Майор Віктор Романенко розпочав військову службу ще у 1990 році після закінчення Хмельницької школи №3. Спочатку проходив строкову службу у ракетних військах, а згодом вирішив пов’язати життя з військом та вступив до Академії прикордонних військ у Хмельницькому.
Про це повідомили на Facebook-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України.
Після випуску він багато років служив на державному кордоні. У мирний час створив родину, виховав двох доньок, нині має трьох онуків.
Після початку війни у 2014 році Романенко, який на той момент перебував у запасі та працював інкасатором, знову став до строю. Він потрапив до підрозділу Національної гвардії України і виконував бойові завдання на Луганському та Донецькому напрямках – поблизу Попасної, Кримського та Бахмута. Також підрозділ забезпечував оборону контрольного пункту в’їзду-виїзду «Зайцеве».
З початком повномасштабного вторгнення офіцер приєднався до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, де його бойовий досвід став особливо цінним для підрозділів, що виконують завдання на передовій.
У червні 2024 року під час бою біля Привілля на Луганщині позиції українських захисників були обстріляні з реактивної системи залпового вогню «Град». Один зі снарядів вибухнув поруч, унаслідок чого прикордонник дістав поранення ніг та голови.
Після лікування і реабілітації майор повернувся до служби. Нині він продовжує виконувати завдання у Мукачівському прикордонному загоні.
За словами офіцера, за роки війни українська армія значно зміцніла – зросла взаємодія між підрозділами та бойова майстерність військових. Особливо його вражає робота української авіації, адже поява наших літаків чи гелікоптерів над позиціями додає впевненості бійцям і змушує ворога притихати.
