Під час обласного етнофестивалю «Коляди у Старому селі» в Ужгороді серед багатьох автентичних колективів особливу увагу привернула давня традиція з Хустщини — Шархань. Представники Хустського району розповіли журналістам медіа Банош про унікальний різдвяний обряд, який зберігся у селі Боронява.
Шархань (від угорського sárkány — дракон) — це архаїчна форма колядування, яку виконують на Святвечір. Головним атрибутом обряду є так званий «Райський гад» — великий рухомий дракон або змій, виготовлений винятково з натуральних матеріалів: дерева, тканини та паперу. Його довжина може сягати п’яти метрів, а вага — понад п’ять кілограмів.
Конструкція Шархані складається з дерев’яних дощечок, з’єднаних шарнірами, що дозволяє розтягувати «тіло» дракона, та масивної голови, обклеєної кольоровим папером. У різні часи Шархань міг бути одноглавим або триглавим.
За переказами місцевих жителів, Шархань є добрим міфічним драконом, який сповіщає всю живу природу про народження Ісуса Христа — від «повзучого» до «літучого». Існує версія, що традицію започаткували монахи, які оселилися в Бороняві під час будівництва місцевого монастиря.
У давнину «вигулювати» Шархань мали право лише неодружені парубки. Керування драконом вимагало значної фізичної підготовки, адже водночас потрібно було співати колядку «Радість нам ся являє», жартувати та рухатися в такт музиці.
Сьогодні релігійний сенс обряду частково відійшов на другий план, а традиція набула світського значення. За словами мешканців Бороняви, участь у Шархані стала своєрідним символом готовності юнака до створення сім’ї — демонстрацією намірів перед родинами потенційних наречених.
На фестивалі в Ужгороді традицію Шархані показали як частину живої нематеріальної культурної спадщини Закарпаття, яка й досі передається з покоління в покоління та залишається важливою складовою різдвяних свят.
