Сьогодні, 17 листопада, в Ужгороді провели в останню путь 38-річного захисника України, лейтенанта Андрія Григу. Військовослужбовець загинув 12 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку внаслідок удару ворожої керованої авіабомби.

Попрощатися з воїном прийшли рідні, друзі, бойові побратими, представники пластової спільноти та небайдужі ужгородці.

Вздовж дороги до кладовища люди утворили живий коридор. З квітами в руках, схиливши голови та стоячи на колінах, містяни віддавали останню шану захиснику.


Під час заупокійної служби поруч із портретом Андрія були його бойові нагороди — свідчення мужності та відданості Україні.

Людина слова, люблячий батько та чоловік
Андрій Грига народився 19 травня 1988 року в Ужгороді в родині Івана та Оксани. Навчався в загальноосвітній школі №15, а у 2001 році вступив до Ужгородського наукового ліцею Закарпатської обласної ради. Вищу інженерну освіту здобув в УжНУ за напрямом «Технологія машинобудування». Працював у компаніях «Джейбіл», «Ядзакі» та «Сенденс».
Ще в дитинстві завдяки дідусеві полюбив лагодити техніку. У юності захоплювався гандболом та американським футболом.
Андрій був людиною слова, на яку завжди можна було покластися. Для родини — надійною опорою, для друзів та побратимів — вірним товаришем.

Він щиро підтримував творчість своєї дружини Євгенії. Подружжя мало спільні сімейні проєкти: Андрій зварював металеві каркаси, а дружина оплітала їх макраме. Так разом вони власноруч виготовили колиску для свого новонародженого сина.
Андрій любив читати Ремарка, прогулюватися з кавою історичним центром Ужгорода, роздивлятися архітектуру рідного міста. Та найбільшим місцем сили для нього були Карпати.
У 2021 році слідом за донькою він долучився до «Пласту».

Від солдата до лейтенанта: бойовий шлях захисника
З початком повномасштабного вторгнення Андрій добровільно долучився до лав Збройних сил України — до 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
У 2022 році отримав звання сержанта, у листопаді 2024-го — молодшого лейтенанта, а через рік — лейтенанта.
Пройшов шлях від солдата до офіцера. Був водієм, номером обслуги гранатометного відділення, старшим оператором безпілотних систем, начальником розвідки.
Упродовж 2022–2025 років брав участь у боях на Донеччині, зокрема за Бахмут.
За службу був нагороджений відзнакою «Золотий хрест», орденом «За мужність» III ступеня та низкою відомчих нагород.
За час військової служби Андрій зазнав важкої травми коліна та бойового поранення, проте після лікування щоразу повертався до побратимів.
«Я маю честь, я не можу покинути своїх бойових побратимів, я б собі цього не пробачив», — говорив Андрій.

Мрія, якій не судилося здійснитися
Після перемоги Андрій мріяв жити разом із сім’єю в тихій хатинці посеред незайманих Карпат. Серед гір, які так безмежно любив, поруч із найдорожчими людьми.
Але війна забрала у нього це майбутнє.
12 листопада 2026 року Андрій Грига загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
У захисника залишилися дружина Євгенія, донька Юлія, син Назар, батьки Іван та Оксана, брат Олексій та велика родина.

Андрія Григу поховали з військовими почестями на Алеї Слави кладовища «Кальварія» в Ужгороді.


Ще одна могила на Алеї Слави. Ще одна родина, у якої війна забрала найдорожчу людину. Ще двоє дітей, які зростатимуть без батька.
Редакція медіа «Банош» висловлює щирі співчуття рідним, друзям та побратимам полеглого захисника.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Підписуйтесь на нас у соцмережах: Фейсбук/Телеграм/Інстаграм/Тік-ток










Залиште коментар
Розгорнути ▼