Квітослава Станко родом з міста Берегове. Кілька років тому вона переїхала до Чехії, де поєднує основну роботу з розвитком блогу. За цей час дівчині довелося пройти через особисті втрати й виклики, які могли б зламати будь-кого. Але замість того, щоб зупинитися, вона знайшла у собі сили рухатися далі, і врешті-решт здійснила давню мрію. Сьогодні Квітослава – фіналістка конкурсу «Міс та Місис Закарпаття 2025». Для неї це не просто змагання за титул, а можливість розповісти свою історію, вшанувати близьку людину та показати іншим: навіть після найважчих випробувань можна знайти натхнення й продовжувати боротися за своє майбутнє.
Журналісту «Баношу» дівчина розповіла про життя між Україною та Чехією, силу підтримки рідних, власний блог і про те, чому конкурс став для неї маленькою, але дуже важливою перемогою.
Яким є ваше життя зараз?
Я народилася у місті Берегове. Мені 22 роки. Я мешкаю в Чехії вже четвертий рік. Зараз активно веду свій блог та по 12-15 годин працюю на складі у Чехії. У вільний час займаюся танцями та футболом.
Коли у вас виникла ідея почати вести свій блог?
Колись я робила розіграші. Але активно розвивати блог я почала у 2023 році. На цей час я співпрацюю з різними артистами та агенціями. Я контент-менеджерка, знімаю рекламу для їхніх концертів у Європі та привертаю до них увагу.
Чи важко розкрутити свій блог у соцмережах?
Так, важко. Але, вважаю, що якщо у людини є харизма, це легше буде зробити. Треба регулярно виходити в етер, спілкуватися з підписниками, а це теж треба вміти.
Як ви поєднуєте роботу на складі та блогерство?
Це досить цікаве для мене поєднання, можу сказати, що від цього отримую певне задоволення та тримаю себе в тонусі. У суботу та неділю я присвячую декілька годин зйомці реклами для артистів, інший час намагаюся приділяти час своїй аудиторії у соцмережах, щоб підписники бачили якесь різноманіття, та не зникнути з поля зору. Рекламу я знімаю заздалегідь, тобто за 2-3 тижні до необхідного терміну в мене вже все готово.
Чим для вас життя в Чехії відрізняється від життя в Україні?
В Чехії я відчуваю себе чужою. Де б я не була, дома завжди краще. Кожного разу в цьому переконуюсь. За декілька років я звикла до життя в Чехії, але коли почалося повномасштабне вторгнення, стало важче.
Зараз ви готуєтесь до фіналу конкурсу «Міс та Місис Закарпаття 2025». Чому вирішили взяти участь у конкурсі?
Це була моя маленька мрія. Я брала участь у кастингу у 2021 році. Тоді уйко мене дуже підтримував. Я не пройшла та дуже засмутилася з цього приводу. Він мені казав, що наступного разу все вийде. Але я тоді не хотіла ще раз проходити кастинг, опустила руки загалом. Уйко в мене військовий, у 2023 році він пропав безвісти. Тоді я дала собі обіцянку, що буду успішною, перспективною та буду мати все, що він хотів бачити в мені. Уйко хотів, щоб я була жіночною, не була пацанкою. Хотів, щоб я була стриманою дівчиною, яка не буде використовувати нецензурну лексику.
За декілька тижнів до старту кастингів “Міс та Місис Закарпаття 2025” він мені наснився. Саме заради нього я вирішила знову взяти участь у кастингу, бо це не лише моя, а і його мрія. Тому вирішила не просто мовчки мріяти, а щось зробити. Тепер я у фіналі, і це вже моя маленька перемога. Дуже пишаюся своєю підтримкою і навіть якщо я не виграю, моя участь присвячена лише уйку.
Як ви готуєтесь до фіналу?
Хоч я зараз мешкаю в Празі, один раз на два тижні їду додому на декілька днів, щоб взяти участь в обов’язкових заходах. Дорога довга та важка, емоційно теж витрачаю багато енергії на ці поїздки, але я поставила собі мету – йти до кінця, бо це важливо.
До того ж перед кожною учасницею стоїть ще одна мета – допомогти Збройним Силам України. Кожен охочий може підтримати фіналістку, якщо хоче, щоб вона виборола титул “Міс глядацьких симпатій”. Мій номер: 12.
