Бутильована вода зазвичай вважається безпечною і чистою, проте за певних умов вона може втратити свої корисні властивості і стати джерелом небезпеки для здоров’я.
Про це повідомляє Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України.
Одним із факторів ризику є тара. Великі бутлі об’ємом 18,9 літра виготовляють із полікарбонату, а менші — з пластику ПЕТ. При нагріванні або тривалому зберіганні полікарбонат може виділяти бісфенол А (BPA), що впливає на ендокринну систему. Також у воді можуть міститися мікропластикові частинки, що потрапляють під час фасування або відкриття кришки.
Бактеріальна флора — ще один ризик. Вода не стерильна і містить природні мікроорганізми. Під дією сонця та тепла бактерії розмножуються, що іноді призводить до зеленуватого відтінку води. Повторне використання бутлів без належного миття створює біоплівку на стінках — стійкий шар бактерій.
Необхідно також стежити за чистотою кулерів і помп. Без регулярної дезінфекції у резервуарах можуть розвиватися кишкова паличка, синьогнійна паличка, грибки та пліснява.
Сигналами небезпечної води є сторонній запах, каламутність, осад або пластівці, зеленуватий наліт на стінках бутля, а також металевий чи гіркий присмак.
Щоб мінімізувати ризики, слід зберігати бутлі подалі від сонця і хімічних речовин, використовувати воду протягом 3–5 днів після відкриття, а кулери очищувати та дезінфікувати принаймні раз на пів року.
Бутильована вода безпечна, але людський фактор — неправильне зберігання, тривале нагрівання або недогляд за кулерами — може перетворити її на середовище для розмноження патогенів. Чистота води залежить не лише від виробника, а й від культури її споживання.
