Закарпаття – справжній рай для виноробства. Завдяки захисту Карпат від північних холодів, тут завжди добре росла виноградна лоза. Протягом століть місцеві родини плекали традиції виноградарства, і нерідко на одній вулиці можна було нарахувати десятки винних льохів. Цим ремеслом в нашому регіоні займалися поколіннями, і навіть попри радянські заборони та “сухий закон”, давні традиції вдалося зберегти, і зараз вони переживають нове відродження. Цікаві факти про виноробство Закарпаття: від прачасів до сьогодення сьогодні розповідають журналісти “Баношу”.
Старт виноробства на Закарпатті
Закарпаття, згідно з давніми берегівськими літописами, є одним із найстаріших виноградарських регіонів, чиє зародження пов’язане з близькістю північних кордонів Римської імперії, що пролягали по Дунаю. Саме тут, у північних провінціях імперії, римські легіонери, за наказом імператора Проба (276-282 рр.), були зобов’язані висаджувати виноград.
Додатково, існують свідчення, що перші кочові племена угорців, які прийшли зі сходу на початку X століття до Дунайської низовини, привезли з собою середньоазіатські столові сорти винограду. Завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам низинної зони та захищеним з півночі горами схилам, виноградарство активно розвивалося на всій території Середньодунайської низовини вже у XII-XIII століттях.
На жаль, після навали хана Батия у XIII столітті виноградарство регіону було майже знищене. Однак, вже після 1254 року, угорський король Бела IV, залучив до відновлення виноробства італійських та німецьких майстрів на ці землі. Це стало поштовхом до відродження галузі. Мукачево з навколишніми землями він передав своєму зятю – галицькому князю Леву Даниловичу (1228-1301), сину волинського князя Данила Романовича, на честь якого названо Львів. Князь Лев Данилович надав колоністам право закладати виноградники, виготовляти та продавати вино, звільнивши їх на 10 років від податків та церковної десятини.
Цікавий факт: Історичним серцем закарпатського виноробства вважається Чорна гора поблизу Виноградова, де виноград вирощують з давніх-давен. Саме про Севлюш, що в перекладі означає “Виноградне”, йдеться у першому документі, який конкретно згадує виноградарство на Закарпатті. Це державна грамота угорського короля Ладислава I, датована 1093 роком. Згідно з цим указом, село Севлюш з людьми, землею, всім нерухомим та рухомим майном переходило у повну власність монахів. Вже тоді були враховані сприятливі ґрунтово-кліматичні умови низинної зони та те, що схили Чорної гори “гріються” сонячними променями майже весь день. Тому за часів короля Гейзи II (1141-1162 рр.) на місці сучасного Виноградова була закладена перша виноградна плантація.
На кінець XIII століття виноградні насадження були не лише в Севлюші та Мукачеві, а й в інших населених пунктах, таких як Берегове, Мужієво, Косино, Вари, Береги. Основна частина виноградників у цей період належала монастирям. Поширювалися такі сорти винограду, як Рислінг, Фурмінт, Гарш Левелю, Серемський Зелений та інші старовинні сорти.
Початок розквіту під впливом Європи
У 1351 році чеський король Карл IV привіз із Франції лози відомих бургундських сортів, таких як Піно, Совіньйон, Шардоне, Мерло та Каберне, які швидко набули широкого поширення. У цей період берегівські та мукачівські вина не лише задовольняли потреби місцевого населення та феодалів, а й експортувалися до північних слов’янських земель та на королівський стіл.
З першої половини XVI до кінця XVII століття, коли Закарпаття перебувало під владою Османської імперії, виноградарство розвивалося під впливом старих виноградарських районів північного Причорномор’я. Майже всі південні схили вулканічних пагорбів – від Токаю через Ужгород, Середнє, Мукачево, Берегове, Виноградово і далі до Хуста були освоєні під виноградники. Вважається, що саме тоді були завезені столові сорти винограду, такі як Чауш і Карабурну. З цього періоду також з’явилася висока дерев’яна опора для винограду лугош.
“Золотий вік” після турецького панування
У другій половині XVIII століття, після Карловецького миру 1699 року, що поклав край майже двохсотлітньому турецькому пануванню, виноградарство Закарпаття досягло значного розквіту. Закарпатські вина (Мужіївські, Берегівські, Середнянські) за якістю не поступалися Токайським і Шопронським і активно експортувалися до Пруссії, Польщі, Англії, Голландії та Швеції.
