У Перечині стоїть унікальний пам’ятник, присвячений листоноші. Це чудово, що така важлива праця знайшла своє вшанування. Але чому саме на Закарпатті? Це данина пам’яті поштарю Федору Фекеті, який щодня долав десятки кілометрів пішки, доставляючи пошту з рідного села Тур’ї Ремети до Ужгорода та назад. У 2004 році, на згадку про нашого легендарного земляка та професію листоноші, у центрі Перечина встановили пам’ятник. Хто такий Федір Фекета, навіщо його називають Послом та чому ця постать важлива для Закарпаття, розповідають журналісти “Баношу”.
Хто такий Федір Фекета?
Цей чоловік, народжений у далекому 1789 році в селі Тур’ї Ремети, став символом відданості та невтомності, а його ім’я досі лунає в серцях місцевих жителів.
Народився Федір Фекета у простій сільській родині. За деякими переказами, його батько емігрував до Америки. Федір мав дружину, дітей, сестру Анастасію та двох братів – Михайла і Петра.
Свій трудовий шлях Федір розпочав листоношею. У ті часи, коли сучасні засоби зв’язку та транспорту були лише мрією, газети та листи були головним вікном у світ. Щодня поштар долав близько 50 кілометрів, доставляючи односельцям з Ужгорода газети, листи та грошові перекази. Щоб зрозуміти роботу Фекети, варто сказати, що 50 км на добу є відстанню, що перевищує протяжність марафонської дистанції. До того ж його шлях пролягав через складну гірську місцевість, струмки та річки. Щодня, вирушаючи з села на світанку, він вже по обіді міг бути в сусідніх Оноківцях чи Камяниці. Федір Фекета, одягнений у традиційну гуню та капелюх від дощу, завжди мав при собі дерев’яну палицю, яка служила йому для захисту від диких звірів.
Попри небезпеки, такі як зустрічі з ведмедями та рисями, він завжди вчасно доставляв пошту. За сумлінну працю, Федора Фекету шанобливо називали Послом. Його робота була особливо важливою, адже в селі розквітало ливарне виробництво, і ділової кореспонденції ставало все більше. Саме на чавунно-ливарній фабриці, Федір Фекета розпочав свою кар’єру листоноші. В Ужгороді, на нинішній Собранецькій вулиці, в будинку №5, знаходився пункт обслуговування каретно-поштової лінії «Будапешт -Кошице – Львів». Звідти він забирав кореспонденцію і повертався до рідного села.
Попри всі труднощі, Федір не скаржився на роботу. Він з гідністю ніс свою ношу, доставляючи людям важливі звістки. У будь-яку погоду – чи то злива, чи мороз – він терпляче, з вагою сумки на плечах, сумлінно виконував відповідальний обов’язок.
Відданий своїй справі поштар трагічно загинув, провалившись під лід під час переправи через річку, виконуючи чергове важливе доручення односельців – доставку кореспонденції. На той час у селі не було належної медичної допомоги, і, попри зусилля знахарок, Федір Фекета помер від запалення легенів. За іншою версією він тяжко захворів від того, що напився крижаної води з гірського струмка, розігрівшись у дорозі.
Селяни розповідають, що поховали Федора Фекета на місцевому кладовищі біля Свято-Михайлівської церкви. Згодом, після розширення фундаменту церкви, його могила опинилася під храмом, біля вівтаря. На жаль, підтвердити це наразі неможливо.
Окрім своєї основної роботи, Федір Фекета був відомий як майстер на всі руки. Він мав неабиякий хист до різьбярства. Одна з історій розповідає, як одного разу, не маючи борошна на Великдень, він вирізьбив з дерева урочисту хлібину, змастив її яйцем і поніс до освячення. Ця дерев’яна паска настільки вразила пана, що той захотів обміняти її на справжню.
Існує також легенда про те, що Федору Фекеті відтяли руку за зрубане дерево у панському лісі. Мовляв, одного разу він пішов до лісу, що належав пану, аби нарубати дров для печі. Пан, помітивши це, наказав своїм людям схопити порушника та покарати його за самовільне рубання на його землі. Це була жорстока розправа за той час. Однак, досі існують розбіжності щодо цієї події.
Як увіковічили відомого поштаря?
Селяни не забули свого легендарного листоношу. Невдовзі на фасаді місцевої церкви з’явилася чавунна меморіальна дошка з написом: “Федір Фекета. На згадку про приязність, тверезість, чесність, послужливість Посла”, виготовлена на місцевій ливарній фабриці. Хоча на плиті вказано дату смерті 1838 рік, згідно з записом у сільській церковній книзі, Федір Фекета помер 18 березня 1839 року. Ця меморіальна дошка на стіні сільського храму збереглася до наших днів, нагадуючи про відданість і героїзм простого листоноші.
Сьогодні, подорожуючи Закарпаттям, туристи можуть оглянути й 2-метровий бронзовий пам’ятник листоноші у Перечині. Автор скульптурної композиції український скульптор, графік, медальєр, живописець, Заслужений художник України Михайло Белень. Цей пам’ятник є частиною переліку оригінальних пам’ятників Закарпаття, складеного Туристичним інформаційним центром “Турінформ Закарпаття”. Пам’ятник був споруджений за кошти Закарпатської дирекції “Укрпошти” та місцевої громади.
Михайло Белень зобразив Федора в народному одязі того часу, який переходить гірський потік, ступаючи з каменя на камінь. Цікаво, що на скульптурі листоноша зображений з двома руками, тоді як на барельєфі, встановленому раніше в Тур’ї-Реметі, видно лише одну руку. Це може свідчити про те, що легенда про втрату руки мала під собою реальні підстави.
До пам’ятника приїжджають пари наречених, які залишають на камені листи зі своїми життєвими мріями та побажаннями.
У червні 2020 року “Укрпошта” ввела в обіг нову марку “Листоноша Федір Фекета”, яку номінували у конкурсі PostEurop на найкращу марку Європи-2020 за темою “Давні поштові маршрути”.
Чому це важливо?
На Закарпатті, де майже 200 населених пунктів мають статус гірських, робота листонош є надзвичайно важкою. Вони щодня долають круті стежки, проходячи по десять кілометрів. З майже тисячі закарпатських поштарів лише декілька – чоловіки.
Історія Федора Фекети – це не просто розповідь про листоношу, а й свідчення про відданість своїй справі, майстерність та життя людини, яка стала частиною місцевих легенд та історії.
