У затишному просторі «Дерево мого життя» в Ужгороді відбувся камерний поетичний вечір, що об’єднав трьох українських авторок — Юлію Баткіліну, Катерину Єгоренко та Марко Терен. Атмосфера заходу була щира та емоційно насичена: прозвучали рядки про внутрішню боротьбу, любов, війну й надію — усе, чим сьогодні живе Україна.
Захід відбувся в невимушеному, майже домашньому форматі. Глядачі — друзі, колеги, ужгородці, які випадково дізналися про вечір — заповнили невеликий зал, слухаючи авторські тексти у виконанні самих поеток. У центрі вечора — жінки, їхній досвід, їхні голоси, які попри війну, втрати, переміщення, шукають слова і силу бути.
Одна з учасниць — поетка Марко Терен, яка зараз гостює в Ужгороді. Вона поділилася своїми враженнями від події та свого перебування в місті:
«Мене звати Марко Терен, я письменниця, родом з міста Харків. Нині я відвідую місто Ужгород, приїхала погостювати до своєї подруги та колеги Юлії Баткіліної, письменниці. Сьогодні ми влаштували невеличкий поетичний вечір — разом із Юлією та Катериною. Сподіваюся, вірші були гарні»,— сказала вона з посмішкою, не приховуючи тепла від зустрічі.
На питання про джерела натхнення Марко відповіла:
«Я думаю, натхнення — це такий стан душі. Це спосіб спілкування з цим світом, спосіб виразити власні емоції й знайти своє місце в реальності. Це форма існування».
Попри камерний формат, вечір виявився потужним за енергетикою. Поезія звучала не як втеча, а як протидія — як спосіб залишатися людиною в темні часи. Кожна з учасниць мала свій голос, але в унісон створювали відчуття єдності та сили.
Проєкт «Дерево мого життя» вкотре довів, що є не просто місцем подій, а справжнім середовищем для живої культури, відкритим до спілкування, пошуків і натхнення.