Щоб віддати голос, треба перейти за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/AWEv8oaKuk?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAae1hHlPOa89FfcZ3rurFgQZFiEC9tUM2eI5Rs14-QcvQn6lQqhEFp0tFnNGTw_aem_ih1IJhafyHkhemvJFEOZ9g
Зробіть донат на підтримку 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади та у коментарі вкажіть номер учасниці, за яку голосуєте. Це може бути будь-яка сума. Найбільший донат, який внесли за мене, станом на зараз – 5000 гривень. Голосування завершиться 14 листопада о 00:00. Переможе та, хто набере найбільше голосів, враховуючи кількість донатів та суму внесків – усе за формулою середнього арифметичного.
У нас досить непоганий результат за ці дні. Дуже пишаюся українцями, бо ніколи не бачила, щоб люди так жваво донатили гроші, аби просто віддати голос. Я дуже тішуся, що голосування зробили саме у такій формі, бо так ми можемо не просто показати красу Закарпаття та жіночність, а й допомогти нашим Захисникам.
Чим ви надихаєтесь у повсякденному житті?
Собою та своїми змінами. Також надихаюсь своєю роботою, бо я не працюю просто, щоб працювати, роблю це не через силу. На роботу я завжди йду з задоволенням, хоч й прокидаюся о 4-й ранку. Мене надихає моя сторінка, мій блог (https://www.instagram.com/accounts/login/?next=%2Fkvitoslava23%2F&source=omni_redirect)
Я зараз заробляю на блозі та маю основну роботу. Половину з того, що заробляю завдяки блогу, перераховую на допомогу військовим. У мене батько військовий, тому я знаю як важко буває хлопцям на фронті. Багато військових пишуть мені, що потребують кошти на дрони, мавіки. Розповідають, що мало людей зараз донатять, а для мене це як удар в спину. Бо просто зараз хлопці та дівчата перебувають в пеклі, а багато людей, які виїхали за кордон цього зовсім не розуміють. У мене і брат безвісти пропав, і вуйко. Тато військовий, тому я знаю з їхніх розповідей, як військовим тяжко. Хоч я й мешкаю за кордоном, допомагаю воїнам. Ще з концертів, які проходять в інших країнах, теж половина коштів віддається на ЗСУ, це важливо. Завдяки рекламі, ми можемо зібрати певну кількість людей на заходи артистів. В цьому теж мій внесок.
Як вас зараз підтримують рідні та друзі?
Дуже підтримують. Такої підтримки як зараз я, мабуть, ніколи не мала. Мої рідні пишаються мною, кажуть, що дуже вірять в мене. Хоч інколи за голову можуть взятися від моєї нецензурної лексики в блозі.
Чи стикаєтесь ви з хейтом?
Так, хейтерів я маю в соцмережах більше ніж 50%, але вони стимулюють мене робити більше. Я не звертаю увагу не негатив, а певною мірою мені хейт приносить задоволення. Та й до того ж ці люди, які пишуть погане, голосують за мене за “Міс Закарпаття”.
Ким ви бачите себе у майбутньому?
Я й надалі хочу розвивати свій блог. Раніше я дуже хотіла бути журналісткою, але не пішла в цю професію за особистих обставин. Але стала блогеркою. Так, скандальною. Десь навіть крінжовою. Але й енергійною та чесною. Я, як то кажуть: “За будь-який кіпіш, окрім голодування!” І себе надалі я бачу лише блогеркою. Жити я в майбутньому хочу лише в Україні. Треба лише дочекатися коли закінчиться війна.
А яку мрію хочете здійснити в майбутньому?
Колись у мене була мрія – подорожувати Європою. А тепер я просто хочу, щоб закінчилася війна та мій вуйко знайшовся. Це все, що мені треба. Так, якщо є гроші в кишені можна об’їздити хоч увесь світ, але рідну людину навіть маючи купу грошей, не повернеш. Це для мене дуже болюча та емоційна тема.
У березні 2023, коли вуйко пропав, я була в Чехії. Прийшла звістка, я впала в депресію. Та й навіть досі повністю від цього не відійшла. Уйко – це та людина, яка завжди була зі мною, ми з ним пов’язані не лише кров’ю, а й душею. Аби він мною пишався, я піду на все. Буду успішною, перспективною. Пам’ятаю, як він злився, коли я матюкалася. Так, свій блог я підняла на матюках, але зараз продовжую вже без нецензурної лексики. Мій батько теж став на захист країни, був в багатьох гарячих точках України під час цієї війни. Він сказав: “Піду захищати Україну!” і пішов. Пишаюся ним дуже. Коли він на передовій був, я дуже плакала. Але, на щастя, він зараз вдома.
