Масарикова колонія – це унікальний житловий квартал у Хусті, збудований у 1920-х роках під час Чехословацької доби. Архітектурна перлина міжвоєнного періоду стала символом модернізації міста та зразком нового європейського підходу до життя. Журналісти «Баношу» зібрали цікаві факти про один із найцікавіших архітектурних комплексів Закарпаття.
Колонію збудували у 1924–1925 роках
Цей комплекс був збудований протягом 1924-1925 років. Спочатку тут оселилися сім’ї держслужбовців, зокрема ті, хто працював у податковій службі та Держбанку. Згодом до кварталу переїхали вчителі, лікарі, інженери та офіцери, які прибули до Хуста за призначенням. Після Другої світової війни тут мешкали радянські чиновники.
Названа на честь президента Томаша Масарика
Назву колонія отримала на честь першого президента Чехословаччини — Томаша Гарріга Масарика. Це було символом вдячності за державну підтримку розвитку краю. Тоді Масарик користувався величезною повагою серед місцевих жителів як політик, що виступав за освіту, культуру і модернізацію Закарпаття.
Амбітний проєкт, що зіткнувся з реальністю
Історія Масарикової колонії – це захопливий приклад того, як геніальні ідеї можуть зіткнутися з непередбачуваними викликами. Її творці, Їндржих Фрейвальд та Ярослав Бем, черпали натхнення у свого видатного наставника, Яна Котери, одного з найвпливовіших чеських архітекторів. Їхній задум полягав у створенні унікального житлового простору, де гармонійно перепліталися б елементи традиційної народної дерев’яної архітектури з новаторськими рисами пізнього повоєнного кубізму та рондокубізму.
Особливу увагу архітектори приділили взаємодії будівель з навколишнім середовищем. Вони прагнули створити справжній діалог між житлом та природою, передбачивши навіть рекомендації щодо вибору дерев та рослин для створення мальовничих квітників. Ідея полягала в тому, щоб кожен мешканець міг відчути себе частиною гармонійного ландшафту, а його дім – природним продовженням гірських схилів.
Однак, як свідчать звіти кінця 1920-х років, цей сміливий експеримент не досяг очікуваного успіху. Попри продуманість проєкту, лише небагатьом власникам будинків вдалося зберегти заплановану єдність з навколишнім гірським пейзажем.
Особливості житлового кварталу
Чеський квартал був спроєктований з урахуванням 16 будівель, серед яких – двоповерхові сімейні вілли, компактні групи з 4-6 будинків та багатоквартирні споруди. Особливістю деяких будинків були спільні ванні кімнати та пральні. Важливою деталлю стало відсутність підвалів через високий рівень ґрунтових вод. Весь комплекс будівель, що утворює кільце, оточений вулицями Томаша Масарика, Карпатської України, Братиславською та Шевченка, а через нього проходить вулиці Празька, сім’ї Петрашко та площа Дмитра Вакарова.
Хустська гімназія – справжня прикраса міста
Історія сучасного чеського кварталу в Хусті свідчить про далекоглядне планування, що передбачало можливості для подальшого розширення та будівництва. Одним із найяскравіших прикладів цього періоду є державна середня школа (гімназія), зведена у 1933 році за проєктом компанії “Фрейвальд і Бем”. Ця будівля, виконана у характерному функціоналістичному стилі, стала справжнім архітектурним досягненням.
Триповерхова гімназія складалася з трьох корпусів і вражала своєю функціональністю та оснащенням. Вона пропонувала 15 аудиторій, сучасний тренажерний зал з роздягальнею, спеціалізовані кабінети фізики та хімії з кімнатами для викладачів, актову залу, кабінет директора, бібліотеки та інші необхідні приміщення. На території навчального закладу облаштували спортивний майданчик та шкільний ботанічний сад, що свідчить про комплексний підхід до розвитку учнів.
Характерною рисою функціоналізму, що простежується у бічних крилах будівлі, є плоский дах. Велика кількість вікон, що наповнювали приміщення природним світлом, відповідала тогочасним будівельним тенденціям та архітектурній концепції.
Автори проєкту підкреслювали, що ця монументальна споруда, одна з найбільших у Хусті, мала стати не лише центром освіти для молоді, але й справжньою окрасою міста. У період Чехословацької республіки освіті на Підкарпатській Русі приділялася особлива увага, і подібні проєкти відігравали важливу роль у стимулюванні населення до навчання та всебічного розвитку.
Будівельний ансамбль, створений за чеських часів, гармонійно вписується в сучасне міське середовище.
При зведенні будівель активно використовувалися місцеві матеріали: клінкерна облицювальна цегла, керамічна черепиця, дерево, а фасади були оздоблені тиньком теплих світлих відтінків. Такий підхід дозволив органічно інтегрувати споруди в міський ландшафт.
Стилістична концепція знайшла своє продовження і в інтер’єрах. Колірна гама, ретельне оздоблення сходових кліток, орнаментальні мотиви та композиції плитки на підлогах підкреслюють єдність архітектурного задуму.
Важливою деталлю є також те, що одразу ж було прокладено сучасні для того часу водогін та каналізацію. Деякі ділянки досі зберегли міцну кам’яну бруківку, викладену чеськими майстрами.
У той час у Хусті також звели “Слов’янський Дім” – багатофункціональну споруду, яка поєднувала в собі будинок культури, кінозал і ресторан. Оскільки в місті гостро бракувало місця, де б могла збиратися інтелігенція, у листопаді 1924 року місцеві жителі звернулися до керівництва Хуста, Севлюша та Ужгорода з проханням ініціювати будівництво “Слов’янського дому” саме в Хусті.
У 1920-х роках колонія була зразком європейського житла
На той час більшість хустян жили у старих дерев’яних будинках із глиняними підлогами. Масарикова колонія виглядала справжньою сенсацією — цегляні стіни, черепичні дахи, просторі вікна. Для міста це був знак модерного часу, «маленька Прага» в серці Закарпаття.
Будівлі органічно вписалися в міський простір. Планування враховувало природний рельєф, тому навіть через сто років район залишається зручним і логічним. Дороги тут вузькі, але прямі, а будинки стоять із чітким орієнтуванням по сторонах світу.
Колонія пережила зміну кількох держав
Після розпаду Чехословаччини Хуст переходив під владу Угорщини, Карпатської України, СРСР та України. Проте Масарикова колонія вціліла, хоча деякі будинки втратили оригінальні елементи – вікна, двері, черепицю. Багато будинків потребують реставрації, проте район зберіг свій дух. Місцеві краєзнавці пропонують внести колонію до переліку охоронних архітектурних об’єктів.
Масарикова колонія – це не лише житловий квартал, а свідчення епохи, коли Чехословаччина додала на Закарпаття європейські стандарти життя. Її будинки – це архітектурна пам’ять про добу, коли Хуст відкривав для себе модерність, освіту і прогрес.
