Михайло — старший солдат мінометної батареї другого гірсько-штурмового батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік родом із Закарпаття, йому 30 років. У 128-й ОГШБр служить із початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Історію військовослужбовця розповіли на Facebook-сторінці бригади.
До війни Михайло працював за кордоном — їздив на заробітки до Чехії, де працював на автомобільному заводі “Skoda”. Напередодні повномасштабного вторгнення повернувся додому, щоб відпочити та підлікуватися. Однак із початком війни пішов до військкомату.
Перші пів року Михайло служив у підрозділі реактивної артилерії — працював із системами залпового вогню “Град” і часто виїжджав на бойові позиції. Згодом перевівся до мінометної батареї другого гірсько-штурмового батальйону. Щоб краще опанувати нову зброю, пройшов навчання в Німеччині.
“Після повернення стріляв із різних мінометів — американського М120, українського “Молота”, з 82-ки. Ми часто стояли всього за два кілометри від росіян, тому й нам прилітало — від танків, гаубиць, мінометів. Була одна серйозна контузія від близького прильоту, але все гаразд”, — поділився Михайло.
Кілька місяців тому він перекваліфікувався на водія — доставляє на бойові позиції боєкомплект, провізію, проводить мініротації особового складу.
“Їжджу на волонтерському пікапі Mitsubishi L200 або американському HUMVEE. Це дуже різні машини. Частіше використовую L200 — вона менша й легша. Хаммер — великий і гучний, зате має кращу прохідність і вантажопідйомність. Обидві машини — пріоритетна ціль для росіян. Одного разу дрон майже наздогнав мене — я встиг різко звернути, а він, приглушений РЕБом, не зміг зманеврувати, тому впав і вибухнув збоку”, — розповів чоловік.
У мінометній батареї з Михайлом служить його товариш із дитинства — колишній однокласник. Обидва пішли до війська незалежно один від одного, а зустрілися вже у своєму підрозділі.
“Це було дуже круто — зустріти на війні, за 1200 кілометрів від дому, однокласника. У нас хороший колектив, ми як велика сім’я. Але побачити друга дитинства на самому початку служби — це великий бонус. З того часу так і служимо разом”, додав боєць.
