19 серпня у світі відзначають День фотографії. Дата невипадкова: саме цього дня християни вшановують святу Вероніку, яка, за легендою, витерла обличчя Ісуса хусткою, а на ній залишився його образ. З часом ця історія стала символом першої «фотографії» в історії, тож день набув особливого значення для людей, що присвятили своє життя мистецтву зупиняти час у кадрі.
З нагоди цього свята журналісти «Баношу» поспілкувалися з ужгородськими фотографами — Михайлом Коштурою та Дарією Гецко — про те, що для них означає фотографія, які виклики приносить професія та які світлини вони мріють створити.
«Фотографія навчила мене цінувати свій час» — Михайло Коштура
Для Михайла фотографія почалася не зі знімків, а з відео:
— «Я починав із публікацій на YouTube. Потім поступово почав фотографувати, вчитися та вдосконалювати навички. Це була природна еволюція», — згадує він.
Зараз фотографія для нього — не просто мистецтво, а вчитель:
— «Мабуть, найголовніший урок, який дала мені професія, — це цінувати свій труд і витрачений час. Вона навіть загартувала мене. А ще стала важливим інструментом комунікації з людьми. У міру, але я люблю працювати та спілкуватися з ними».
Попри критичність до власних робіт, Михайло має велику мрію:
— «Хотілося б потрапити на обкладинку журналу. Неважливо, чи це буде портрет, чи інший жанр. Головне — щоб фото було моє».
«Контакт, спостереження, творчість» — три слова Дарії Гецко про фотографію
Дарія не уявляє себе поза камерою. Для неї це не просто хобі, а спосіб жити й відчувати світ:
— «Чому фотограф? Тут можна говорити дуже довго, але якщо у трьох словах — контакт і люди, спостереження, творчість. Обожнюю це діло!»
Втім, фотографія іноді вимагає не лише таланту, а й готовності до несподіванок. Дарія згадує один із найемоційніших моментів у своїй кар’єрі:
— «Я знімала роботу лікарів у пологовому будинку, а вони несподівано запросили мене до залу народження зі словами: “Ось вона — справжня наша робота”. Довелося спонтанно і швидко знімати момент народження дитини. Це був шок, радість, сльози і страх одночасно».
А от фото-мрії у Дарії масштабні:
— «Хочу знімати людей на льодовиках, у пустелі, в джунглях — у диких, незайманих місцях. Також мрію зробити епічний кадр зі змагань, який би викликав справжнє “вау”».
Кожен фотограф має свій стиль, свої мрії та виклики. Але їх об’єднує головне — бажання ловити унікальні миті й ділитися ними зі світом.
Фотографія — це не лише зображення, а й історія, яка живе у кадрі. Для когось вона стає способом цінувати час, для когось — пошуком контакту з людьми, а для когось — подорожжю у найвіддаленіші куточки світу.
І саме завдяки таким людям, як Михайло та Дарія, ми можемо бачити життя очима тих, хто вміє його зупиняти на мить.
