Закарпаття – край, де традиції зустрічаються з сучасністю, а легенди оживають у нових формах. Саме тут, у Мукачеві, народився бренд «Марципанка». Його засновниці Наталія Рибар та Вікторія Швардак перетворили звичайну ідею на культурну місію: через унікальні хустки та колекції вони розповідають про історію українських міст, шанують постаті та легенди, а ще дякують країнам, які прихистили українців у часи війни.
З журналістом «Баношу» Вікторія Швардак поділилася історією становлення бренду, його символікою та планами на майбутнє.
Розкажіть трохи про свій бренд “Марципанка”
Бренду 5 років. Він заснований в місті Мукачево. Історія “Марципанки” розпочалася у 2021 році. За цей час навіть фільм та програму про “Марципанку” зняли. У нас також є сторінки в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100068432783142
телеграмі: https://t.me/MarzipankaUA
та інстаграмі: https://instagram.com/marcipanka_ua?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Чому саме така назва?
Покровитель міста Мукачево Святий Мартин, і існує легенда, що під час голоду він наказав людям віддавати нужденним останній шматок хліба. А коли голод закінчився, в пам’ять про це хліб почали прикрашати марципанами. Марципан – це перетертий мигдальний горіх з цукром. І це називали «хліб Мартина» чи «хліб Марція пана». До речі на кожній нашій хустці на 6 мовах світу написано: “Ти під покровом!”. Тобто ми вважаємо, що наш бренд “Марципанка” – якоюсь мірою продовження справи Святого Мартина.
Як ви створюєте хустки?
Перед тим як створити дизайн хустки, ми робили опитування серед представників обласних центрів та інших міст України, включно з Луганськом та Донецьком та мешканців АР Крим. Зараз, наприклад, нас просять зробити хустку, присвячену Краматорську, що на Донеччині, та місту Мукачево.
Під час опитування дізнавалися про видатних людей з кожного міста, визначні архітектурні споруди, засновників та покровителів, кольори прапору, легенди. І ось на основі цієї інформації створюється дизайн хустки.
Згодом ми стали робити колекції вдячності іншим країнам за те, що ті прихистили українських біженців під час війни. Першу ми присвятили Польщі, далі були угорська та німецька колекції.
Дизайн робить Наталія. Вона художниця, малює на графічному планшеті. Потім зображення переноситься на папір, звідти – на тканину, та друкується. А далі вже ріжеться, шиється, кроїться, пакується.
Де можна придбати ваші вироби?
У нас є представництва майже в усіх обласних центрах України. На Закарпатті теж є магазини, але брендових поки немає, бо це не рентабельно й дуже б здорожило продукт. А так ми укладаємо договори з магазинами, де є інші бренди одягу або косметики. У Сумах, наприклад, перше представництво було в ЦУМі, воно існує й дотепер в магазині “Український сувенір”. В Ужгороді ми є в магазині одягу та аксесуарів “ЙОЙ”, в Мукачеві частково колекції “Марципанки” є у 5 магазинах.
Скільки часу займає робота над однією хусткою?
Коли є натхнення, до двох тижнів. Але, наприклад, Рада жінок Донеччини дуже просила у нас хустку “Маріуполь”, і ми малювали її рік. Бо не давалася вона нам через трагізм ситуації. Перед нами стала дилема: чи зображати на виробі Драмтеатр, якщо він вже знищений росіянами та в ньому загинуло багато людей. Багато питань було з церквами московського патріархату. Так, з одного боку – це пам’ятники архітектури, але багато людей не хотіли їх бачити, а інші вважали навпаки й казали, що пам’ятник не винен. Це все дуже тонкі питання, треба ретельно було приймати рішення.
Але ви ж не лише хустки виготовляєте?
Так, у нас також є твіллі, постільна білизна та тревел-колекція. Це маски для сну, шовкові подушки, сумки для подорожей, підлаштовані під розміри ручної поклажі. Він “Марципанки” є парео, косметички. Крім того, готуємо спортивну колекцію.
Про постільну білизну ми взагалі жартуємо, що в ній є лише один недолік: якщо поспати на ній один раз, на іншій спати не захочете. На білизні з однієї сторони шовк, з іншої – італійський батит.
З якими матеріалами працюєте?
Зі штучним та натуральним шовком, софтом, батистом. Зараз взагалі готуємо хустку з плащової. Це буде утеплений варіант для Норвегії.
Матеріали ви закуповуєте за кордоном чи працюєте лише з українськими?
Купляємо в Україні, а виробник здебільшого Туреччина. Україна не робить такі тканини. Але шиємо наші вироби в Україні.
Скільки людей працює над виробами?
Якщо рахувати друк, пошиття, маркетинг – приблизно 15 людей.
Як вам вдається поєднувати роботу над брендом з іншими справами?
Я дуже активна людина. Ми загалом робимо багато виставок. Провели понад 100 івентів. Це і виставки, і покази в інших країнах, співпрацюємо з багатьма виконавцями. В нас є хустка, присвячена гурту “Без Обмежень”, готова хустка для Катерини Бужинської, гурту “Казка”, Alyona Alyona.
Чи є хустка, якою ви найбільше пишаєтесь?
Мабуть, це весільна хустка. Вона є в білому та кольорі айворі, з натурального та штучного шовку. Це моя улюблена хустка, на ній по кутках є дуже красивий малюнок – родове дерево. Там є мати, батько, діти, дід, бабця. Родинні цінності загалом. А ще я дуже люблю хустку “Zlata Praha”, вона дуже красива. У нас взагалі є готові хустки, присвячені деяким європейським країнам, окрім України. Це Польща, Угорщина, Чехія, Ірландія, Італія, Німеччина, Британія та Швейцарія.
Які плани у вас є на найближче майбутнє?
Ми мріємо, щоб “Марципанка” була в кожній хаті. Загалом ми активно беремо участь в аукціонах, наші хустки гарно продаються на концертах гурту “Без Обмежень”, а всі зароблені кошти з них ми перераховуємо в благодійні фонди на підтримку Збройних Сил України. Також ми вважаємо себе частиною культурної дипломатії, бо на хустках розповідаємо яка дивовижна в нас країна та який світ різнобарвний. Ми хочемо зберегти ідентичність народів, вигляд українських міст, національних костюмів та кольорів.
Якщо подивитися на німецьку хустку там все взагалі зрозуміло. На ній зображена пара, що танцює в національних костюмах, видно кольори прапора Німеччини. Для мене ця хустка показова, бо вона про ідентичність.
