Уявіть: ви відкриваєте нову книгу, проводите пальцем по гладкій сторінці, вдихаєте запах свіжої фарби й паперу. Навколо — шум міста, але ви вже далеко звідси: в іншій епосі, в іншому місті, іноді — навіть в іншому всесвіті. Читання — це подорож без валіз і квитків, і кожен книголюб має свою історію, як він потрапив у цей світ.
До Дня книголюба журналісти «Баношу» зібрали історії тих, для кого книги — це не просто дозвілля, а частина життя.
Ганна Новицька, директорка видання «Банош» та «Pro100media», зізнається: часу на читання має небагато, але завжди знаходить хвилинку.

Мені подобається, що, читаючи, ти занурюєшся в історію героя і забуваєш про своє життя, свої болі та переживання. Це допомагає відволіктися й прожити разом з героєм ще одну історію. На комп’ютері чи планшеті читати мені незручно — очі швидко втомлюються. Тому я обираю паперові книжки: люблю їхній запах, купувати на книжкових фестивалях і складати на полиці, створюючи власну маленьку бібліотеку.
Максим Пушкар, книжковий блогер Макс читає?!, з дитинства поринув у читання — спершу для задоволення, тепер воно стало його роботою.

Не люблю, коли кажуть, що “читати — це круто”. Не треба гнатися за трендами. Читання — це, перш за все, задоволення. Про популяризацію можу розповідати довго, але про це вже є в моєму блозі.
Ангеліна Гречин, філологиня, ставиться до друкованої книги з професійною ніжністю.

Паперове видання можна відчути в руках, вдихнути його аромат, перегортати сторінки — і таким чином отримувати подвійне задоволення від читання. Це неповторна атмосфера, якої неможливо досягти в електронному форматі. До того ж, друковані книжки, на мою думку, менш шкідливі для очей.
Олена Лазня почала читати, коли відчула самотність у новому місті.

Спочатку це були романи, потім детективи й трилери. Згодом я відкрила для себе антиутопії та фентезі — потрапляєш у світ із суперсилами чи драконами, і це неймовірно! З часом помітила, що читання допомогло мені краще аналізувати тексти, навіть новини. Паперова книга для мене має особливий “вайб” — запах, перегортання сторінок, очікування фіналу. Але електронні зручніші в подорожах.
З якої книги ви б порадили почати збирати власну бібліотеку?
- Ганна: «Якщо читач — чоловік, який любить детективи, то “Хірург” Тесс Ґеррітсен. Якщо дівчина — “Якби він був зі мною” Лори Новлін про кохання. А для любителів фентезі — Ілларіон Павлюк, “Бачу, що вас цікавить пітьма” або “Білий попіл”».

- Максим: «Не існує універсальної книги. Почніть з тієї, яка вам сподобалась або випадково потрапила до рук».

- Ангеліна: «“Кобзар” має бути в кожного, незалежно від вподобань».

- Олена: «“Хімія смерті” Саймона Бекетта. Гостросюжетний трилер, який дуже популярним — і не дарма».

У світі, де все змінюється надто швидко, книги дають нам можливість зупинитися, подихати глибше й нагадати собі, хто ми є. Бо кожна прочитана історія — це ще одна маленька цеглинка в нашому внутрішньому світі, який ніхто й ніколи не зможе забрати.
Залиште коментар
Розгорнути ▼