Іван Моняк – не просто літописець історії Закарпаття, а людина, серце якої наповнене любов’ю до рідного краю. Як письменник, дослідник і хранитель історії, він не лише пише про Перечинщину, а й відчуває її. Автор численних книг, Іван Петрович з любов’ю та ретельністю висвітлює історію, традиції та життя населених пунктів Закарпаття. Його твори стають справжніми скарбами, які допомагають зберегти спадщину предків і краще пізнати край.
11 червня Івану Петровичу виповнилося 82 роки. Перші кроки в літературі він зробив на початку 1980-х, публікуючи свої твори в місцевих районних газетах. На сьогодні він написав 12 книжок, присвячених Перечинщині, її історії, відомим мешканцям і важливим подіям. Зараз письменник працює над тринадцятою книгою під назвою «Перечин, час, люди», яка присвячена самому місту. Ця праця охоплює ціле століття історії Перечина, починаючи з 1920-х років і до сьогодення. Актуальність теми зростає через нові процеси, що відбуваються в місті з переїздом вимушених переселенців та підприємств зі сходу України.
Народився Іван Петрович у 1943 році в селі Ставне на Великоберезнянщині. У 1950 році він почав навчання в Ставенській середній школі, яку закінчив у 1960 році. У шкільні роки був воротарем футбольної команди села.
З 1960 по 1962 рік навчався у Бродському педагогічному училищі, здобувши спеціальність вчителя трудового навчання. Після навчання працював вчителем в Ужоцькій школі.
З 1962 по 1965 рік служив в армії, а після повернення перебрався на постійне проживання до Перечина, де спочатку працював головою спортивного товариства «Колос», а згодом — уповноваженим Закарпатського облвиконкому по праці в Перечинському районі. У 2008 році він був прийнятий до Національної спілки журналістів України, закріплюючи свою роль як важливого голосу рідного краю.
Про вибір шляху дослідника
Мені завжди цікавила історія Перечина. Пізніше, після виходу на пенсію, в мене з’явилося більше часу, тому вирішив присвятити його вивченню історії.
Але я не тільки про Перечин, а й про інші населені пункти Закарпаття писав, але це давно було. Це були статті на спортивну, культурну, краєзнавчу тематику.
Про те, чим Перечин може здивувати туристів
Карпатський край, гірська місцевість, долини, ліс, свіже повітря, річки, сади, виноградники…Все це про Перечин. Взимку у нас багато снігу, тому можна спіймати справжній різдвяний настрій.
Про улюблені місця в Перечині
Я в місті проживаю вже 52 роки. За цей час воно дуже змінилося. Склад населення став іншим, багато людей переїхало, структура міста взагалі змінилася, побудували нові заводи.
Щодо улюблених місць, то конкретних немає. Я люблю увесь Перечин. У нас є мальовнича річка, ліс. Взагалі люблю природу. Раніше у нас навіть ведмеді жили, рисі. Зараз знаю, що в лісах зайці, вовки є.
Про написання книжки
Моя книга буде про п’ятьох людей: лікаря, кондитера, колишнього секретаря райкому партії, церковного діяча та талановитого веселуна.
Голова міста декілька років тому розмовляв з міськими істориками та краєзнавцями, казав, що було б добре написати книжку про відомих людей Перечина. Але чомусь ніхто за неї не взявся. А я вирішив. Але потім почалося повномасштабне вторгнення й деякий час було не до книжки. Зараз я хочу нарешті видати книжку, вона готова на 70%.
Вона про наших людей, про українців, які переїхали зі Сходу. Ми багато спілкувалися з ними і я дуже тішуся, що ми, місцеві, можемо щось взяти від них, а вони – від нас. Це збагачує та робить націю більш міцною, я вважаю.
Цікаві факти про Перечин
Перечин – наймолодше місто Закарпатської області. Перечин став містом лише у 2004 році. Воно розташоване в Турянській долині за 22 кілометрів від обласного центру – Ужгорода.
