніх механізаторів сільського господарства. З 1971 по 1993 роки в замку працював Львівський реставраційний інститут. Існує думка, що саме в цей період, під час реставраційних робіт, замок зазнав значно більших руйнувань, ніж за всі попередні століття, сповнені війнами та облогами.
Замок Паланок завжди привертав увагу кіномитців. Його величні стіни та історична атмосфера стали ідеальним тлом для зйомок багатьох фільмів. Серед найвідоміших – епізоди стрічки “Табір іде в небо”, що назавжди увічнили красу та загадковість цього місця на кіноекрані. Паланок продовжує зачаровувати кінематографістів, залишаючись популярним місцем для створення кіношедеврів.
У лютому 2019 р. Національний банк випустив пам’ятну срібну монету «Замок Паланок» номіналом 10 грн.
У Мукачеві презентували мультфільм «Замок Паланок», який вийшов у 10 міні серіях та доступний для перегляду в стінах Мукачівського історичного музею з 2023 року. В тому ж році Замок Паланок став кращим музеєм Закарпаття.
Мукачівський історичний музей
Наприкінці XIX століття в Мукачеві з’явився перший історичний музей, завдяки зусиллям Тиводара Легоцького, який заснував Мукачівське музейне товариство. Спочатку музей знаходився у його власному будинку. На жаль, після смерті Легоцького в 1915 році, музей припинив свою діяльність, але був відновлений у 1922 році.
У 1950 році музей Легоцького було закрито, а його колекцію та експонати перевезли до Ужгорода. Саме вони стали основою для створення Закарпатського краєзнавчого музею.
Згодом, у 1970 році, в Мукачівському замку відкрили філіал Закарпатського краєзнавчого музею, який отримав назву “Історія Мукачева та Мукачівського району”.
У червні 1989 року, рішенням уряду Української РСР, у Мукачівському замку було засновано історичний музей. На той час замок перебував у занедбаному стані, але це стало початком його відродження. Розпочалися масштабні реставраційні роботи, щоб перетворити його на повноцінний музейно-туристичний комплекс. З 1992 року замок Паланок перейшов у власність міської громади.
Тут, у численних залах, розгорнулися тематичні експозиції, що охоплюють різні аспекти історії, культури та природи краю. Відвідувачі можуть зануритися в минуле, досліджуючи історичний та етнографічний відділи, помилуватися старовинними меблями та унікальними археологічними знахідками, що датуються кам’яним віком. Окремі експозиції присвячені культурі болгар та єврейської громади Закарпаття, а також видатним особистостям, пов’язаним з історією замку, таким як династія Ракоці та Шандор Петефі.
У картинних галереях представлені роботи відомих художників, а також сучасний живопис українських, польських та угорських митців. Музей зберігає цінні реліквії, картини та документи, що розповідають про історію Мукачева та всього Закарпатського регіону.
За останні роки музейний комплекс значно розширився та оновився. У рамках різних проєктів були відкриті ремісниче містечко, лицарська зала, оновлена експозиція родини Ракоці, меморіальна кімната Ференца Казінці, експозиція АТО та кімната князя Федора Корятовича. Також були встановлені мініскульптури Ілони Зріні та Імре Текелі та пам’ятник Кельту.
Особливу увагу привертає експозиція старовинних листівок Мукачева кінця XIX – початку XX століть, а також археологічні артефакти з колекції Тиводара Легоцького. В експозиції старожитностей представлені вироби ковальства, знаряддя праці для різних ремесел, а також інтер’єр старої корчми.
Експозиція родини князів Ракоці, розміщена в їхніх палатах, демонструє генеалогічне дерево родини, копії портретів, князівський одяг, зброю та автентичний посуд. У каплиці замку, яка є екуменічною церквою, виставлені старовинні ікони, релігійні скульптури та книги.
Видатною подією стала виставка Мункачі, яка відбулась у замку у 2007 році, де була представлена більшість робіт живописця, а нещодавно відкрилася нова, суперсучасна зала “Хроніки замку “Паланок”. Це справжній інтерактивний простір, де історію фортеці можна досліджувати граючись.
Як добратися до замку Паланок
Дістатись до замку можна, прямуючи від центру Мукачева вулицею Ілони Зріні або ж вулицею графа Шенборна, а потім – вулицею Куруців. Замок Паланок розташований на вулиці Графа фон Шенборна, 42. З центра міста до замку та музею можна дійти пішки за 40 хвилин чи доїхати автівкою приблизно за 13-15 хвилин. Фортеця здіймається на пагорбі, але піднятися нагору буде нескладно завдяки зручному підйому та рівним дорогам.
