Сьогодні, 18 липня 2025 року, в Закарпатській обласній філармонії відбулася прощальна панахида за Володимиром Васильовичем Микитою — академіком Національної академії мистецтв України, народним художником України, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, почесним громадянином Ужгорода.
Попрощатися з легендою українського мистецтва прийшли десятки ужгородців, представники культурної спільноти, учні та шанувальники його творчості. Прощання проходило у глибокій скорботі, проте з величезною повагою до життя і спадщини митця.
— «Це без сумніву подія, яка всіх нас засмутила. Тому що втрата однієї людини — це втрата цілого космосу. А втрата такої величі, як Володимир Микита — це відчутна втрата для всієї культури Закарпаття, Центральної України і всієї нашої країни,» — поділилася Людмила Біксей, заступниця директора з наукової роботи Закарпатського обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая.
Вона наголосила, що Микита був не просто художником — він був світлом, зразком любові до батьківщини, борцем за правду і екологію, голосом простих людей. Його творчість, зокрема картина «Ягнятко» (1969), назавжди увійшла в історію українського мистецтва як хрестоматійна.
Пані Біксей також згадала, що Володимир Микита мав добре серце, був людяним і завжди прагнув порозуміння, навіть у складні моменти. «Світла йому пам’ять. Ми будемо пам’ятати його, скільки житимемо на цій землі. І зробимо все, щоб наші нащадки також знали і шанували такого великого художника,» — зазначила вона.
Пам’ять про Володимира Микиту житиме не лише в музейних залах і мистецьких каталогах — вона житиме в серцях тих, кого надихнули його полотна. Його твори — це не просто картини, а голос епохи, що навчає любити світ, берегти рідну землю і бачити красу навіть у найпростішому. І як довго житимуть Карпати, звучатимуть струмки й шумітимуть буки — житиме і світло його таланту.
