Серед відвідувачів кав’ярні Byron навряд чи всі замислюються над тим, що п’ють каву в стінах однієї з найстаріших будівель Ужгорода. Історизуючий фасад 1909 року та балкон із датою 1849, вплетеною в металеву огорожу, можуть дещо ввести в оману. Насправді ж склепінчасті приміщення цієї споруди сягають щонайменше XVIII століття.
Цей матеріал підготовлено на основі публікації дослідника ужгородської історії Олега Олашина.
Саме тут упродовж багатьох десятиліть діяла одна з найдавніших ужгородських аптек — «Спаситель».
Аптека, старша за фасад
Аптеку «Спаситель» було офіційно засновано у 1788 році, хоча сама будівля, ймовірно, існувала ще раніше. Цікаво, що цей рік збігається з датою народження англійського поета Джорджа Байрона (1788–1824), ім’ям якого сьогодні названа кав’ярня. Чи є це випадковим збігом, чи свідомим неймінгом — залишається загадкою
На момент відкриття «Спаситель» став другою аптекою в місті. Першою була єзуїтська аптека, викуплена фратером Йоганом Фріслом і названа «Золотий лев». Хоча новий заклад і не мав прямого стосунку до єзуїтів, його назва наслідувала їхню традицію. У символіці ордену використовувалася монограма IHS — Iesus Hominum Salvator («Ісус, Спаситель людства»), тому багато аптек носили саме цю назву, згодом перейняту й світськими фармацевтичними закладами.
Перші власники та планування XVIII століття
Ймовірним засновником і першим власником аптеки був провізор Андреас Стромп (Andreas Stromp) — уродженець Рожняви в Ґемерській жупі (нині Словаччина), народжений близько 1763 року. Диплом фармацевта він отримав у 1786 році, а в аптеці, окрім нього, працював помічник-практикант.
Первісно це була невелика прямокутна споруда зі склепінчастими приміщеннями, що збереглися до наших днів. Планування мало анфіладний характер і складалося з трьох обов’язкових для аптек того часу зон:
- торговельної зали,
- лабораторії,
- складу.
Торговельна зала, або рецептурна кімната, була єдиним простором для відвідувачів. Тут розміщувалися масивний прилавок і шафи з готовими ліками. Ще відносно недавно на склепіннях можна було побачити релігійні фрески — спадок аптечного минулого.
Через вузький прохід із півциркульним завершенням відкривалася лабораторія — кокторій, закрита робоча зона з піччю для приготування відварів (про неї нині нагадує камін), дистиляційними апаратами та фармацевтичними вагами. Далі розташовувався склад, де зберігалися трави, коріння, спирти й мінерали — життєво необхідний запас за умов повільної логістики XVIII–XIX століть.
Пожежі, реконструкції та нові власники
Після Стромпа аптеку очолив Іґнац Шмідт (Ignácz Schmidt, 1795–1845), випускник фармацевтичного факультету у Відні (1819). У 1832 році під час великої пожежі будівлю серйозно пошкодила дзвіниця костелу, що стояв навпроти. Наприкінці 1830-х років Шмідт уже працював у Кошицях, а згодом заснував у Пряшеві аптеку «До Святої Трійці».
У 1836 році власником аптеки став Петер Бене (Péter Bene) — виходець із Бардієва. Диплом фармацевта він отримав у 1831 році, а в 1849-му провів ґрунтовну реконструкцію будівлі. Саме цю дату сьогодні можна побачити на балконі.
Під час перебудови було розширено другий поверх, облаштовано балкон і проїзд у двір, а в глибині ділянки з’явилося довге двоповерхове житлове крило з галереєю. Водночас головний фасад залишався стриманим — без вітрин, із простою вивіскою та порталом, закритим дерев’яними заслонами.
Від «Спасителя» до модерного фасаду
Після смерті Петера Бене справу у 1862 році продовжив його син Лайош Бене (1838–1914) — активний громадський діяч, багаторічний очільник місцевого осередку Угорської асоціації фармацевтів і співзасновник ощадної каси Ужанської жупи.
Наприкінці XIX століття поряд зі старою угорською назвою Üdvözítő поширюється варіант Megváltó, що також означає «Спаситель». Побутувала й форма Megváltóhoz — «До Спасителя», типова для назв аптек того часу.
Близько 1909 року будівлю радикально оновили. Фасад отримав неоренесансний аттик з аркатурою, аркатурний фриз і декоративні маскарони з флористичними мотивами над вікнами. На першому поверсі з’явилися великі вітрини та нова вхідна група. Саме в такому вигляді, з незначними змінами, екстер’єр дійшов до наших днів.
XX століття і трагічний фінал аптечної історії
На початку XX століття аптекою володіло третє покоління родини Бене — Ференц і Ласло. Згодом заклад перейшов у власність Емануеля Якобовіца (Jakobovits Emánuel, 1888–1944), випускника фармацевтичного факультету в Будапешті (1909). У 1930-х роках за його керівництва рецептурну залу обладнали новими меблями.
У 1944 році Якобовіц загинув у нацистському концтаборі Маутгаузен. Після цього розпочався радянський етап історії будівлі, який остаточно завершив аптечну сторінку її минулого.
Рекламний артефакт 1930-х: як виглядала ужгородська аптека «Спаситель»
Нещодавно, досліджуючи історію ужгородської аптеки «Спаситель», заснованої у 1788 році, вдалося натрапити на надзвичайно цінний артефакт — рекламний рецептурний конверт 1930-х років, який сьогодні відкриває нові сторінки в історії цієї будівлі.
Ця знахідка є цікавою одразу в кількох вимірах:
і як джерело з історії архітектури Ужгорода, і як зразок високоякісного графічного дизайну міжвоєнного періоду.
Аптека, зафіксована з фотографічною точністю
Рекламний конверт містить літографію з видом аптеки та її реквізитами чеською й угорською мовами. Особливу цінність має те, що ілюстрацію виконало місцеве видавництво LÁM RT., а саму будівлю передано з винятковою точністю — з усіма архітектурними деталями головного фасаду.
Оскільки якісні фотографії аптеки «Спаситель» того часу або не збереглися, або наразі невідомі, ця рекламка фактично стає важливим іконографічним джерелом.
На зображенні добре видно, що балконна секція фасаду була фланкована двома лізенами з характерними для сецесії вертикальними лініями. Сьогодні ці пластичні та декоративні елементи втрачені, і завдяки пізнішому неоренесансному аттику з аркатурою колишня аптека має більш історизуючий вигляд. Сецесійний характер нині зчитується лише в маскаронах і флористичному декорі вікон.
Будівля як зріз архітектурної історії міста
Через нашарування різних епох ця споруда фактично втілює майже всю історію ужгородської архітектури:
- бароко представлене склепінчастим інтер’єром,
- пізній класицизм — балконом,
- історизм — аттиком,
- сецесія — декоративними елементами фасаду.
Родинна історія за рекламним конвертом
Видавництво LÁM RT., яке виготовило рекламу, належало Елемийру Ламу — синові Шандора Лама, власника іншої ужгородської аптеки та талановитого аквареліста, що залишив кілька важливих зображень середмістя Ужгорода середини XIX століття.
Його дід, Якоб Лам, був міським інженером.
Тож за цим, на перший погляд, звичайним рекламним конвертом стоїть ціла родинна історія, тісно вплетена в історію міста. І про аптеку Шандора Лама, і про будинок Якоба Лама, без сумніву, варто розповісти окремо.
