Громадська організація “Крила Янголів” – це велика волонтерська команда, яка об’єднала людей по всьому Закарпаттю заради підтримки Сил оборони України.
Сьогодні організація має відокремлені підрозділи в Мукачеві, Міжгір’ї, Іршаві та Тячеві, а волонтери “Крил Янголів” працюють у різних громадах області.
За час своєї діяльності команда передала на фронт критично важливу допомогу: квадроцикл, FPV-дрони, РЕБи, рації, генератори, Mavic-дрони, антитепловізійні плащі, тепловізори, тепловізійні приціли, турнікети та медичні засоби.
“Крила Янголів” мають офіційну співпрацю з 26 полком Національної гвардії України, постійно підтримуючи бійців технікою та спорядженням, які рятують життя і допомагають виконувати бойові завдання. Але волонтери наголошують, що такі обсяги допомоги були б неможливі без друзів і партнерів організації – людей та команд, які регулярно долучаються до зборів і допомагають закривати найважливіші потреби фронту.
Для збору коштів команда організовує благодійні заходи: аукціони, лотереї, концерти та інші події, що об’єднують громаду навколо спільної справи. Про діяльність “Крил Янголів” журналісту “Баношу” розповіла голова громадської організації Інна Мовпан.
Коли з’явилися «Крила Янголів»?
“Крила Янголів” з’явилися у відповідь на війну й реальні потреби фронту. Це не була заздалегідь спланована історія, спочатку була допомога, потім люди, а вже згодом офіційно оформлена організація, яка почала працювати системно.
Назва організації звучить дуже символічно. Хто і за яких обставин її придумав?
Придумала її я. Назва народилася з відчуття, що військовим постійно потрібна підтримка. Крила – це ми, волонтери та люди які допомагають нашим військовим рухатись вперед. А Янголи – це військові які бережуть нас від тієї чорної навали, яка прийшла в наш дім. Ми не рятуємо замість них, але допомагаємо вистояти, захищаємо тилом. “Крила Янголів”- це про тих, хто поруч, навіть коли їх не видно.
Що для вас особисто було найважчим на старті?
Найважче – усвідомлення відповідальності. Коли ти розумієш, що від твоїх рішень, швидкості та зібраності може залежати чиєсь життя, права на помилку практично немає.
Чи пам’ятаєте свій перший збір або першу передачу допомоги? Якою вона була?
Так, дуже добре. Це була допомога, зібрана буквально “з миру по нитці”. Вона не була великою за обсягом, але тоді ми чітко зрозуміли: навіть невеликі речі мають величезне значення для військових.
Волонтерство часто романтизують. А яка його частина залишається «за кадром»?
Безсонні ночі, зламані плани, емоційне вигорання, важкі розмови з військовими, іноді – погані новини. Про це не пишуть у звітах, але саме такі процеси займають більшу частину волонтерського життя.
Чи були моменти, коли хотілося опустити руки, і що тоді допомагало?
Були. У такі моменти тримає команда, близькі, підтримка військових і розуміння, що якщо зупинишся ти, хтось на передовій залишиться без необхідного.
Як війна змінила вас як людей? Не як волонтерів, а саме як особистостей.
Ми стали жорсткішими до другорядного й дуже чутливими до справжнього. Війна швидко вчить цінувати людей, час і чесність.
Чи можна звикнути до війни, навіть займаючись допомогою щодня?
Ні. Можна навчитися жити й працювати в цих умовах, але звикнути неможливо.
Хто сьогодні ці «Янголи» та як ви знаходите одне одного?
У нас є відокремлені підрозділи в Мукачеві, Міжгір’ї, Іршаві, Тячеві, а також волонтери по всьому Закарпаттю. Це люди, які знаходять одне одного завдяки спільній меті. Це бажання допомагати фронту.
Кожен волонтер вкладає частину свого життя для того, щоб наші захисники мали все необхідне. Наприклад, Роман Горець з Міжгір’я робить FPV-дрони та ремонтує їх. Наталія Стецо з Іршави постійно робить різні смаколики та випікає для військових. Ігор Чорей з Тячева проводить збори та закуповує необхідне обладнання для підрозділів, Марія Беца з Мукачева та Антоніна Юхимчук проводять різні заходи для підтримки фронту.
Яка історія з волонтерства найбільше врізалася вам у пам’ять?
Історій було дуже багато, але найважливіше коли військові після чергової передачі кажуть “Ви встигли вчасно” і ми залишились живими. Ці слова завжди звучать по-особливому.
Чи є у вас правило кому допомагати в першу чергу?
Тим, де потреба критична і термінова. Ми працюємо адресно, з реальними запитами й перевіреними підрозділами.
Що для вас означає довіра і як ви її вибудовуєте?
Довіра – це прозорість, звіти, фото, відео, живе спілкування. Ми не просто просимо, ми показуємо результат допомоги.
Як закарпатці реагують на ваші ініціативи?
Підтримка є і вона сильна. Так, людям важко, але бажання допомагати не зникло, воно просто стало тихішим і глибшим.
Чи відчуваєте втому суспільства від війни?
Так. І тому ми шукаємо нові формати: заходи, аукціони, концерти, щоб знову об’єднувати людей навколо допомоги фронту, тому що війна триває.
Як народилася ідея аукціону «Купи зустріч – подаруй крила»?
Це була ідея об’єднати впливових, відомих і небайдужих людей заради конкретного результату – допомоги для фронту.
Чи очікували таких сум збору?
Чесно – ні. Але це ще раз довело: разом ми можемо значно більше, ніж здається.
Яка допомога сьогодні найбільш потрібна на фронті?
Дрони, автівки, РЕБи, зв’язок, генератори. Потреби постійно змінюються.
Чи підтримуєте ви зв’язок з військовими після передачі допомоги?
Так. Ми завжди на зв’язку й знаємо, як саме працює передана допомога.
Що дає вам сили після важкого дня?
Команда, підтримка людей і повідомлення з фронту: “Дякуємо!”
Про що ви мрієте після Перемоги як люди і як організація?
Про тишу. Про спокійне життя, без зборів. І про те, щоб наш досвід став непотрібним.
Якими бачите «Крила Янголів» за рік?
Сильними, структурованими й потрібними, поки триває війна.
Що б ви сказали людям, які досі думають: «від мене нічого не залежить»?
Залежить. Кожен донат, репост, ярмарок чи добре слово – це частина великої справи.
Якщо коротко: заради чого ви все це робите?
Заради спокійного майбутнього життя для наших дітей. Та заради Перемоги.
