Російські спецслужби взяли у полон цивільного громадянина Польщі та закатували його до смерті у СІЗО Таганрога.
Про це пишуть польська Gazeta Wyborcza і українське видання «Слідство.Інфо».
У грудні 2025 року польське видання Gazeta Wyborcza писало, що у СІЗО №2 міста Таганрог Ростовської області РФ помер польський громадянин Кшиштоф Галос. За версією видання, він поїхав в Україну у 2023 році, бо нібито хотів пересвідчитися на власні очі, що тут йде війна, а згодом, незрозуміло як перетнув лінію зіткнення, і потрапив у полон росіян на Запорізькому напрямку.
Маршрут поляка по Україні
За інформацією джерела «Слідства.Інфо» у правоохоронних органах, поляк Кшиштоф Галос заїхав в Україну 14 квітня 2023 року через автомобільний пункт пропуску «Краківець».
Далі він поїхав у Одесу. З Одеси поляк попрямував до Берислава у Херсонській області. Потім Галос вирушив у Запорізьку область, де зник безвісти 20 квітня. На запит Інтерполу українська поліція почала пошуки поляка і з’ясувала, що вранці 20 квітня Кшиштофа зупиняли українські військові. Це сталося на блокпості в селі Григорівка Запорізької області. Бійці пояснили іноземцю, що далі їхати небезпечно, а він відповів, що прагне проїхати «до дівчини у тимчасово окупований Енергодар».
Кшиштофа розвернули, але вже того ж дня він, очевидно, знайшов якийсь інший шлях проїзду на окуповані території.
Поляка затримали російські військові та запроторили до слідчого ізолятора у Таганрозі Ростовської області РФ.
Гауляйтер Балицький фактично визнав факт катування поляка
У серпні 2023 року гауляйтер окупованої частини Запорізької області Євгеній Балицький в ефірі російського телеканалу пригадував випадок, коли окупанти схопили поляка. Ймовірно, йшлося про Галоса.
«Один поляк взагалі розповідав нам, що він турист. І оком не змигнувши. Я ось навіть сам прийшов подивитися на це диво. Добу протримався, потім натиснули і сказав, що ніякий він не турист і все розповів, як треба», — заявляв Балицький.
Звільнені з полону українці бачили, як поляка катували
Журналісти «Слідства.Інфо» знайшли чотирьох звільнених із полону українців, яких утримували в Таганрозі в той же час, що і Кшиштофа Галоса. Вони розповідають, що поляка жорстоко катували.
«Десь після обіду привозять людину. Ми чуємо, що вона російською не розмовляє. І вони на нього: „Лях, лях! К*рва!“, — і понеслося. Ну і лупцюють його, лупцюють. Воно ж чутно, що людину б’ють. Він стогне, починають його в „ластівці“ розтягувати на шпагат. Це коли ти вибігаєш, руки задрані догори за спиною. І коли огляд — біля стіни стаєш, руки розгортаєш зап’ястками до стіни, і один [працівник СІЗО] підходить, тримає твою одну ногу, а другий її тягне. І тебе на шпагат просто розривають. Це на етнічному підґрунті до нього таке ставлення було, бо він поляк», — розповідає звільнений з полону українець на псевдо «Бритва», якого утримували в сусідній камері.
Інший експолонений Андрій пригадує, що російські наглядачі у СІЗО були дуже задоволені тим, що до них потрапив громадянин Польщі.
«Вони сміялися і раділи, що зловили поляка. Казали, що ви наступні, що ви не розслабляйтеся, що ви там офігіли в своїй Європі, що ми до вас доберемся», — пригадує Андрій.
Одного разу Андрія разом зі Кшиштофом водили митися. Андрій чув, як у лазні російські тюремники лупцювали поляка.
«Поляк біг, провалився ногою [в дерев’яні дошки, через які стікала вода] і розбив собі лоба. Викликали лікаря. Росіяни там його змушували щось говорити польською, вони сміялись з нього. І під час того як йому голову мотали, його ще й били. За те, що він по-польськи говорив, а не по-російськи. Що це за медична допомога, коли мотають голову, та ще й б’ють?» —розповідає Андрій.
Перший співрозмвник видання, експолонений «Бритва» згодом зумів поспілкуватися з людьми, які в той час сиділи в одній камері з Кшиштофом. Поляк ділився з ними, що приїхав в Україну, аби подивитися на релігійні пам’ятки.
«Потім він сказав, що він не вірив, що війна, то він на власні очі вирішив подивитися», — говорить експолонений.
Росіяни вважали, що Кшиштоф вигадує, нібито не може розмовляти російською. Проте звільнені полоні це заперечують.
«Коли я його почув, я думав, що йому взагалі не до того, щоб тут зараз щось видумувати. От йому конкретно погано. Людина, яка у відчаї, буде братися за будь-яку можливість, щоб їй допомогли, якось собі полегшити життя. Він не знав російську мову — це 100%», — каже звільнений з полону боєць «Азову» Микита Семенов.
Забили до смерті
Співкамерники Кшиштофа розповіли «Бритві» про день, коли бачили Кшиштофа Галоса востаннє. Це було у липні 2023 року.
«Хлопці подивилися у вікно, яке виходило на внутрішній двір. Там переміщувались спецназери. А вони ж без масок. І один повернув голову і побачив, що хлопці дивилися у вікно. Через 5 хвилин спецназери прилетіли, віддубасили їх киянками», — переповідає слова побратимів експолонений.
Того дня Кшиштофу Галосу нанесли багато ударів по ногах. Його побили так сильно, що до ніг прилилося багато крові.
«Більша частина крові з тіла прилила до ноги. Тобто це така відома практика. Я неодноразово бачив саме таку ситуацію з іншими хлопцями. Як людина починає втрачати свідомість від того, що в нього кров сходиться до місця травми дуже сильно, тому що там лопаються капіляри і таке інше», — каже інший експолонений Григорій.
Медичної допомоги полякові не надавали.
«І десь там через три-чотири дні ми зранку чуємо, що якийсь шум. Хлопці кажуть, ми сіли снідати, поляк ще так ламаною мовою каже: „Я, мабуть, помру“. А бачимо, що він такий блідий-блідий вже. І по камері дуже важко ходити, сидіти було, все болить, тіло побите. Вони кажуть: „Та хоч трошки поїж“. І він ложку бере, в рот вставляє, у нього каша вивалюється з рота. І почала текти слина. Він втратив свідомість. Вони ж почали гукати на допомогу. Кажуть, коли з камери його виносили, він качаніти вже почав», — каже «Бритва».
Інший звільнений з полону на ім’я Борис в інтерв’ю Gazeta Wyborcza розповів, що також був свідком катувань Кшиштофа.
«Він не розмовляв російською. Розумів деякі фрази, але не міг говорити. Я сидів приблизно за п’ять камер від нього. Росіяни цькували його, називали „поляком, ляхом, повією…“. Я все чітко чув», — зазначив військовий.
За словами бійця, оскільки поляк не знав російської, то мало що розумів, що йому говорять наглядачі. Тому його постійно били під час ранкових та вечірніх перевірок. Його змушували вивчити російський гімн.
«За моєю інформацією, його били щодня: по потилиці та по ногах», — додає Борис.
Того ж вечора співробітники слідчого ізолятора змусили інших полонених підписати документи, у яких стверджувалося, що смерть поляка настала з природних причин.
Міністерство закордонних справ Польщі направило дипломатичну ноту до Москви. Проте Росія досі не відповіла і не повернула рідним тіло закатованого.
