Коли життя змінюється раптово, іноді саме ці зміни стають поштовхом до нового старту. Так сталося і з Тетяною Волковою – косметологинею, яка під час війни змушена була залишити рідний дім. Пройшовши через переїзди, нові міста й непростий шлях становлення, вона зрештою оселилася в Ужгороді, де зуміла не лише адаптуватися, а й відкрити власну справу. Сьогодні Тетяна ділиться історією про те, як почати з нуля, не втратити віру у себе та перетворити улюблену справу на професію, що дарує людям красу та впевненість.
Як ви опинилися в Ужгороді?
Я з Луганської області. Коли почалася війна на Донбасі у 2014 році, ми вимушено переїхали на Запоріжжя. Півтора року тому приїхали в Ужгород, бо в місті, де ми жили, було вже дуже гучно, а в нас дитина, яка все це чує. Тому вирішили виїхати в більш безпечний регіон.
Як почали власну справу в Ужгороді?
Після переїзду я розуміла, що з роботою в Ужгороді буде складно. Та й взагалі рішення про переїзд ми приймали довго, до пів року. Думали, чим зайнятися там, і я вирішила, що треба вже не в клініці працювати, а відкрити власну справу. А взагалі я практикую у сфері косметології вже чотири роки.
Чи важко було розпочати все на новому місці?
Так, дуже важко. Становлення зайняло до пів року, бо клієнтів не було, а кошти вже вкладені. Я дуже з цього приводу переживала, але мене постійно підтримував чоловік. Заспокоював, казав, що все буде добре, але треба час. Я теж це розуміла, бо ми в місті люди нові, але, знаєте як буває, хочеться все й одразу. Зараз все налагодилось. Велику роль в моїй роботі відіграє реклама та сарафанне радіо.
А соцмережі якось допомагають?
Без соцмереж я зараз навіть не уявляю свою роботу, бо багато клієнтів приходять саме звідти. Сьогодні не ті часи, коли люди дізнаються про щось з дошок повідомлень на вулицях. Навіть якщо борд поставити, це теж не буде працювати, бо в мене не клініка, а кабінет.
Чим зацікавила вас косметологія?
Мене завжди приваблювала медицина, по цьому профілю я й здобула освіту. В якийсь момент зрозуміла, що хочу спробувати себе в косметології й ця справа мені дуже подобається. Тішуся, що можу дарувати людям приємні емоції, бачити їхні щасливі очі, коли вони отримують цей вау-ефект. Це дуже заряджає мене енергією.
Які послуги зараз надаєте та де знайти ваш кабінет?
Я працюю за адресою: Швабська, 71. Послуги : естетична та ін’єкційна косметологія. Також надаю онлайн та офлайн консультації.
Як проходить ваш робочий тиждень?
Працюю з клієнтами 5-6 днів на тиждень, окремо виділяю час на консультації. Запис на прийом я веду самостійно. Адміністратора в кабінеті немає, лише бухгалтер на аутсорсі. Прийом здійснюється за попереднім записом.
Чи встигаєте ще займатися власними справами?
Так, я навіть на обід можу поїхати додому та трохи побути з родиною. Ужгород дуже класний тим, що це маленьке місто і за 6-10 хвилин я можу дістатися до робочого кабінету. Тому на родину, хобі та особисті справи час завжди є. До того ж я сама регламентую свій робочий день. Часто їжджу на навчання. Тому дуже задоволена, що почала особисту практику.
Чи є у вас складнощі в комунікації з місцевими?
Ні, Ужгород дуже гостинно нас зустрів. Ми переживали, бо раніше я неодноразово була у Львівській області й там люди більш негативно ставляться до тих, хто приїхав з іншої частини України. Навіть до війни якщо підійти до когось там та звернутися російською мовою, вони відходять одразу. І ти стоїш та не розумієш, що з тобою не так. Пам’ятаю така ситуація була з нами у 2012 році, а потім людина якась підійшла та каже: “Ви не розмовляйте тут російською мовою!”. Для нас тоді це було дивно. А на Закарпатті дуже класний менталітет і люди. Всі ввічливі та доброзичливі. Тут мені комфортно жити.
Чи з’явилися вже в Ужгороді улюблені місця?
Зараз для мене найулюбленіше місце – ліс, який знаходиться поряд з Ужгородом. Бо на сході в Луганській області, та на півдні в Запорізькій – степи. Тому для нас ліс навкруги – це щось неймовірне. Вони на Закарпатті дуже красиві, тут росте багато грибів та ягід. Колись я дуже мріяла жити в горах, але не думала, що це буде за таких обставин. В самому Ужгороді мені дуже подобається набережна. Та й сам Ужгород немов казка, сподобалося як його відреставрували.
Що зараз мотивує вас?
Мої клієнти, які звертаються до мене за допомогою, та родина, яка дуже підтримує мене. Це дуже добре, що в мене є можливість допомагати людям. Відчуваю, що це мої покликання.
Чи були якісь випадки під час роботи в Ужгороді, які найбільше запам’яталися?
Кожен випадок для мене особливий. Тут як з операціями. Я можу забути ім’я людини, але пам’ятаю з якою проблемою вона до мене звернулася і пам’ятаю її після. Якогось особливого випадку не було.
Розкажіть про свої плани на найближче майбутнє.
Звичайно хочеться масштабуватися й розширюватися. Але про конкретні плани поки рано розповідати, бо, як то кажуть: “Хочеш насмішити Бога, розкажи йому про свої плани”.
Які б поради ви дали переселенцям, які хочуть відкрити власну справу?
Не здаватися і якщо потрібна допомога, просити про неї. Головне пам’ятати: якщо закриті одні двері, обов’язково відкриються інші. Все можливо, але може спочатку буде не так, як хочеться. З часом все буде як ви заплануєте, але треба трохи терпіння.
