Сьогодні на Закарпатті мешкає одна з найчисельніших і найсамобутніших німецьких громад України. Попри драматичні сторінки минулого — радянські репресії, хвилі еміграції та сучасні воєнні виклики — понад три тисячі етнічних швабів продовжують жити в регіоні, зберігати мову предків і розвивати культурні традиції.
Про це повідомили на сайті ГОЛОС КАРПАТ
Німецька громада активно відновлює старовинні храми, підтримує культурні ініціативи та вибудовує міжнародні зв’язки, фактично виконуючи роль народної дипломатії. Для багатьох із них Закарпаття — не просто місце проживання, а історична батьківщина, з якою їх поєднує кількасотлітній зв’язок.
Спадщина династії Габсбурги: як німці з’явилися на Закарпатті
Історія німецьких поселень у краї бере початок у XVIII столітті, коли регіон входив до складу володінь Габсбурги. Саме тоді сюди переселяли ремісників і хліборобів із територій сучасних німецьких земель — Баден-Вюртемберга та Гессену. Основною метою було економічне піднесення краю та розвиток сільського господарства.
За словами місцевих дослідників, перші п’ять німецьких родин оселилися в селі Павшино ще у 1749 році. У 1784-му почалося заселення сусіднього Шенборна. Згодом навколо Мукачева сформувалося понад десять поселень, де переважали німецькі родини.
Сліди тієї епохи й досі помітні: двомовні назви вулиць, характерна архітектура, а також прізвища на старих кладовищах — Ліб, Мюллер, Кізман.
Попри те, що значна частина етнічних німців у різні роки виїжджала до Німеччини, частина родин нині повертається. Їх приваблює не лише родинна пам’ять, а й тісний зв’язок із землею предків, сформований століттями спільної історії. Закарпаття для них — це не периферія Європи, а місце, де поєдналися культура, традиція і відчуття дому.
