Набережна Незалежності розташована на правому березі річки Уж. Це найкрасивіша набережна в місті, уздовж якої тягнеться одна з найдовших в Європі липових алей довжиною 2,2 км з понад 300 дерев.
Сьогодні уздожд набережни стоїть пам’ятник президенту Карпатської України Августину Волошину, пам’ятник місцевому художнику І. Рошковичу, на честь якого Набережна мала свою першу назву, та один з найстаріших ясенів України — ясен Масарика. Дерево назване на честь першого президента Чехословацької Республіки.
Однак пішохідна територія набережної ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття регулярно потерпала від паводків. Річка Уж щороку розмивала берег і затоплювала Малий Ґалаґов (це урядово-житловий квартал в місті, побудований в часи Першої Чехословацької республіки. Квартал розташований впритул до старого центру міста), що унеможливлювало розвиток цього району.
Паводки і перші спроби укріплення берега
Правий берег ріки Уж довгий час залишався проблемною ділянкою. На місці нинішньої набережної колись була коротка вулиця, названа на честь угорського поета Дойка Габора. Річка Уж регулярно виходила з берегів і затоплювала територію через що будувати тут було ризиковано.
Щоб вирішити проблему, місто почало укріплювати берег. Перші спроби регуляції річки датуються ще 1684 роком, проте активні роботи розпочалися у 1879 році.
На фото 1892 року видно, що частину берега вже тоді захищала дерев’яна і кам’яна стіна.
Будівництво стіни і проблеми з фінансуванням
Для реалізації проєкту місто було змушене взяти значну позику. Водночас роботи просувалися повільно. Про це свідчать новини у місцевій газеті «Ung» 1878 року, в яких зазначалося що робітники працювали дуже повільно, забивали палі лише по кілька штук на день, а інформації про підрядника і проєкт бракувало.
Після завершення частини стіни під мостом роботи вирішили продовжити у бік сучасної філармонії. Однак частина земель не належала місту і щоб продовжити укріплення, влада викупила у держави старий митний будинок і ділянку Йожефа Корнштайна на нинішній площі Євгена Фенцика (площа біля філармонії).
Пізніше роботи профінансувала єврейська громада — в обмін на дозвіл збудувати на цьому місці синагогу, де сьогодні розташована обласна філармонія.
Повінь 1893 року і «стіна смерті»
У 1893 році сильна повінь пошкодила частину кам’яного укріплення. Тому місту знову довелося брати позику і у вересні того ж року підрядник Янош Сімоніч відновив близько 100 метрів стіни.
Ця ділянка мала неофіційну назву — «стіна смерті». Через те, що вона тривалий час не мала перил, і з неї падали люди: діти, випадкові перехожі, а іноді й самогубці. Відомим випадком було, коли жінка, йдучи прати білизну, впала зі сходів біля синагоги і загинула
Згодом стіну розширили і облаштували перила, після чого вона стала безпечнішою.
Новий етап: школа і набережна
Другий етап укріплення берега розпочався у 1910 році на початку липової алеї, біля сучасного ліцею імені Тараса Шевченка. Міністерство народної освіти погодило фінансувати відкриття першої державної школи для дівчат, тому, щоб новозведеній будівлі не загрожували паводки, місто взяло на себе зобов’язання укріпити берег
Коли завершилося будівництво школи, перед красивою будівлею облаштували акацієву набережну. На той час вона була значною вужчою за нинішню Липову і закінчувалася біля синагоги.
Чехословацький період: масштабна регуляція
Після Першої світової війни Ужгород увійшов до складу Чехословаччини. У 1923 році розпочався новий етап регуляції правого берега за сучасними підходами. Берег укріплювали не лише кам’яною стіною, а й земляною дамбою, значно розширюючи набережну. На цей проєкт було виділино 5 мільйонів чеських крон.
Містяни спершу сприйняли це з недовірою. Багато хто не розумів, чому нову лінію берега позначили значно далі — майже посередині річки. У газетах пояснювали, що русло Ужа поглиблюватимуть, а каміння використовуватимуть для укріплення берега.
У результаті набережну розширили приблизно на 15 метрів — до району сучасного скверу Лаборця.
Завершення робіт і відкриття набережної
До 1927 року на регуляційні роботи було витрачено вже близько 12 мільйонів крон – колосальну за тодішніми мірками суму. Така регуляція дозволила місту остаточно вирішити проблему паводків і освоїти територію Малого Ґалаґова, яка раніше була заболоченою.
У підсумку ж Ужгород отримав простору і дуже красиву набережну, яку урочисто відкрили для прогулянок 1 травня 1928 року.
Значення набережної для міста
Сьогодні Набережна Незалежності є справжньою окрасою міста з великою історією, сформувалася внаслідок кількох етапів укріплення правого берега Ужа у період з 1879 по 1928 років. Ці роботи дозволили місту зменшити ризики паводків і зробити територію придатною для забудови.
У результаті Ужгород отримав новий міський простір і можливість розвитку старовинного центру міста.
Автор: Анастасія Джупіна