Занепад та відродження
Проте, з середини XVIII століття, через дискредитаційну політику ерцгерцогині Австрії, королеви Угорщини та Чехії Марії Терезії, яка обмежувала вивіз вин, закарпатське виноградарство почало занепадати. Після революції 1848 року поміщики та монастирі, що володіли великими площами занедбаних виноградників, розпродали їх колишнім наймитам. Це сприяло зростанню площ виноградних насаджень, поліпшенню асортименту та якості продукції. З цього часу виноградарство розвивалося під впливом Франції, Італії, Німеччини та Австрії, звідки завозився посадковий матеріал та запозичувалася агротехніка.
Філоксера – смертельна загроза
У 1857 році до Європи, разом з посадковим матеріалом з Америки, був завезений небезпечний виноградний шкідник – філоксера. За неповні 15 років цей паразит практично знищив 6 мільйонів гектарів кореневласних виноградних кущів європейських сортів.У 1881 році Берегівщина зазнала нищівної поразки: філоксера, ненаситний шкідник, знищила значну частину місцевих виноградників. Виявилося, що ця напасть вражає лише європейські сорти винограду, залишаючи неушкодженими американські. Саме тому, щоб врятувати галузь, почали завозити щепи з США.
Перші саджанці сорту Reparia з’явилися на берегівській землі у 1883 році завдяки зусиллям родини Шенборнів та піджупана Дюли Йобсті. Нащадки славетного роду Шенборнів-Бухгеймів, а саме їхній керівник, видатний виноградар Нандор Цейнер вже з того ж року взялися за впровадження нових сортів. Його наполеглива праця у 1885-1886 роках принесла перші плоди, а з 1887 року впроваджено його революційний метод зеленого щеплення, який став панівним.
Звіт комісії з виноградарства за 1898 рік свідчить про успішну боротьбу з філоксерою не лише великих та середніх, але й дрібних власників виноградників на Берегівщині. Звіт Господарської спілки Угорщини про стан виноградарства відзначає високий професіоналізм місцевих виноградарів, які ще з 70-х років XIX століття почали пересадку своїх виноградників на якісному рівні.
Завдяки спільним зусиллям та інноваційним методам, знищені філоксерою виноградники знову розквітли. Берегівщина, яка колись вважалася периферією, довела свою життєздатність та потенціал для подальшого розвитку. Місцеві виноградарі продемонстрували, що Берегівський регіон здатен гідно конкурувати з будь-яким провідним виноградарсько-виноробним регіоном Європи.
Від початку XX століття до здобуття незалежності України
На початку XX століття закарпатські схили прикрашали виноградники, що розкинулися на площі близько 3000 гектарів. Згодом, у 20-30-ті роки, ця цифра помітно зросла, сягнувши 4500 гектарів. Кожен гектар був домом для 7,2-7,5 тисяч виноградних кущів, що свідчило про інтенсивний розвиток галузі.
До приходу радянської влади, місцеві винороби успішно продавали свої вина, видаючи їх за знамениті токайські, адже хімічний склад ґрунтів та клімат Карпатських схилів були дуже схожі на угорські. Це сприяло росту міцної та врожайної лози у вапнякових низинах. В той час тут активно будували винні погреби, завозили нові європейські сорти винограду та виробляли напої для масового споживання, хоча їхня якість не завжди була на найвищому рівні. Серед відомих вин того часу – “Берегівське”, “Середнянське”, “Ужгородське”, “Троянда Закарпаття”, “Іршавське”.
Друга світова війна завдала нищівного удару по сільському господарству краю. Коли Закарпаття возз’єдналося з Радянською Україною, від колишньої величі залишилося лише близько 3,5 тисяч гектарів виноградників.
Однак, створення колгоспів у 1947-48 роках призвело до конфіскації приватних земель, садів та виноградників. Здавалося, колективізація перемогла, але незабаром стало зрозуміло, що для догляду за виноградниками потрібна кваліфікована та сумлінна праця, яку колективні господарства не змогли забезпечити. Це призвело до того, що господарям дозволили орендувати виноградники, фактично виконуючи всю роботу самостійно та отримуючи частину врожаю.
Ця практика поширилася у 60-70-х роках, зокрема на Оглядному Урочищі. Саме тут Карло Шош вперше орендував виноградник, а з початком фермерського руху в Україні, у 1992 році, його орендована ділянка стала частиною фермерського маєтку.
У 1953 році площі виноградників зросли до 5400 гектарів, а до 1965 року досягли вражальних 14500 гектарів. Серед сортів переважали європейські (74%), включаючи столові (Шасла, Перлина Саба, Мускат Гамбурзький) та технічні (Фурмінт, Гарш Левелю, Каберне Совіньйон, Мерло).
