Одна фотопастка дозволила дослідникам зафіксувати дивовижну гармонію дикої природи. На невеликій ділянці в глибині лісу утворився справжній оазис, куди майже щодня навідувались ведмеді, а також інші лісові мешканці. Кожен вид ніби мав свій час для відвідин цього місця, не заважаючи іншим. Така взаємна толерантність показує, що навіть тварини різного трофічного рівня можуть мирно співіснувати, користуючись спільною територією за мовчазною згодою.
Про це розповів Ужанський національний природний парк на своїй сторінці у fasebook
Спостереження через об’єктиви фотопасток відкривають прихований світ дикої природи. Навіть могутні хижаки, як бурий ведмідь, здаються напрочуд спокійними й добродушними.
Ведмідь бурий (Ursus arctos) — найбільший хижий ссавець Європи. Свою репутацію він отримав не за агресивність, а за вражаючі розміри. Карпатські ведмеді зазвичай більші за своїх європейських родичів: самці досягають 1,8–2,4 м у довжину та важать 180–340 кг, самки менші — 1,4–1,8 м і 160–180 кг. Відомі випадки, коли вага окремих особин сягала 400 кг.
Забарвлення хутра ведмедів змінюється з віком: молоді особини мають чорно-буре хутро, яке з часом світлішає, набуваючи сірувато-бурих чи коричневих відтінків. Фотопастки фіксують тварин різного віку, розмірів і кольору.
Ведмідь чудово пристосований до життя в лісі. Його сильні лапи з великими загнутими кігтями допомагають дертися на дерева та розкопувати землю у пошуках поживи — корінців, личинок, гнізд ос і мурашників. Попри зовнішню повільність, це вправний мисливець і витривалий трудівник. Щоб накопичити необхідні жирові запаси на зиму, ведмідь проводить багато часу у пошуках їжі, не цураючись навіть падалі.
Зимовий спокій ведмедя настає лише за глибокого снігу. Самки залягають у барліг, щоб народити і вигодувати малят, які народжуються сліпими, без шерсті й важать близько 500 грамів. Відомі ведмежі лігва у великих дуплах старих дерев або під корінням повалених дерев, вистелені ялиновими гілками та мохом.
На відео з фотопасток видно і молодих ведмежат, і старших «пестунів», які залишаються поруч із матір’ю до трьох-чотирьох років та навіть допомагають доглядати за молодшими. Водночас зустріч із ведмежим сімейством небезпечна — ведмедиця пильно охороняє потомство і здатна агресивно реагувати на загрозу.
В Україні популяція бурого ведмедя залишається невеликою — близько 400 особин. Найбільше їх мешкає на Закарпатті. Цей вид є рідкісним, занесеним до Червоної книги України як «зникаючий», а також охороняється Червоним списком МСОП і Бернською конвенцією як вид, що потребує особливої охорони.
