Почувши, як хтось сміється, ми майже мимоволі відчуваємо бажання посміхнутися або й собі розсміятися — це універсальний людський досвід, який є не просто випадковістю, а глибоко вкоріненим еволюційним механізмом.
Про це повідомляє Т4.
Вчені пояснюють, що заразливість сміху є проявом ширшого явища емоційного зараження, властивого всім ссавцям і необхідного для соціального зв’язку. Ця риса настільки фундаментальна, що так звані “ігрові вокалізації”, що нагадують сміх, були виявлені у 65 різних видів тварин, а на Землі не існує жодної людської спільноти, яка б не сміялася.
Згідно з теорією еволюційного психолога Робіна Данбара, сміх виник як більш ефективна заміна грумінгу — соціального вичісування, поширеного у приматів. Як і грумінг, щирий сміх стимулює вироблення в мозку ендорфінів, які полегшують біль, знімають стрес і викликають почуття задоволення та єднання. Однак, на відміну від грумінгу, який є інтимним процесом “один на один”, сміх дозволяє миттєво поширити позитивні емоції на велику групу людей одночасно. Це дало нашим предкам змогу формувати більші та складніші соціальні групи, що було критично важливо для виживання.
Окрім зміцнення соціальних зв’язків, спільний сміх виконує важливу психологічну функцію як механізм подолання стресу. Це явище, відоме як “гумор шибениці”, є поширеною стратегією серед представників стресових професій, таких як медики та рятувальники, і навіть допомагав підтримувати моральний дух людям у найтрагічніших обставинах, наприклад, в’язням концтаборів. Вивільнення ендорфінів під час сміху діє як природне знеболювальне та заспокійливе, допомагаючи людям впоратися з болем та тривогою. Таким чином, коли ми сміємося у відповідь на чужий сміх, ми підсвідомо беремо участь у стародавньому ритуалі, що зміцнює наші соціальні зв’язки та покращує психологічний стан, поширюючи “інфекцію”, яку еволюція зробила корисною для нас.