На жаль, антиалкогольна кампанія 1985-1988 років завдала значної шкоди: було знищено 14 тисяч гектарів виноградників на Закарпатті, і втрати досі не вдалося повністю відновити. Але навіть за радянських часів, попри заборону приватного підприємництва та “сухий закон”, закарпатські винороби зуміли зберегти свої секрети. А після здобуття Україною незалежності, виноробство зіткнулося з новими викликами: високі ціни на ліцензії та бюрократичні перепони.
Ця сумна статистика свідчить про занепад традиційної для краю галузі. Проте, завдяки зусиллям невеликої громади приватних виноробів, які у 2001 році об’єдналися в кооператив «Берегівський виноробний край», а потім у 2003 році створили єдиний в Україні Берегівський Лицарський Винний Орден імені святого Венцела, а також Обласній Асоціації «Спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття» (заснованій у 2007 році), вдалося поступово відроджувати виноградарство, зберігати історичні сорти вин та пропонувати їх для дегустації.
Раніше, до анексії, Крим був головним центром виноробства в Україні. У 2013 році там було 20,5 тисяч гектарів виноградників, які давали по 56 центнерів врожаю з гектара щороку. Після втрати Криму, Закарпаття могло б зайняти це місце, але поки що є багато перешкод. Отримати землю у власність дуже непросто, а оренда коштує забагато для місцевих. А та земля, що дешевша, потребує багато роботи, її треба обробляти й чистити від кущів. Хоча більшість закарпатців живуть у селах біля гір, понад 80% гірських схилів, які ідеально підходять для винограду, просто пустують.
Цікавий факт: В регіоні навіть є краєзнавче видання «Винна історія Закарпаття», присвячене історії виноробства на Закарпатті. Книга, створена зусиллями Тетяни Літераті, Ольги Тоїчкіної та Вікторії Алексович, занурює читача у багатовікову історію вирощування винограду та виготовлення вина в цьому регіоні, охоплюючи період від давнини до наших днів.
Цікавий факт: Щороку у Берегові відбувається урочисте покладання вінків до пам’ятника Бертолона Ліннера – легендарного хірурга, професора, який за 40 років своєї діяльності провів близько 46 тисяч операцій, включаючи складні втручання на серці та головному мозку. Його внесок у травматологію, онкологію та дитячу хірургію є неоціненним. Проте Ліннер був не лише видатним лікарем, а й пристрасним виноградарем. Він захоплювався розведенням нових сортів винограду, підтримував тісні зв’язки з угорським дослідним інститутом у Пейчі. На його виноградниках зростало понад 100 сортів, а його вина славилися далеко за межами краю. Навіть гібрид, отриманий шляхом схрещування Рислінгу Рейнського і Трамінера, названо на його честь. На жаль, виноградники, які з такою любов’ю плекав хірург, були занедбані та знищені.
Сучасний стан виноробства
Сьогодні виноробство на Закарпатті – це переважно сімейний бізнес. Такі родини, як Урсти, Гутмани та Надь, дбайливо зберігають спадщину своїх предків, вирощуючи виноград та створюючи унікальні вина. Родинний льох Урстів «Шимеґі Пінце» налічує понад 400 років історії. Геннадій Гутман, наслідуючи приклад діда, нині сам вирощує виноград і виробляє високоякісне вино. Родина Надь спеціалізується на вирощуванні різноманітних сортів винограду, зокрема “Трамінер”, “Мускат Отонель”, “Мускат Люнель”, “Блаубургер”, “Каберне совіньйон” та “Мерло”.
Винний туризм на Закарпатті також набирає обертів. Відвідувачі охоче їдуть до місцевих виноробень у Холмоку, Мукачеві та Берегові. Цей напрямок сприяє відродженню давніх традицій та популяризації місцевих сортів винограду, таких як “Берегі рожаш”, який було відновлено завдяки Банку саджанців Угорщини.
Великі виробники вина на Закарпатті
Шато «Чизай»
На виноградниках цього господарства вирощують міжнародні сорти, такі як Рислінг Рейнський, Трамінер рожевий, Мерло та Каберне Совіньон. Також тут працює Музей винороба Чиза – перший музей виноградарства та виноробства на Закарпатті.
Cotnar
Це сучасне підприємство повного циклу. Воно має 200 гектарів власних виноградників, цехи для первинної обробки винограду та виготовлення вин, а також цех для розливу готової продукції. Тут зберігаються вина у спеціальних сховищах. Найчастіше вирощують сорти Аліготе, Трамінер та Ркацителі.
