Закарпаття — це не лише мальовничі пейзажі та гірські вершини, а й унікальний світ дикої природи, що зберігся у глухих лісах Карпат. Тут мешкають рідкісні тварини та ростуть ендемічні рослини, які потребують нашої уваги та захисту.
Рідкісні тварини Закарпаття:
Чорний лелека — таємничий символ Карпат
Чорний лелека — один із найрідкісніших птахів України, занесений до Червоної книги. Гніздиться в старих, важкодоступних лісах Закарпаття, Івано-Франківщини, Львівщини та інших карпатських регіонів. В Україні нараховують близько 300–350 пар.
Птах полюбляє тишу й гніздиться на високих деревах поблизу боліт та водойм. Пари утворюються на багато років, гнізда слугують домівкою десятиліттями. Лелека харчується виключно тваринною їжею — жабами, рибою, комахами, іноді ловить мишей, птахів і плазунів.
Серед головних загроз для нього — знищення старих лісів, осушення боліт та людське втручання в дикі місця.
Кіт лісовий — тіньовий хижак Карпат
Цей дикий родич домашнього кота мешкає в глухих лісах Закарпаття — зокрема у Воловецькому, Тячівському, Перечинському та інших районах. Від звичайного кота відрізняється більшими розмірами (до 90 см) та товстим покільцьованим хвостом.
Кіт лісовий веде потайний спосіб життя, активний переважно вночі. Живе у дуплах, норах або чагарниках. Полює на дрібних гризунів, птахів і рептилій. У Карпатах лишилося лише близько 300–400 особин.
Йому загрожують вирубка старих лісів, відстріл бродячих котів, а також змішування з домашніми котами, що призводить до втрати чистоти виду. Вид занесено до Червоної книги та охороняється в Карпатському біосферному заповіднику й інших природоохоронних зонах.
Вогняна саламандра — отруйна окраса
Цей карпатський ендемік — справжній релікт, який зберігся ще з доісторичних часів. На вигляд — ніби маленький динозавр у яскравому чорно-жовтому вбранні, з великими очима і гнучким тілом. Хоч здається незграбною, саламандра швидка і ховається у найменші щілини.
На території України вид зустрічається в Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях, де живе у букових і смерекових лісах Карпат, піднімається до верхньої межі лісу, населяє криволісся і полонини, зустрічається на узліссях і зрубах. Надає перевагу біотопам з товстим шаром лісової підстилки та моху.
Найчастіше її можна зустріти в лісі після дощу — саме тоді вона виходить на полювання: слимаки, черв’яки, комахи. Шкіра саламандри виділяє отруйний секрет, який відлякує хижаків. Для людей він майже не небезпечний, але не варто брати саламандру до рук — слиз може викликати подразнення або алергічну реакцію.
Хоч вона й звичайна для карпатських лісів, її збереження важливе: вирубка лісів, зміни клімату й руйнування вологих середовищ загрожують її існуванню.
Бурий ведмідь — володар гір, що зникає
Бурий ведмідь — найбільший хижак України, якого сьогодні можна зустріти лише в Карпатах. Його чисельність критично мала: за оцінками, у лісах живе лише 110–130 особин.
Ведмідь веде сезонні вертикальні міграції: ранньою весною, одразу після сплячки, він спускається до долин річок у пошуках їжі, а влітку та на початку осені — піднімається вгору, слідом за достиганням ягід і горіхів. Особливо полюбляє букові ліси та зарості ліщини, де восени готується до зими.
Цей хижак уникає людей, та все ж страждає через вирубку лісів, зменшення кормової бази, браконьєрство й порушення природного середовища. Вид занесено до Червоної книги України. Його охороняють у Карпатських національних парках та біосферних заповідниках.
Олень благородний
Це найпоширеніший вид оленів у Карпатах, зокрема в Закарпатті. Ці тварини здійснюють сезонні міграції: влітку піднімаються у високогір’я, взимку — спускаються в нижні лісові яруси. За день олень може пройти до 50 км, а в пошуках їжі чи безпечного місця — навіть понад 150 км. У спеку олені охолоджуються, заходячи у воду, а для відпочинку влаштовують лежбища в траві або витоптують сніг, утворюючи теплу ямку.
Раціон благородного оленя дуже різноманітний — понад 300 видів рослин, включаючи деякі отруйні. Цей вид є важливим елементом екосистеми Карпат і водночас — символом їхньої дикої природи.
Заєць-русак — єдиний заєць Закарпаття
У Закарпатті заєць-русак є єдиним представником зайцевих, що постійно мешкає в регіоні. Цей вид добре пристосувався до місцевих умов, хоча йому властиве певне зниження чисельності в останні роки.
Поширення та середовище існування:
Заєць-русак переважно мешкає на відкритих місцях: полях, луках, узліссях, вирубках і гаях. У гірських районах Карпат, включаючи Закарпаття, він зустрічається до висоти 1500–2000 м влітку, спускаючись нижче взимку. Він уникає густих лісів, віддаючи перевагу розрідженим лісовим масивам та сільськогосподарським угіддям.
Хоча заєць-русак є одним з основних хутрових тварин в Україні, його чисельність у Закарпатті та інших західних регіонах зменшується. Основними причинами є надмірне полювання, знищення молодих зайченят бродячими тваринами, скорочення площ сінокісних угідь та використання хімікатів у сільському господарстві.
Заєць-русак веде переважно нічний спосіб життя. Він харчується різноманітними трав’янистими рослинами, зокрема злаками та бобовими. Взимку, при нестачі зелені, він переходить на гілки дерев і чагарників. Розмножується кілька разів на рік, приносячи по 3–4 виводки з 5–7 зайченят у кожному.
