Жовтень 1944 року став для Закарпаття часом великих змін. Після років угорського панування, нацистського впливу та воєнних потрясінь у міста й села краю прийшов фронт. Упродовж кількох тижнів змінювалася лінія бойових дій, одне за одним переходили під контроль радянських військ міста, а місцеві жителі опинялися перед новою реальністю.
Рахів, Хуст, Свалява, Мукачево, Ужгород – кожне з цих міст має власну історію тих осінніх днів. Але завершення бойових дій не означало, що закарпатці відразу повернулися до звичного життя. За військовими подіями почалися політичні зміни, які визначили майбутнє краю на десятиліття.
В День звільнення України вiд фашистських загарбників журналісти «Баношу» розповідають, як восени 1944 року розгорталися події на Закарпатті, чому бої тривали навіть після зайняття найбільших міст і що відбулося з краєм після завершення нацистської окупації.
Закарпаття напередодні осені 1944 року
Щоб зрозуміти події жовтня, варто повернутися до кінця 1930-х років. Після Першого Віденського арбітражу в листопаді 1938 року Угорщина отримала південні райони Підкарпатської Русі, зокрема Ужгород, Мукачево та Берегове. У березні 1939 року, після розпаду Чехословаччини, угорські війська окупували решту Карпатської України. Короткочасна спроба зберегти власну державність завершилася поразкою, а територія краю опинилася під владою Угорщини.
Для місцевого населення це означало зміну державного устрою, політичного життя та умов існування. Угорська влада проводила політику мадяризації, обмежувала діяльність частини українських організацій, а противники режиму могли зазнавати переслідувань.
Особливо трагічним став 1944 рік для єврейського населення Закарпаття. Після німецької окупації Угорщини в березні того року угорська адміністрація за участю німецьких структур організувала гетто та депортації євреїв до нацистських таборів смерті. У травні 1944 року більшість депортованих закарпатських євреїв доправили до Аушвіца-Біркенау. Багато хто не пережив Голокосту.
Восени 1944 року воєнні дії безпосередньо наблизилися до Закарпаття. Радянські війська наступали через Карпати, намагаючись прорвати оборону німецьких та угорських сил і вийти до території сучасного Закарпаття.
Карпати як лінія фронту
Наступ радянських військ у Карпатах був частиною Східно-Карпатської стратегічної операції, яка складалася з Карпатсько-Дуклінської та Карпатсько-Ужгородської операцій.
Гірська місцевість створювала серйозні перешкоди для наступу. Вузькі дороги, перевали, лісисті схили та укріплені оборонні позиції ускладнювали просування військ і техніки. Німецькі й угорські підрозділи намагалися затримати наступ, використовуючи природні особливості місцевості.
Одним із важливих елементів оборони була так звана лінія Арпада – система укріплень, споруджена угорською армією в Карпатах. Вона складалася з оборонних вузлів, траншей, бліндажів та інших військових споруд. Її призначенням було стримувати противника на гірських напрямках.
У другій половині вересня 1944 року розпочалися бої за карпатські перевали. Радянські війська долали оборонні рубежі, поступово просуваючись до Закарпаття. У жовтні наступ перейшов у вирішальну фазу. Бойові дії супроводжувалися значними втратами, а військові частини мусили долати складний рельєф і опір ворога. Для мешканців прилеглих населених пунктів наближення фронту означало небезпеку обстрілів, переміщення військ і невизначеність щодо майбутнього.
Історичні матеріали Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького та стаття про Карпатсько-Ужгородську наступальну операцію в «Енциклопедії сучасної України» описують ці бої як важливий етап наступу радянських військ через Східні Карпати.
Рахів, Хуст, Свалява: жовтень наближає фронт до міст
Одним із перших важливих населених пунктів Закарпаття, зайнятих радянськими військами під час жовтневого наступу, став Рахів. У музейних матеріалах датою його зайняття вказано 16 жовтня 1944 року. Просування через гірські райони відкривало шлях до інших населених пунктів краю. Однак контроль над окремим містом не означав завершення бойових дій у всій окрузі: фронт продовжував рухатися, а військові операції охоплювали значні території.
