Щороку 5 листопада відзначають Всесвітній день ромської мови, покликаний привернути увагу до збереження та розвитку мовної і культурної спадщини ромського народу.
Про це повідомили на Facebook-сторінці Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького
З нагоди цієї дати варто згадати етнографічні матеріали відомого закарпатського дослідника Федора Потушняка, які зберігаються у фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького. Зокрема, у записах під назвою «Кочові цигани» він описав побут, житло, господарські заняття, ремесла та традиції ромської спільноти краю.
Дослідник розрізняв дві групи ромського населення за способом проживання: кочову та осілу. Перші облаштовували тимчасові стоянки за межами сіл, жили в шатрах і переїжджали в пошуках роботи. Осілі громади переважно селилися на околицях населених пунктів, будуючи невеликі житлові споруди з глиняних блоків — вальків, виготовлених із глини та соломи.
Значну увагу Потушняк приділив традиційним ремеслам. Одним із найпоширеніших серед ромів було ковальство. Представники громади виготовляли та ремонтували серпи, залізні колки й різноманітне сільськогосподарське знаряддя. Також вони продавали власні вироби та обмінювали їх на продукти харчування, підтримуючи тісні господарські зв’язки з місцевими жителями.
В етнографічних записах є й відомості про родинне та суспільне життя ромів: шлюби, хрестини, весільні й поховальні звичаї, родинні зв’язки та традиції. Саме в родинному середовищі передавалися культурні знання, звичаї та мовні традиції наступним поколінням.
Особливу цінність мають фотографії, що доповнюють матеріали Потушняка. На них зображені ромські родини, жінки з дітьми, чоловіки та дитячі групи. Світлини дають змогу побачити тогочасний одяг, побут і житлові умови громади. За попередніми оцінками, їх можна датувати 1930-ми — першою половиною 1940-х років ХХ століття. Точне місце фотографування поки не встановлене.
Хоча записи Федора Потушняка не є окремим дослідженням ромської мови, вони зберігають важливі свідчення про культурне середовище, у якому вона розвивалася та передавалася між поколіннями.
Етнографічні матеріали й фотографії допомагають відкрити маловідомі сторінки історії ромської спільноти Закарпаття та нагадують про її внесок у багатонаціональну культурну спадщину краю.
Підписуйтесь на нас у соцмережах: Фейсбук/Телеграм/Інстаграм/Тік-ток
