24 серпня Ужгород зазвучить по-особливому! Муніципальний хор “Гомін” Львівського органного залу, який вже підкорив серця українців від краю до краю, завітає до Закарпаття, щоб подарувати два незабутні концерти. Цей колектив, що став справжнім феноменом після того, як їхній зворушливий кавер на пісню Степана Гіги в аранжуванні Євгена Маляревського “Цей сон” розлетівся мережею, несе в собі не лише неймовірний талант, а й ту особливу енергію, яка здатна запалити душу кожного слухача.
Закарпаття, відоме своєю любов’ю до мистецтва та глибоким поціновуванням автентичності, з нетерпінням чекає на зустріч з колективом. А журналіст “Баношу” мав унікальну нагоду поспілкуватися зі співдиректором Львівського органного залу Тарасом Демком та художнім керівником хору “Гомін” Вадимом Яценком. Вони поділилися історією створення хору, розкрили секрети репетицій, згадали найяскравіший закордонний виступ та розповіли про те, що робить “Гомін” не просто колективом, а справжньою дружньою родиною.
Розкажіть трохи: що собою зараз являє хор “Гомін”?
Тарас: Зараз хор “Гомін” – це структурний підрозділ Львівського органного залу, який знаходиться в нашій структурі вже 2,5 роки. Ми здійснюємо менеджмент та керівництво хором. До цього колектив був окремою інституцією та має більш ніж 30-річну історію. “Гомін” кілька разів змінював свою концепцію, це був виключно чоловічий колектив. Коли ми стали співпрацювати з хором, відразу сформували чітку концепцію і почали працювати над розвитком репертуару та концертною політикою.
З того часу “Гомін” став працювати дуже інтенсивно та продумано. Чіткі процеси дали хору можливість зростати кар’єрно та репертуарно. Щомісяця хор дає 5-6 концертів. Це, я вважаю, гарний результат для подібних колективів. Наша робота спрямована на постійну роботу з аудиторією, і, звичайно, вшанування важливих дат. Загалом діяльність досить різнопланова.
Вдома у Львові учасників колективу впізнають на вулицях?
Тарас: Так, дуже часто впізнають на вулиці та в магазинах. Зараз також в учасників колективу є мерч футболки, а це теж привертає увагу львів’ян. Нещодавно хор пішов у півмісячну відпустку, дехто поїхав відпочивати в гори. Вадим навіть знімав сторіз, як він поїхав у маленьке карпатське село і велика група туристів не хотіла його відпускати.
Як стати учасником хору?
Тарас: У складі хору зараз 25 хористів. Відбір відбувається під час конкурсу, в результаті якого спеціальна комісія ухвалює рішення про рекомендацію підписати контракт на один або кілька років. Для того, щоб учасник потрапив до колективу, він повинен мати певний стаж роботи, рівень освіти та володіти необхідними навичками. Конкурс передбачає виступ, читання з листа, також розглядається загальна музична компетенція, нотна грамотність.
Вадим: Мені пощастило, бо наші артисти великі професіонали, тому всі процеси у нас чіткі та зрозумілі. Кожен знає що робити та як організувати свій день.
Скільки часу ви приділяєте репетиціям та як вони проходять?
Вадим: У нас 8-годинний графік роботи, якій поділяється на самостійну роботу хориста та колективну. Тобто, це репетиції у Львівському органному залі або на хоровій базі, і самопідготовка.
Ви товаришуєте між собою в повсякденному житті?
Вадим: Так, ми всі друзі, бо проводимо багато часу разом. Немає людей, які якось випадають з контексту спілкування. “Гомін” – це велика родина, і мабуть, кожен з нас вже звик, що тепер його сім’я складається не лише з батька, мами чи дружини, а ще з 24 хористів, керівників, турменеджерів. Хлопці та дівчата збираються, ходять разом в гори. Мені здається, що в комунікації між молодими та сучасними людьми й не має бути проблем. Не йде мова про заздрість, склоки, як може бути в колективі. Артисти підтримують один одного і це дуже важливо.
