Закарпатець Анатолій Грицюк, який служить у війську вже одинадцять років, вважає найважливішим етапом своєї служби участь у протидії російській збройній агресії. Він виконував бойові завдання на Київщині, а також стримував ворога на Сумському напрямку.
Про це повідомили на Facebook-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України.
Мешканець прикордонного Чопа, який раніше працював автомеханіком і митним брокером, був мобілізований у 2015 році та розпочав службу в Чопському прикордонному загоні. Наступного року він підписав контракт із Державною прикордонною службою України й продовжив військову кар’єру у підрозділах охорони кордону. У 2024 році його перевели до бойового підрозділу, де він працював у складі мінометного розрахунку.
Військовий розповідає, що така служба вимагає швидкості, злагодженості та вміння діяти як єдиний механізм. Попри попередню підготовку, головним учителем стала реальна війна.
За його словами, перші дні на позиціях були найважчими через постійні обстріли та присутність ворожих дронів. З часом страх відступив, і з’явилося усвідомлення необхідності виконувати завдання та підтримувати побратимів.
Його перше бойове чергування тривало 35 днів, з яких останні п’ять — майже без зв’язку. У цей період він особливо переживав за родину та після повернення одразу намагався зв’язатися з близькими.
Окремим випробуванням стала логістика на передовій: під постійним контролем дронів було складно доставляти забезпечення та евакуйовувати поранених. Після тривалих труднощів підрозділ вдалося вивести з позицій.
Під час одного з виходів Анатолій отримав вибухову травму. Під час евакуації автомобіль, у якому перебували військові, атакував ворожий дрон. Після надання медичної допомоги він повернувся до служби.
Після виконання бойових завдань прикордонник повернувся додому до дружини та двох синів-школярів, однак продовжив службу у своєму підрозділі на кордоні зі Словаччиною в районі Ужгорода.
Військовий переконаний, що захист держави є обов’язком кожного громадянина. На його думку, без боротьби за незалежність Україна не матиме майбутнього.
Після участі в бойових діях він почав більше цінувати прості речі — спокій, тишу та час із родиною, частіше буває на природі. Саме ці цінності, каже він, і визначають важливість боротьби за країну.