Авторські виноробні та сімейні господарства
Виноробня Nota Bene
Винороб Василь Надь створює вина з власного двогектарного виноградника в селі Мужієво, за 7 км від Берегова. Вина зберігаються у 400-річному підвалі. Серед сортів, які він використовує, є Мюллер Тургау, Мускат Оттонель, Шардоне, Каберне, Мерло, а також ексклюзивні “Чорний Доктор” та “Троянда Закарпаття”.
Виноробня Василя Анталовського
Василь – винороб у третьому поколінні. Виноград для його вин вирощують у селі Бобовище на Мукачівщині. Він має власні розробки вин, такі як “Чорний принц”, “Біла принцеса” та “Монолог душі”. Його вина неодноразово здобували призові місця на фестивалі вина “Червоне вино” в Мукачеві.
Виноробня Елеміра Кейса
Разом з дружиною та дітьми, Елемір має власний підвал та обробляє близько 1,5 гектарів виноградників на південному схилі гори біля села Кідьош. Сім’я Кейс вирощує понад 30 сортів винограду, зокрема близько 20 європейських винних сортів. Білі, червоні, сухі та десертні вина готуються за угорськими традиціями та власними рецептами.
Виноробня Олександра Ковача
Пан Ковач – відомий винороб Західної України та голова “Спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття”. Його виноробня розташована в Ужгороді, де також є його особистий підвал, де завжди можна скуштувати його авторські вина.
Виноробня Карла Шоша
Приватний винний підвал розташований у селі Кідьош, неподалік Берегова, на подвір’ї господаря. Сім’я обробляє 6 гектарів виноградників, де вирощується близько 60 столових та винних сортів. Виноградники знаходяться на південному схилі гори біля села.
Крім того, одним виноробів є Іван Урст з села Великі Береги. На чотирьох гектарах землі, розташованих в екологічно чистій зоні урочища Мала гора він дбайливо вирощує виноград. Серед його сортів як класичні Цвайгельт, Кадарка, Каберне Совіньон, Рислінг Рейнський, так і ароматні Біанка та Мускат Оттонель.
Неподалік, на околиці міста Виноградів, розкинулася “Гостинна садиба родини Михайла Поличка”. Тут, на земельній ділянці Михайла Поличко, родить колекційний виноградник, що налічує понад 250 сортів – як столових, так і технічних.
У мальовничому селі Мужієво на Берегівщині, розкинулася ще одна перлина закарпатського виноробства – Stakhovsky Wines. Ця крафтова виноробня належить відомому українському тенісисту Сергію Стаховському, який після блискучої кар’єри на корті присвятив себе мистецтву виноробства.
Сергій Стаховський взяв в оренду 20 гектарів землі на Закарпатті, створивши тут власний виноградник. Розташований у Мужієво, він знаходиться в безпосередній близькості до виноградників Cotnar та Чизай, що робить цю місцевість справжнім епіцентром виноробства регіону. Тут вирощують різноманітні європейські сорти винограду, такі як Трамінер, Мерло, Каберне Совіньйон, Цвайгельт та Сапераві, що дозволяє створювати вина з неповторним характером.
Цікавий факт: Українські вина здобули визнання на міжнародній арені у 2024 році. 24 найкращі зразки обрано експертами, серед яких три від “Шато Чизай”.
Серед 91 зразка, що представляли різноманіття українських вин – від ігристих до солодких, від 27 виробників, – шість провідних світових винних експертів (Masters of Wine) шляхом “сліпої” дегустації визначили 24 найкращі. Особливо відзначилися вина закарпатської виноробні “Шато Чизай”, три з яких увійшли до цього престижного списку. Важливою умовою для участі у дегустації була наявність у виноробень ліцензії та запасів щонайменше 2000 пляшок, що гарантує можливість подальших закупівель для потенційних експортерів.
Знакові сорти, що представляють багатство закарпатського виноробства
Троянда Закарпаття
Променисте
Квітка полонини
Берегівське
Леанка
Рислінг
Мускат
Тамянка
Ізабелла
Кагор
Сапераві
Чорний доктор
Токай фурмінт
Кожне з цих вин – це історія, розказана сонцем, землею та майстерністю виноробів. Скуштуйте їх, і ви відчуєте справжній дух Закарпаття.
Тож, не зволікайте! Досліджуйте, дегустуйте та переконайтеся на власному досвіді, що українському виноробству – бути! Воно варте вашої уваги та захоплення.