24 жовтня радянські війська зайняли Хуст і Сваляву. Ці міста мали значення для подальшого просування вглиб Закарпаття. Наступ розгортався на кількох напрямках, а німецькі й угорські підрозділи відступали, намагаючись утримати важливі позиції та шляхи сполучення.
За сухими датами військової хронології стояло життя людей, які пережили кілька років війни. Для одних зміна військового контролю означала завершення безпосередньої присутності попередньої влади, для інших – нові побоювання через прихід армії, мобілізаційні заходи та невідомість щодо майбутнього.
Мукачево: 26 жовтня 1944 року
Наступним важливим етапом стало зайняття Мукачева 26 жовтня. Місто було одним із найбільших центрів краю, важливим осередком торгівлі, транспорту й адміністративного життя. Його перехід під контроль радянських військ став частиною загального просування до Ужгорода.
Для місцевих мешканців це була зміна не лише військової ситуації. Упродовж кількох років Закарпаття пережило розпад Чехословаччини, короткий період існування Карпатської України, угорське панування та трагедію Голокосту. Тепер регіон опинявся в зоні радянського політичного й військового впливу.
Важливо пам’ятати, що різні групи населення переживали ці зміни по-різному. Для людей, які потерпали від нацистських переслідувань, завершення окупації мало величезне значення. Водночас прихід радянських військ не означав автоматичного відновлення політичних свобод або повернення до довоєнного устрою. Військові події й політичні рішення, які послідували за ними, поступово змінювали життя всього краю.
27 жовтня 1944 року радянські війська увійшли до Ужгорода. Цю дату вважають днем зайняття міста під час Карпатсько-Ужгородської операції.
Чому 28 жовтня – важлива дата, якщо бої тривали далі?
Щороку 28 жовтня в Україні вшановують пам’ять про вигнання нацистських окупантів із території України. Цю дату встановили в 2009 році.
Для Закарпаття вона пов’язана із завершальним етапом Карпатсько-Ужгородської операції та виходом радянських військ до західних кордонів сучасної України. Проте історія бойових дій у регіоні не закінчилася одним днем. Особливо важливим був Чоп – стратегічний залізничний вузол поблизу сучасного кордону України з Угорщиною та Словаччиною. Контроль над ним мав значення для військових перевезень і подальшого наступу в Центральній Європі.
У джерелах дати зайняття Чопа відрізняються залежно від того, чи йдеться про перший вступ військ, чи про остаточне встановлення контролю після подальших боїв. Матеріал Закарпатського обласного краєзнавчого музею зазначає 23 листопада 1944 року як дату остаточного зайняття міста.
Після фронту: Закарпаття на порозі нової політичної доби
Восени 1944 року завершення угорського панування та відступ німецьких військ відкрили новий етап історії Закарпаття. Проте майбутній статус краю ще не був остаточно оформлений міжнародними угодами. У містах і селах почали створювати народні комітети — місцеві органи влади, які діяли під новим військово-політичним впливом. 26 листопада 1944 року в Мукачеві відбувся Перший з’їзд народних комітетів Закарпатської України. На ньому створили Народну Раду Закарпатської України та ухвалили Маніфест про возз’єднання з Радянською Україною.
Однак ці рішення не були рівнозначними міжнародно-правовій зміні державного кордону. Договір між Чехословаччиною та Радянським Союзом про Закарпатську Україну підписали 29 червня 1945 року. А 22 січня 1946 року утворили Закарпатську область у складі Української РСР. Для місцевого населення зміни означали не лише завершення одного періоду війни, а й початок іншого історичного етап, вже в умовах радянської системи.
Пам’ять про жовтень 1944-го
Історія Закарпаття восени 1944 року – це не одна дата й не одна військова операція. Це низка подій, які розгорталися в містах і селах краю, на гірських перевалах, біля залізничних вузлів і на дорогах, якими рухався фронт.
Для когось жовтень став завершенням окупації та можливістю вижити після років переслідувань. Для інших він приніс втрату рідних, нові небезпеки й невизначеність. А для всього регіону – початок політичних змін. Пам’ятаючи про вигнання нацистських окупантів, важливо бачити всю складність цієї історії: військову боротьбу, трагедію цивільного населення, Голокост, зміну влади та подальше переформатування кордонів. Саме так можна говорити про минуле без спрощень і з повагою до людей, чиї долі визначали події тієї осені.