Тарас: “Гомін” дружить з командою Львівського органного залу, що теж є нетиповим моментом для закладів культури. Вчора навіть і в театр всі разом ходили. Загалом феномен сплеску інтересу до хору зараз часто порівнюють з театральним бумом, який відбувається в Україні, наприклад, коли ставили “Конотопську відьму”. Ми з колективом якраз ходили на цю виставу, дуже гарно поспілкувалися та провели час.
А ще всі наші артисти дуже інтегровані в музичне життя Львова. Тому на концерти “Гомону” проходять представники інших міських хорів, що також є дуже нетиповим для творчих людей.
А вокально як учасники колективу спрацьовуються?
Вадим: Все це на етапі конкурсу ще відбувається. Ми з Тарасом також входимо в склад комісії, яка прослуховує учасників. Ми все бачимо, обговорюємо чи зможе людина інтегруватися в хор. А загалом є окрема стилістика звуку, коли одна людина замінює іншу, вона інтегрується в контекст того звучання хору, який вже є.
Тарас: Зауважу також, що часто учасники хорів не хочуть бути солістами, і мало хто може вийти вперед перед колегами та заспівати сольну партію. Зазвичай для цього хори окремо запрошують співаків. Але учасники “Гомону” завжди хочуть виступати сольно. Це гарна риса Вадима, який вміє розкривати таланти. Він бачить сильні сторони кожного артиста. Про це свідчать й наші програми. У нас їх декілька, і в різних творах солюють різні учасники. Наприклад, програма “Цей хор, цей хор”, яка зараз є дуже популярною, розкриває з різних боків майже кожного учасника хору. На концертах можна побачити, як одна людина виступає і в ансамблі, і сольно.
Думаю, про це багато хто вас вже запитав. Але чому, на вашу думку, кавер на пісню Степана Гіги “Цей сон” в аранжуванні Євгена Маляревського так завірусився в інтернеті? Адже у вас безліч крутих каверів.
Тарас: По-перше, у нас є дуже крута команда, яка займається маркетингом. Команда часто збирається, придумає нові цікаві фішки для промоції концертів. У неї є певна тактика і вона щоденно аналізує все, що відбувається.
Ця програма була в репертуарі “Гомону” вже понад рік і мала великий успіх. “Гомін” збирав повні зали, але на цьому проєкті була заборонена фото та відеознімання, бо це насичена програма і ми хотіли, щоб глядач приходив на концерти та наживо насолоджувався музикою. Але наприкінці сезону, коли вже планували відпустку, ми зробили запис рілса для соцмереж з однією з пісень. Те, що “Цей сон” так завірусився пояснюється міжсезонням, бо концертні майданчики в цей час не такі активні. До того ж у пісні дуже приємний вайб та й ті, хто хотів потрапити на концерти хору, мали можливість побачити запис в інтернеті. А ще, думаю людей дуже підкуповують гарні молоді люди, які класно роблять свою роботу.
У серпні стартує великий всеукраїнський тур “Гомону”. Це перший ваш такий масштабний тур за час повномасштабного вторгнення?
Тарас: Так, це перший всеукраїнський тур, але не перша гастрольна поїздка. “Гомін” побував в декількох українських містах, крім того, в нас були закордонні поїздки: в Польщу, Швецію. Ми постійно працюємо над гастрольними проєктами. Поїздки за кордон розширюють нашу міжнародну співпрацю, що дуже важливо для української культури. А в Україні таким чином ми розширюємо коло наших глядачів.
Яку реакцію ви отримуєте від глядачів в містах України?
Вадим: Ось, наприклад, у травні ми взяли участь у фестивалі “Катедральні дзвони” в Івано-Франківську, який організував мій товариш Володимир Рудницький. У програмі концерту лунали українські партесні концерти — шедеври духовної музики XVII–XVIII століть, які зворушили слухачів глибиною і багатоголосою красою. Це був гарний досвід, бо на фестиваль щороку приїздять круті хорові колективи з усієї України. В цьому році в заході взяли участь “Liatoshynskyi Capella” з Києва, камерний хор “Воскресіння” та муніципальний камерний хор “Галицькі передзвони” з Івано-Франківська. Кожен з колективів презентував різні програми, присвячені певним подіям в українському мистецькому середовищі.
