Ужгород знову зупинився у скорботі. Сьогодні містяни зібралися на набережній Незалежності, щоби провести в останню земну дорогу захисника України — Василя Шкобу. Його шлях до вічності розпочався біля пам’ятника жертвам Голодомору — там, де плаче небо і схиляються прапори.
Василь Шкоба — ще один із тисяч, хто пішов на війну не заради слави, а заради життя. Життя тих, хто залишився вдома. Його обличчя сьогодні — в очах матері, у тиші хвилини мовчання, у вогні свічки, що палає, наче душа.
Ужгородці схилили голови у щирій молитві та глибокому співчутті рідним і близьким полеглого воїна. У кожному слові — біль. У кожному погляді — повага.
Це прощання — не просто церемонія. Це — свідчення того, що наші Герої не зникають у небуття. Вони залишаються — у наших серцях, у нашій пам’яті, у мирному небі, яке вибороли для нас.
