споруда, річка, берег

Закарпатська обласна філармонія: будівля з історією колишньої синагоги в центрі Ужгорода

Закарпатська обласна філармонія в Ужгороді — одна з найвпізнаваніших архітектурних споруд міста. Сьогодні це осередок музичного життя області, однак її історія значно глибша й тісно пов’язана з єврейською громадою міста.

Колишня синагога початку ХХ століття

Будівлю зведено у 1904 році як велику ортодоксальну єврейську синагогу. На той час Ужгород мав численну єврейську громаду, а храм був одним із її духовних та культурних центрів.

Синагога вирізнялася розкішною архітектурою: у її образі поєднувалися неомавританський та візантійський стилі, аркові вікна, декоративна цегла, символіка Старого Заповіту та зірка Давида. Простір усередині мав хорошу природну акустику, що згодом відіграло важливу роль у новому призначенні будівлі.

Трагічні події та зміна функції

Під час Другої світової війни єврейська громада Закарпаття зазнала катастрофічних втрат унаслідок Голокосту. Синагога перестала виконувати свою первинну функцію, а будівля зазнала пошкоджень і змін.

У другій половині 1940-х років радянська влада ухвалила рішення переобладнати приміщення під концертний зал. Так у центрі Ужгорода з’явилася Закарпатська обласна філармонія. Під час реконструкції інтер’єр суттєво перебудували: простір поділили на рівні, більшість релігійного декору було втрачено.

Філармонія сьогодні

Нині Закарпатська обласна філармонія є важливим культурним осередком регіону. Тут відбуваються концерти симфонічної, камерної та органної музики, виступають українські й закордонні виконавці.

Особливу цінність має великий орган, встановлений у концертному залі, який вважають одним із найкращих в Україні. Завдяки акустиці будівлі філармонія залишається улюбленим місцем як для музикантів, так і для слухачів.

Пам’ять, закарбована в архітектурі

Будівля філармонії — це не лише концертний зал, а й важливий історичний символ Ужгорода. Вона нагадує про багатокультурне минуле міста, трагедії ХХ століття та про те, як простір може отримати нове життя, зберігаючи пам’ять про своє походження.