“Перечинський лісохімічний комбінат” – це не просто підприємство, а справжній символ промисловості Закарпаття, що має понад столітню історію. За багато років завод став найбільшим українським і провідним європейським виробником дерево-вугільної продукції. Від моменту свого заснування комбінат пройшов через численні етапи вдосконалення та адаптацію до умов ринку. Сьогодні журналісти “Баношу” розповідають цікаві історичні факти про розвиток “Перечинського лісохімічного комбінату”, його досягнення та виклики, з якими підприємству доводилося стикатися протягом всього часу свого існування.
Перечинський лісохімічний завод був заснований у 1894 році й спочатку належав австро-угорській акціонерній компанії BANTLIN, яка спеціалізувалася на виробництві вугілля, оцтової кислоти та інших продуктів з букової деревини. Попит на таку продукцію майже все XX століття був високим, тому завод працював безперебійно. Там, де колись були низьковрожайні, зволожені землі, на яких селяни випасали худобу, виросло велике підприємство. Вже через десять років воно дало роботу 272 людям.
У 1916-1917 роках почалися знущання з робітників лісохімічного заводу, що спровокувало відкритий конфлікт з адміністрацією. Ситуація загострилася настільки, що влада була змушена втрутитися. Розслідування виявило жахливі факти: охорона та керівництво заводу систематично зловживали владою, жорстоко поводячись не лише з робітниками, але й з їхніми сім’ями. У відповідь на це свавілля робітники оголосили страйк, вимагаючи припинення знущань та покарання винних.
Напередодні Першої світової війни на підприємстві працювало 450 постійних працівників. Поступово підприємство розширилося, забезпечуючи роботою 769 людей.
Одразу після заснування Комуністичної партії Угорщини в листопаді 1918 року, на Перечинському лісохімзаводі з’явилася комуністична група. Одним з перших, хто приєднався до комуністів, був Михайло Скубенич, який натхненно написав пісню “Гей, зі Сходу світло…”.
Згодом, коли Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини, що була буржуазною державою, Перечинський лісохімзавод, як і вся компанія BANTLIN, перейшов у власність “Живнобанку”.
У 1920-30 роках на комбінаті реалізували кілька проєктів реконструкції, зокрема переведення всього обладнання на електроджерела у 1922-1923 роках, що значно розширило можливості виробництва та забезпечило період його “золотого віку”. Проте світова економічна криза 1929 року негативно вплинула на комбінат, призвела до звільнення працівників і навіть до тимчасового зупинення виробництва. У червні 1931 року, коли дирекція попередила 220 робітників, що вони будуть звільнені, вони провели демонстрації протесту.
В лютому 1938 року в Перечині відбулися великі страйки робітників та селян. Вони вимагали підвищення заробітної плати, припинення екзекуцій, навчання дітей рідною українською мовою.
Після Другої світової війни комбінат швидко відновився завдяки встановленню нового обладнання та реорганізації виробничих процесів. У цей час чисельність працівників заводу становила 748 осіб, підприємство виробляло оцтову кислоту, спирт, ацетон і дьоготь. У 1948 році підприємство освоїло виробництво етилацетату.
У 1947 році працівники лісохімзаводу продемонстрували дивовижні результати. Вони не лише перевиконали виробничий план на 33%, а й зуміли знизити собівартість продукції на 10%. Завдяки їхній наполегливій праці та ентузіазму, п’ятирічний план відбудови та розвитку народного господарства було завершено раніше запланованого терміну.
У 1957 році розпочали випуск карбамідо-формальдегідних смол, а в 1962 році на комбінаті запустили реторти для виробництва деревного вугілля, які стали другими в усьому тодішньому СРСР. Описаний об’єкт – це потужна установка, яка здатна переробляти 75 тисяч кубометрів деревини на деревне вугілля щороку. Її запуск значно полегшив працю робітників, автоматизувавши важкі процеси та забезпечивши контроль за виробництвом. Вже за рік команда освоїла всі можливості комплексу, включаючи реторти та сушильні камери.
Для постійного вдосконалення навичок для працівників, від робітників до інженерів, регулярно організовували навчальні курси та школи, що дозволяли підвищувати кваліфікацію без зупинки виробництва.
