Прикордонник Мукачівського загону Віталій із позивним «Стіч» пережив важке поранення, тривале лікування та майже рік реабілітації. Попри втрату зору на одне око, він вирішив повернутися до служби та опанував нову військову спеціальність.
Про це повідомили на Facebook-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України.
У 2020 році Віталій проходив строкову службу в Державній прикордонній службі України. Після початку повномасштабного вторгнення він залишив рідний Бердянськ і переїхав на Закарпаття. Тут мобілізувався до ДПСУ та приєднався до бойового підрозділу Мукачівського прикордонного загону.
Одні з найважчих випробувань для військового були під час боїв за Вовчанськ. Коли група Віталія зайшла на позицію, над ними з’явився ворожий безпілотник. Невдовзі розпочався мінометний обстріл, а з іншого дрона по військових скинули вибухові боєприпаси. Усі троє бійців отримали поранення.
Віталій зміг сам надати собі першу допомогу та наказав побратимам розосередитися. Майже добу він залишався один у напівзруйнованій будівлі, очікуючи на евакуацію.
Серед поранених був його близький друг і кум. Побратими намагалися врятувати його, попри обстріли, та доправили до укриття. Однак отримані травми виявилися смертельними. Цю втрату Віталій називає найболючішою за весь час війни.
Сам прикордонник отримав важке осколкове поранення голови. Уламок застряг в орбіті ока, через що він майже повністю втратив зір на праве око. Попереду були операції, тривале лікування та реабілітація.
Після відновлення Віталій вирішив не залишати військову службу.
«Хотілося бути з хлопцями», — пояснює він своє рішення.
Через наслідки поранення військовий уже не міг виконувати попередні завдання, тому здобув нову спеціальність. Він пройшов підготовку з аеророзвідки та став оператором безпілотних літальних апаратів. Під час ротації на Чернігівщині знову виконував бойові завдання, використовуючи БпЛА.
За словами Віталія, страх перед бойовими завданнями не зникає, однак із часом людина вчиться не дозволяти йому впливати на рішення. Найбільше перед виходами на завдання він думає про дружину та маленького сина Артема.
Нині Віталій живе на Закарпатті, де створив сім’ю та придбав будинок. Водночас його рідний Бердянськ залишається тим місцем, куди він поки не може повернутися.
«Моря не вистачає», — зізнається прикордонник.
Попри пережите, Віталій не уявляє себе поза військовою справою. Каже, що після завершення війни не бачить себе в іншій професії.
Підписуйтесь на нас у соцмережах: Фейсбук/Телеграм/Інстаграм/Тік-ток
