Бронзові гуси, розташовані на вулицях Мукачева – більше, ніж просто скульптури. Вони уособлюють міський характер, нагадують про давні перекази й формують власний “маршрут малих пам’яток”, який став популярним серед туристів. Встановлені як мистецький акцент, гуси стали однією з найтепліших локальних легенд. Історію та міфи про мукачівських бронзових птахів розповідають журналісти “Баношу”.
Як гуси стали символом Мукачева та причому тут Святий Мартин?
За багато років гуси стали справжніми символами Мукачева. І це не лише завдяки славетному закарпатському птахівництву, яке славиться своїми лапчастими пернатими. Історичне коріння цього символізму сягає часів покровителя міста – Святого Мартина. За легендою, під час його проповіді гуси здійняли неймовірний галас, за що й були перетворені на святкову страву. Відтоді ці птахи стали не лише невіднятним елементом образу святого, але й потужним символом гостинності Мукачева та всього Закарпаття. Відтоді в Мукачеві існує чудова традиція: щороку на День Міста мешканці печуть гусака, подаючи його до столу на знак пам’яті про цього Святого. Навіть на кухлі бронзового гуся-пивовара можна побачити напис, що нагадує про народження святого Мартина в римській провінції Паннонія на початку IV століття.
Щороку, 11 листопада, Мукачево перетворюється на епіцентр грандіозного святкування, присвяченого Дню святого Мартина Турського. Саме цього дня мукачівці вшановують свого небесного покровителя. Відтепер це свято має офіційний статус Дня міста, що підкреслює його особливе значення для містян. Цікаво, що гуси, які відіграють певну роль у святкуваннях, вважалися в римлян священними птахами Марса, на честь якого і був названий майбутній Святий Мартин.
Яким було життя Мартина Турського до того, як його почали шанувати як Святого?
Мартин Турський або Мартин з Тура, народився у 317 році нашої ери. Його батьківщиною була римська провінція Паннонія, а саме місто Сабарія (сучасний Штайн-ам-Ангер, що входить до складу Баварії). Батько Мартина був військовим, дослужився до звання трибуна (що приблизно відповідає сучасному полковнику) в римському легіоні. Він залишався вірним прихильником римського язичництва, тому й дав синові ім’я на честь Марса, римського бога війни. Дитинство Мартина пройшло в місті Тіціна, куди перевели його батька по службі. Там він познайомився з місцевими християнами й став катехуменом, тобто готувався до хрещення. Однак, хрещення так і не відбулося, оскільки місцевий єпископ побоювався гніву впливового батька хлопчика. Згідно з імперським указом, сини ветеранів мали йти на військову службу, тому у віці 15 років Мартин присягнув на вірність римському легіону і невдовзі став офіцером кінноти. Вже тоді він захоплювався прикладом життя Антонія Великого, представника східного християнства. Мартин вражав своїх слуг і товаришів по службі тим, що, маючи можливість насолоджуватися всіма спокусами, він вів моральне життя і допомагав тим, хто потребував допомоги.
Легенда про Святого Мартина та його “помічників”
Існує ще одна зворушлива легенда, яка розповідає про те, як звичайні домашні птахи відіграли неабияку роль у призначенні Мартина на високий сан єпископа міста Тур. Хоча віряни щиро прагнули бачити його на цій почесній посаді, сам Мартин вважав себе не гідним такого відповідального служіння. За переказами, він навіть намагався уникнути цієї долі, сховавшись від посланців у гусятнику. Однак, саме завдяки несподіваному та гучному ґелґотінню гусей, його схованку було викрито. Це змусило Мартина прийняти свою долю та стати єпископом.
Ця символічна подія знайшла своє відображення у сучасних святкуваннях, зокрема, під час проведення “пошуків святого Мартина”. Ці урочисті процесії, де діти несуть у руках власноруч виготовлені ліхтарики, а колону очолює вершник у плащі, є поширеними, наприклад, у Німеччині. Подібні заходи почали проводити й у Мукачеві.
У німецьких містах існує ще одна чудова традиція: у день святого Мартина дітям дарують подарунки. До цієї благородної справи долучаються як приватні домогосподарства, так і місцеві кафе та магазини. Малеча з радістю відвідує ці місця, збираючи смаколики. Це є нагадуванням про те, що святий Мартин був відомий своєю щедрістю та любов’ю до роздачі милостині. Крім того, і діти, і дорослі в цей святковий день з задоволенням пригощаються стравами з гусятини. У будь-якому разі, у країнах Західної Європи запечений гусак є невіддільним елементом святкування дня святого Мартина. Саме тому птах, якого мали запекти з яблуками у відомій казці Сельми Лагерлеф, мав ім’я Мартин.
Скільки всього бронзових гусей у Мукачеві?
Всього їх чотири. Перші три – гусак-фотограф, гусак-мандрівник (обидва встановлені у 2016 році біля міської Ратуші та на вулиці Латоричний Двір відповідно), гусак-пивовар (у 2018 році встановлений на Ринковій вулиці). Він стоїть на бочці з келихом, на якому написано “Паннонія”.
Нещодавно в місті з’явився ще один бронзовий птах, якого вже встигли неофіційно охрестити «гусак з ноутбуком», на вулиці Андрея Шептицького, 21. Його автори: скульптор Іван Мисакович і художник-ескізист Степан Федорин.
В майбутньому в Мукачеві планується встановити ще 9 скульптур. Кожна з них матиме свою унікальну професію та власну, неповторну історію.
Вже встановлені скульптури мають виняткові параметри: висота – 90 сантиметрів, а вага кожного гусака – 46 кілограмів. Гусак-фотограф особливо привертає увагу своєю автентичною ретро-камерою, якою він нібито фотографує міську Ратушу. Його образ доповнює елегантний дрес-код з метеликом. Не відстає від нього й гусак-мандрівник, який, хоч і в іншому вбранні, але також виглядає надзвичайно стильно. На ньому наплічник мандрівника, парасолька та аристократичне вбрання.