У 1966 році Перечинський лісохімзавод був перейменований на Перечинський лісохімічний комбінат. Він став лідером у регіоні, перейшовши на нову систему планування та економічного заохочення. Наступного року комбінат успішно виконав річний план, продемонструвавши зростання продуктивності праці на 2,5%.
У 1970-80-х роках на підприємстві було встановлено нову реторту і парову котельню. Важливими подіями цього періоду стали переведення системи на газопостачання, введення карбамідних смол у виробництво та будівництво нового цеху з виробництва етилацетату, оснащеного сучасними технологіями.
Комбінат пережив складний період 1993-1997 років, коли нестабільна економічна ситуація призвела до двотижневого простою. Виробництво етилацетату та деревного вугілля знизилося, а випуск карбамідо-формальдегідних смол повністю зупинився. На вулиці без роботи опинилося багато працівників.
У 1998 році на сцену виходить холдинг “Поліпром”, який під час приватизації придбав контрольний пакет акцій. Запроваджені нові ідеї та напрямки допомогли відновити підприємство і з часом вивести його на сучасний рівень. Таким чином, було введено в дію систему зворотного водопостачання з градирнею, побудовано новий цех з виробництва етилацетату, освоєно кращі марки карбамідних смол.
У 2000 році компанія зробила значний крок вперед, впровадивши масштабний інвестиційний проєкт. Завдяки цьому виробництво деревного вугілля було повністю автоматизовано, а якість продукції досягла європейського рівня. Була освоєна передова, екологічна та економічно вигідна технологія, яка не залишає відходів. Вона містить власну систему опалення та виробництво пари, що працює на піролізних газах.
У 2004 році була введена в експлуатацію друга реторта, що збільшило річну потужність виробництва деревного вугілля до 25 000 тонн. Вже у 2006 році комбінат виробляв 13482,5 тонни карбамідо-формальдегідних смол, 18297,9 тонни етилацетату, 19833,2 тонни деревного вугілля.
У 2010–2011 роках провели реконструкцію технології сушіння деревини, що дозволило збільшити продуктивність реторт по вугіллю до 22 тисяч тонн у рік. Якщо у 2008 році обсяги виробництва карбамідо-формальдегідної смоли сягали 1700 тонн на місяць, то вже у 2011 цей показник зріс майже вдвічі, досягнувши 3500 тонн. Такий стрибок став можливим завдяки технічному прогресу, який кардинально змінив роботу не лише цеху смол, але й піролізного цеху. Збільшилися обсяги виробництва, покращилось спалювання піролізних газів, налагодилось виробництво власної пари та використання вугільної дрібноти для брикетів. Комп’ютеризація та автоматизація виробництва, а також освоєння сучасних технологічних новацій дозволили комбінату вийти на європейський ринок та успішно конкурувати з гігантами індустрії, такими як «British Petroleum» та «Celanese».
Наприкінці 2019 року компанія виробляла до 4000 тонн деревного вугілля щомісяця. Для виробництва використовували виключно тверді породи деревини, заготовлені в українських лісах. Тропічні та м’які породи дерева не використовувалися.
Того ж року на комбінаті запрацювала унікальна науково-дослідна лабораторія, що стала результатом співпраці між фахівцями підприємства та експертами з Технологічного університету Карлсруе (Німеччина), одного з провідних європейських наукових центрів. Основна мета спільної роботи – розробка інноваційних екологічно чистих технологій, перетворенням відходів виробництва деревного вугілля в додаткову енергію, а також отримання цінних хімічних сполук з деревини природним шляхом.
У 2023 Перечинський лісохімічний комбінат розпочав постачання зеленого природного відновлювача, який для свого виробничого процесу використовує найбільший виробник кремнію в Ісландії.
Зараз комбінат працює за стандартами BSCI, PEFC, ISO. В Україні продукція заводу відома під торговою маркою “GRILLY”. Виробництво відбувається за допомогою повністю автоматизованого процесу у двох вертикальних ретортах. Це дає змогу фахівцям здійснювати точний контроль за хімічними показниками продукції.