Ми з підв’язкою до українського композитора Миколи Дилецького презентували партесні концерти й весь час чули дивовижну підтримку від франківської публіки та гостей фестивалю. У “Катедральних дзвонів” є ще одна фішка – Володимир Рудницький запрошує на фестиваль відомих українських композиторів та діячів культури. Від них ми також отримали величезний фідбек. Наприклад, від Святослава Луньова, який сказав нам, що ніколи в житті не чув кращого живого виконання від хору. Ми з ним також законектились з приводу твору, який він зміг би написати для “Гомону”. Для Львівського органного залу та безпосередньо для нашого колективу це є одним з пріоритетних моментів у творчості: ми хочемо залучати українських композиторів до написання нової музики в різних жанрах.
Починаючи з серпня у нас планується велика кількість концертів, тому ми маємо сподівання, що глядач залишиться задоволеним, а ми отримаємо гарний фідбек.
Стосовно закордонних виступів. Який з них найбільше запам’ятався?
Вадим: Перше, що згадується – виступ в Стокгольмі. Ми виступали в залі нобелівських лауреатів, де щороку проводять вручення премії.
Тарас: До речі в концертний зал з аеропорту колектив їхав автобусом, який за день перед тим, віз нобелівських лауреатів. Це теж було таке незвичне відчуття. Нам навіть організаторка розповідала хто з відомих особистостей на якому місці їхав. Та й на самих концертах був аншлаг. Це був справжній діалог культур, бо в нас зі шведами дуже перегукується історія, і у нас Швеції велика симпатія.
Знаю, що “Гомін” записував саундтрек до телевізійного серіалу “Чорнобиль” від НВО.
Тарас: Так, це було задовго до співпраці колективу з Львівським органним залом, але ми знали про це і дуже раділи за колег. Це було якісно, гарно та дуже всім сподобалося.
Що мотивує вас зараз?
Вадим: Насправді мотивації достатньо. Сам факт того, що одним з найпопулярніших в Україні колективів зараз є наш академічний хор вже дуже мотивує. Але при цьому на нас лягає велика відповідальність, бо ми несемо в люди великий музичний жанр і до нас велика увага. Треба, як то кажуть, тримати марку, робити якісний продукт. До того ж є багато чого, що б хотілося втілити в майбутньому. Якщо казати саме про хор, то мені здається мотивації й до кінця життя вистачить.
Чому зараз, на ваш погляд, треба популяризувати українську музику в нашій країні та за кордоном?
Вадим: Та її не лише зараз потрібно популяризувати, а завжди. Ми живемо в Україні, тому хто як не ми? Можливо, на фоні того, що, на жаль, зараз відбувається в нашій країні, західні митці можуть більше звертатися до українського мистецтва. Справді, інтерес до української культури зараз виріс в порівнянні з тим, як це було до повномасштабного вторгнення. Але саме ми, українці, маємо популяризувати свою музику всіма способами.
Ви плануєте в майбутньому взяти участь у великих світових вокальних конкурсах на кшталт “Євробачення”?
Вадим: Ні, бо, по-перше, ми академічний хор, а на подібних конкурсах виконуються більш естрадні композиції. Та і взагалі нам є чим зайнятися й без талант-шоу. Ми маємо свою нішу, розуміємо своє призначення. Та і якщо говорити про формат “Євробачення”, то там на сцені має бути не більше шістьох людей. Тому ми навіть за кількістю не проходимо.
Розкажіть про найближчі плани колективу
Тарас: Попереду у хору “Гомін” концертний тур Україною та іншими європейськими містами. Також колектив працює над записом хорової музики Миколи Леонтовича до його 150-річного ювілею, який буде через два роки. Ми поставили собі на меті записати якнайбільше його хорових творів. Музика Леонтовича дуже віртуозна та філігранна. Окрім відомого на увесь світ “Щедрика”, у композитора є безліч бездоганних композицій. Звичайно будемо створювати нові програми для українського глядача та знайомити його з хоровою музикою.
