39-річний молодший сержант Мукачівського прикордонного загону Антон Циганков родом із Горлівки на Донеччині. Через війну чоловікові двічі довелося залишати власний дім — спочатку у 2014 році, а згодом у 2022-му.
Про це повідомили на Facebook-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України.
Вперше Антон виїхав із Горлівки після того, як російський «Град» влучив у дах його будинку. Через вісім років війна знову дісталася його житла — цього разу в Харкові. Після обстрілу будинку, де він жив разом із дівчиною, вони переїхали до Львова.
Саме там Антон вирішив піти до війська. Звернувшись до ТЦК та СП, він сказав, що готовий служити. Так колишній ІТ-фахівець став прикордонником.
За час служби військовослужбовець опанував кілька спеціальностей. Першу ротацію пройшов як піхотинець, а згодом навчився працювати з безпілотниками, радіолокаційною станцією та дронами-перехоплювачами. Загалом отримав сім відповідних сертифікатів.
Цивільні навички стали йому у пригоді під час роботи з технікою. Антон захоплювався комп’ютерними іграми, тому мав досвід користування контролерами, що допомогло швидше освоїти керування дронами. Знання англійської також стало перевагою — інструкції до іноземного обладнання він міг опрацьовувати без перекладу.
У 2023 році підрозділ Антона виконував завдання на Бахмутському напрямку. Під час боїв у місті військовий отримав поранення, коли допомагав евакуювати пораненого побратима.
Разом із трьома військовослужбовцями він вирушив за бійцем, який перебував на сусідній позиції. Пораненого загорнули у спальник і понесли до евакуаційної машини, яка була приблизно за три кілометри. Група рухалася під ворожим вогнем. Після того, як військові доставили побратима до машини, противник посилив обстріл.
Антон залишався позаду та прикривав інших. У цей момент поруч розірвалася міна. Військовослужбовець опинився в канаві та вже не міг самостійно стати на ногу. Побратими забрали його на позицію, звідки згодом відбулася евакуація.
Після чотирьох місяців лікування та реабілітації Антон не залишив військову службу. Разом із побратимами він продовжив виконувати завдання, зокрема на Сумщині та Харківщині.
Нині молодший сержант служить на Закарпатті. Побратими з бойових підрозділів досі запитують, коли він повернеться до них. Сам Антон також зізнається, що сумує за тією роботою та постійним рухом, однак розуміє, що отримане поранення стало своєрідним попередженням.
Найважчі моменти, за його словами, допомагала переживати злість. За роки війни змінилися й життєві пріоритети військового. Матеріальні речі, гроші чи зовнішність відійшли на другий план. Натомість головним стало те, щоб люди поруч залишалися живими та поверталися після бойових завдань.
Під час служби Антон мав і особистий талісман — двадцятигранний кубик D20 із настільних ігор, подарований дівчиною.
Про майбутнє після війни він говорить просто: хоче спокою та власного дому. Ідеальним місцем для життя Антон уявляє будинок десь у лісі або горах, подалі від зайвого шуму та людей. Місце, де можна буде відновитися після пережитого й нарешті жити без постійної напруги.
Підписуйтесь на нас у соцмережах: Фейсбук/Телеграм/Інстаграм/Тік-ток
