Три роки тому «Млин» у Перечині починав як магазин із хлібом та випічкою, де згодом з’явилася кава «з собою». Тепер місце отримало нове продовження – на початку вересня тут відкрили кав’ярню із залом для гостей. Заклад розвивають подружжя Людмила та Михайло Барники, для яких «Млин» став сімейною справою. Разом із новим форматом тут з’явилися власні десерти, сімейні історії та ідея створити місце, куди приходять не лише випити кави, а й за емоціями.

Три роки до кав’ярні

Спочатку «Млин» був магазином, де продавали хліб і випічку. Приблизно три роки тому тут встановили кавову машину й почали готувати каву «з собою».

З часом у закладі з’явилися постійні відвідувачі, а разом із ними – запит на місце, де можна було б не просто взяти каву, а й посидіти. Тож власники орендували сусіднє приміщення, зробили між ними прохід, відремонтували його й почали готуватися до відкриття кав’ярні.

«Ми три роки продавали каву «з собою». Люди постійно питали: а де можна сісти, випити кави? Тоді й вирішили розширитися», – розповідає Людмила Барник.

Назву «Млин» вирішили залишити. Вона вже була знайома постійним покупцям, а тепер стала назвою і для кав’ярні.

Випічка, кава і макаруни

Із початкового асортименту тут залишили хлібобулочні вироби, зокрема продукцію пекарні «Дік». Водночас у кав’ярні поступово розширюють солодку частину меню.

На вітрині представлені яскраві різнокольорові макаруни Lumour, які виготовляє кондитерка з Перечина. Також у «Млині» можна придбати торти з назвами, пов’язаними із закарпатськими містами, – «Ужгород», «Мукачево», «Хуст» та інші. А за авторські десерти «Млина» відповідає 19-річний кондитер Дмитро Бабінець.

Окрему увагу власники приділяють каві. Спочатку в «Млині» використовували одну суміш арабіки та робусти, але тепер хочуть працювати з різними видами зерна й поступово розширювати вибір.

«Для нас важливо, щоб кава була якісна і смачна. Зараз люди вже розбираються – питають, яка арабіка, яка робуста, яке зерно. Тому ми теж хочемо мати вибір», – каже Людмила.

Каву тут готують із самого рання . Хліб привозять близько 6:30, а вже за десять хвилин, о 6:40, можна замовити перше гаряче горнятко. Це, зокрема, зручно для тих, хто щоранку їде з Перечини до Ужгорода.

Є у «Млина» і своя недільна аудиторія. Поруч із закладом розташована церква, тому після служби сюди часто заходять жінки на каву. Для закладу це фактично окрема категорія гостей, яка сформувалася природно.

У планах – розвивати й власну випічку. Зокрема, власники хочуть згодом додати до асортименту власні круасани.

Місце, яке має свої сімейні історії

«Млин» – сімейний заклад, і це помітно не лише з розмов власників. Сімейність тут захована у дрібницях.

Наприклад, один із десертів назвали «Мішель» – на честь доньки власників. А на стіні можна побачити зображення домашнього кота Мурчика, оформлене як помпезний портрет домашнього улюбленця.

Такі деталі роблять простір особистим. Тут не намагаються придумати абстрактну історію для закладу – частина його історії буквально пов’язана з родиною, яка його створює. Для Людмили та Михайла важливо, щоб кав’ярня стала не лише місцем, де купують каву чи десерт.

«Хочеться, щоб сюди люди приходили за емоціями. Щоб це було місце, де зустрічаються, спілкуються, щось планують, приймають якісь рішення. Щоб тут було добре», – говорить Людмила.

19-річний кондитер, який створює десерти «Млина»

Дмитро Бабінець почав займатися кондитерською справою у 15 років. Навчався в Ужгородському професійному училищі №20, а нині має власну кондитерську студію, де працює над десертами.

У «Млині» представлено близько 20 видів десертів. Серед них є авторські позиції Дмитра. Одна з них – «Мішель» із ванільним мусом, манговим компоте, малиновим джемом та ванільним бісквітом.

Ще один десерт має назву «Серце Перечина». У ньому поєднали ванільний мус, чорну смородину, лимонний курд і ванільний бісквіт.

Для Дмитра робота з десертами – не лише про готові рецепти, а й про пошук власного стилю.

«Я хочу розвиватися у цьому напрямку, пробувати нове і створювати щось своє. Мені хочеться, щоб люди куштували мої десерти й отримували від них емоції», – розповідає кондитер.

У «Млині» створюють свій «Перечин»

Один із десертів, над яким зараз працюють у «Млині», хочуть пов’язати саме з містом. Це мусовий торт «Перечин» із лавандою, чорною смородиною та волоським горіхом.

Дмитро пояснює, що для нього важливо передати через десерт асоціації з містом. Водночас рецепт і вигляд торта ще можуть змінюватися.

«Я хотів, щоб це був саме смак Перечина. Лаванда, чорна смородина, волоський горіх – це ті поєднання, які я бачу в цьому десерті. Але зараз ще експериментую, тому остаточний варіант може змінитися», – каже він.

У «Млині» планують допрацьовувати десерт і зважати на думку відвідувачів – питати, яким вони бачать смак та вигляд «Перечина». Остаточну версію хочуть сформувати до кінця року.

Водночас, як відомо журналістам «Баношу», торт «Перечин» від «Млина» – не єдиний десерт із такою назвою, який цього року створюють у місті. Власну версію торта готує кондитерка Галина Репарюк. Її концепція пов’язана з історією місцевої кондитерської справи та рецептом «Добоша», який свого часу був записаний у нотатках кондитера Йозефа Шнайдгена.

Так, у Перечині цього року створюють два різні авторські десерти з однією назвою – «Перечин».

«Млин» шукає свою команду

Разом із новим форматом перед власниками постало й питання команди. У невеликому Перечині знайти працівників для закладу непросто: багато молодих людей навчаються або працюють в Ужгороді, а за кадри конкурують і місцеві підприємства.

Тож зараз «Млин» поступово формує свою команду разом із новим форматом – і це ще одна частина його історії, яка тільки починається.

За три роки «Млин» пройшов шлях від магазину з кавою «з собою» до кав’ярні із власними десертами та місцями для гостей. Тепер власники хочуть розвивати заклад далі – працювати над асортиментом, кавою, випічкою та простором.

Для невеликого Перечина це водночас історія про один конкретний заклад і про звичку містян мати місце для зустрічей, розмов і щоденних ритуалів.