Містечко було сформовано у період першої літописної згадки по Невицький замок 1317 року. Давній торговий шлях з Ужанської долини пролягав саме через Перечин на Невицький замок.
Читати також: Невицький замок: кам’яна легенда над Ужем
Територією, де зараз розташоване місто в різні роки володіли Австро-Угорщина, Чехія, Росія. Великий вплив на розвиток міста мала саме Австро-Угорщина.
В місті багато років активно розвивали футбол. Ужгород, Мукачево, Виноградів та Перчин були основними центрами розвитку цього виду спорту.
В Перечині є єдиний в Україні пам’ятник листоноші, встановлений в центрі міста у 2004 році. Цей поштар – Федір Фекета, він з Сусідніх Тур’їх Реметів. Він кожного дня проходив з кореспонденцією пішки десятки кілометрів протягом 50 років. Щоб зрозуміти його роботу, варто сказати, що 50 км на добу є відстанню, що перевищує протяжність марафонської дистанції. Одного разу взимку він вийшов на лід річки Туриця, провалився і помер від застуди. Вдячні односельці на його честь звели пам’ятник та зовні місцевого храму повісили меморіальну дошку.
Через відсутність великих промислових підприємств в місті багато населення їздило за заробітки в інші європейські країни або інші області Україні, зокрема в Херсонську, Дніпропетровську та Миколаївську, де було розвинене сільське господарство.
У 2017 році у Перечині відкрили першу мініскульптуру «Жабка». Скульптурка нагадує про гастрономічну історію жаб’ячих ніжок із Тур’я Ремети.
За радянської влади в місті працювали Хімзавод, Лісокомбінат та Стеатит., було 7 колгоспів. Хімкомбінат був побудований у 1892 році. Це було перше подібне підприємство в Україні.
В центрі Перечина росте дуб Унгварі Лайоша, якому 200 років. А біля нього у 2018 році відкрили мініскульптурну композицію «Будинок Зубної феї».
В місті є православна Світо-Миколаївська церква, побудована в 1769 році, римо-католицький костел Святого Августина, побудований в 1906 році італійцями Франческо Гайотто та Санто Комінотто. У 2002 році був освячений греко-католицький храм Святого Миколая, а у 2016 – Храм Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ. Тому релігій в нашому місті багато.
В Перечині є корчма “Підкова” біля якої знаходиться пам’ятник підкові. Він також єдиний в Україні. До нього часто проїздять туристи, зробити фото “на щастя. Висота підкови – 2550 мм, ширина – 2015 мм. Основа з каменю, приблизно 1 метр.
У 2016 році на честь 120-річчя Олімпіади в Перечині провели марафон імені історичного листоноші Федора Фекети. Також у Перечині проводять один з найцікавіших півмарафонів українських Карпат – Перечинський півмарафон.
У центрі Перечина раніше було озеро. Перша згадка про нього належить до кінця XIV ст.
Перечин також тісно пов’язаний з історією легендарного кондитера Йозефа Шнайдегена. Він родом зі словацьких топольчан і працював в Ужгороді, де відкрив власну кондитерську під назвою “Шнайдген цукразда”. Проте, після переходу Закарпаття під контроль УРСР та приходу радянської влади, його бізнес зазнав краху, і він змушений був займатися виготовленням пряників і льодяників у Перечині, щоб забезпечити виживання своєї родини.
Попри труднощі, його талант не залишився непоміченим, і через кілька років він знову зміг повернутися до випікання тістечок і тортів. Завдяки його зусиллям, у Перечині з’явилося 15 різновидів тістечок за австрійськими традиціями XIX століття, які здобули популярність по всьому тодішньому Союзу.
В кінці 19 ст. тут було прокладено залізницю Ужгород–Великий Березний, що посприяло розвитку промисловості. Відкрився тартак, на якому виготовляли шпали, побудовано лісохімічний завод. У 1959 році на лісохімкомбінаті було споруджено висотну реторту, яка за своєю потужністю була другою в Європі.
Поблизу міста Перечин Закарпатської області є масове цвітіння лаванди. На полях можна культурно провести час, насолодитися цвітінням лаванди.
