До початку повномасштабного вторгнення Микола працював у будівельній галузі — займався зведенням котеджів, мав стабільний дохід і чіткі плани на майбутнє. У 2025 році він долучився до лав захисників України.
Про це розповіли на Facebook-сторінці 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
На бойових позиціях військовий провів 229 днів — це майже сім місяців безперервної служби в умовах постійної небезпеки, обстрілів і значного психологічного навантаження.
За словами Миколи, найскладнішим на фронті є не сам бій, а очікування ротації: «Найважче — це не бій. Найважче — це чекати, коли тебе замінять і з’явиться можливість трохи відпочити».
Водночас трапляються ситуації, коли напруга досягає максимуму. Один із таких випадків він згадує особливо чітко: ворог наблизився впритул до укриття. «Контакт був буквально за кілька метрів. Окупанти намагалися зайти до бліндажа, але разом із побратимом нам вдалося їх зупинити біля входу», — розповідає військовий.
Такі епізоди вимагають миттєвих рішень, де ціна помилки — життя. Попри це, Микола має сильну мотивацію продовжувати службу. Нею стала його наречена.
«Коли була можливість, я намагався зв’язатися з нею, сказати, що кохаю і що все буде добре», — ділиться він.
Навіть короткі повідомлення, за словами військового, мають велике значення в умовах обмеженого зв’язку на передовій.
Микола також наголошує на важливості стримування ворога: «Якщо ми не зупинимо їх тут — вони підуть далі, і тоді не буде де жити».
Після тривалого перебування на позиціях військовий отримав відпустку, яка має для нього особливе значення. Він планує зробити важливий крок у особистому житті.
«Хочу офіційно оформити наші стосунки — зробити коханій пропозицію», — каже Микола.
Його історія — приклад того, що навіть у найскладніших обставинах люди зберігають віру, любов і прагнення будувати майбутнє.
