Сподівання на те, що після війни додому повернеться половина біженців, стають дедалі примарнішими. Наразі демографи обережно кажуть лише про 30%, проте і ця цифра під загрозою.
Про це у коментарі ТСН.ua розповів Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії та досліджень якості життя імені М.В. Птухи НАН України.
Чому 50% — це вже нереально?
За словами вченого, тенденція стає дедалі сумнішою. Якщо раніше експерти сподівалися на повернення бодай половини тих, хто виїхав, то зараз планка опустилася.
«Про 50% ми вже, на жаль, не кажемо. А от на 30% я б ще розраховував», — зазначає Гладун.
Він наголошує, що переконання, ніби всім українцям за кордоном «добре» — це міф. Багато хто стикається з труднощами, але залишається там через єдиний фактор — безпеку. Люди виїхали від війни, і поки вона триває, страх переважає над бажанням повернутися.
Головний ворог — час та «заморозка»
Експерт виділяє два ключові чинники, які визначать кількість тих, хто повернеться:
- Тривалість війни: Що довше люди перебувають за кордоном, то сильніше вони інтегруються — діти йдуть до шкіл, дорослі знаходять роботу, вивчають мову. Зв’язки з домом слабшають.
- Умови миру: Це найважливіший аспект.
- Звільнення всіх територій: Максимальний стимул для повернення. Люди бачитимуть перспективу безпечного життя.
- Заморожений конфлікт: Найгірший сценарій для демографії. Якщо війна зупиниться лише по лінії фронту, більшість біженців сприймуть це як тимчасову перерву перед «новою гарячою фазою».
«Якщо люди розумітимуть, що війна зупинилася лише на рік чи два, доки Росія знову не накопичить сили, вони не ризикуватимуть майбутнім своїх дітей і не повертатимуться», — попереджає демограф.
Чи є надія?
Попри складні прогнози, 30% — це все ще мільйони людей, здатних стати фундаментом для відбудови. Проте реальність залежатиме не лише від економічних програм уряду, а передусім від гарантій безпеки, які отримає Україна після завершення бойових дій.
