Справжнім культурним амбасадором та гордістю Тячівщини є художник із села Бедевля Василь Маркуш. Художник-кераміст за освітою, колишній учитель малювання, він створив унікальне мистецьке явище — авторську техніку «рельєфного живопису», яка поєднує гіпс, тканину та олійні фарби, створюючи дивовижну об’ємну фактуру полотна.
Про це повідомляє Тячівська районна державна адміністрація.
Його графічні та живописні серії — це не просто пейзажі Карпат. Це глибокий символізм, візуальна поезія та духовна мапа краю, де кожен образ приховує цілий всесвіт роздумів про час, пам’ять і людську душу.
На відміну від традиційних ліричних карпатських пейзажів, зрілі роботи митця переносять глядача у внутрішній світ людини — світ пам’яті, духовного пошуку та вічності. Головна особливість його полотен полягає в тому, що світло знаходиться не зовні, а всередині композиції, ніби істина прихована в самих глибинах єства. Художник не розповідає історій буквально — він створює стан душі, поєднуючи карпатський світогляд із космічними масштабами.
Особливе місце у творчості займають роботи, які можна назвати простором символів та метафізики. Хоча не всі картини мають офіційні назви, кожна з них несе власний глибокий зміст.
«Дзеркало ночі» — це зелений спіральний простір, схожий на живий ліс, який перетворюється на портал. Крони дерев утворюють тунель до внутрішнього світла. Картина символізує подорож людини до самої себе, відродження після темряви та сприйняття природи як храму, де світло дарує надію.
«Піраміди мовчать» поєднують два світи — природний і цивілізаційний. Піраміди постають німими охоронцями пам’яті людства, а світло за ними сприймається як духовне одкровення.
Однією з найглибших композицій є «Картина з аркою». Арка символізує перехід від земного до духовного, від невідомості до пізнання, від життя до вічності. Фігура людини біля входу майже розчиняється у світлі, передаючи момент духовного прозріння.
«Світло над холодним морем» виконане у стриманих холодних відтінках. Тут світло не зігріває фізично, а очищує душу, викликаючи асоціації з першими митями творення Всесвіту.
Окремий цикл присвячений самотній людській постаті серед безмежного простору. Такі роботи нагадують одночасно біблійні сюжети, образи вічного мандрівника та роздуми про місце людини у Всесвіті.
Особливе захоплення викликає вміння Василя Маркуша працювати зі світлом, тінню та монохромністю. Відмовляючись у деяких серіях від кольору, він концентрує увагу на рельєфі й об’ємі. Людина і карпатська природа у його роботах існують як єдине ціле: волосся переходить у крони дерев, а жіночі постаті ніби народжуються зі стовбурів.
«Мелодія лісу» є справжнім гімном гармонії Карпат. Арфа та скрипка виростають із могутнього дерева, ніби сама земля народжує музику, а образ юної дівчини символізує чистоту людської душі.
«Брама часу» розкриває тему переходу між минулим, сучасним і майбутнім, нагадуючи про вибір, який людина робить щодня.
У роботі «Дерево слухає» старе дерево стає мовчазним свідком людських сповідей, надій і переживань, зберігаючи пам’ять поколінь.
Картина «Марічка у Кельні» розповідає про нерозривний зв’язок людини з рідною землею. Місячне світло, алея та жіночий силует передають тугу за Батьківщиною.
«Яблуко Єви» переосмислює біблійний сюжет, де яблуко стає символом самопізнання, а людське обличчя всередині плоду закликає зазирнути у власну душу.
«Нічний експрес» створює атмосферу безкінечної дороги. Рейки, міст, постаті та нічний місяць символізують не лише фізичну подорож, а й мандрівку внутрішнім світом людини.
Світ Василя Маркуша побудований на цілісній системі архетипів. Світло у його творчості символізує істину, надію та перемогу над темрявою. Тунелі й рейки — життєвий шлях людини. Дерева — пам’ять поколінь і плин часу. Арки та брами — духовний перехід і вибір. Коло уособлює вічність, а самотня постать — діалог людини із Всесвітом.
Підписуйтесь на нас у соцмережах: Фейсбук/Телеграм/Інстаграм/Тік-ток
